«Самі люті бандерівці» живуть у маленькому тихому раю на Срібній Землі

Якщо, дай Боже, доживу до старості – вона пройде тут, на Закарпатті. В маленькому тихому раю на березі Тиси, Ужа, Латориці чи Боржави.

Буду писати мемуари, садити дерева і відкрию бульдожачу ферму. Буду культивувати нову породу собак – білий український бульдог.

В Україні давно буде мир, спокій і достаток. І тому Верховну Раду не дивитимусь навіть по трансляції.

До мене приїдуть старі друзі з бурхливої молодості. Я буду їсти з ними лоці й боб левеш, пити сливовицю, курити сигари і слухати циганських скрипалів. Будемо згадувати революцію, війну, верховну раду, постійні звернення людей і не вірити, що життя, схоже на пекло, вже закінчилась, і настав тихий спокійний рай.

Потім ми підемо збирати ягоди в лісі і випадково зайдем в Словаччину або Угорщину. І поїдемо на електричці у Відень.

Вернемось у Транскарпатію – і одразу в село Лумшори, де живуть самі люті бандерівці, які варять людей живцем у чугунних казанах, мов чорти у пеклі. Гріти старі кістки, згадувати молодість і дихати горами.

…але то всьо ще дуже не скоро.

Вчора відкрив громадську приймальню в Ужгороді. (Івана Франка, 1-в, офіс 1). Прийняв 8 виборців, зокрема пораненого з 128 батальйону ЗСУ Руслана Шніцера.

Люди приходять із своїм болем. Земельні питання, корупція, свавілля місцевих чиновників, проклята бюрократія. Допомагати тим, кому можеш, тим, чим можеш – справа честі. Інакше навіщо було йти у депутати…

Андрій Лозовий, народний депутат України, заступник лідера Радикальної партії Олега Ляшка

На ФОТО: з керівником моєї приймальні і моїм помічником-консультантом Федіром Свбовим.

P.S. Транскарпатія, як не хочеться покидати тебе!.. Але завтра – сесія парламенту. Я скоро приїду знов.