Нове обличчя старої брехні

Але я все ж залишаюся твердо переконаним в тому, що з давніх-давніх часів, ще з того самого дня, як слов?янськими племенами на руській землі стали правити приблуди-варяги - Рюрик, Олег, ?гор та інші - влада стала чужою для наших людей. Вони і жили окремо (Влада - у палацах на Княжій горі; Народ - у хижах на Подолі), і навіть розмовляли різними мовами (князі - скандинавською; "чернь" - слов?янською). Так і пішло? Згодом нашим Народом правили литовці, татари, ляхи, австріяки, російські бояри - всі, хто лише зміг сісти на шию довірливим і аж занадто терплячим русичам-українцям.

Але незмінним залишалося правило: Влада і Народ неодмінно й незмінно залишались ЧУЖИМИ! Влада і Народ споконвіку жили у різних світах і говорили різними мовами. Саме це спричинило ту прірву між елітою нації та народом, в яку майже на тисячу років поспіль провалилася наша Державність. Якщо всі ?вропейські народи завжди мали свою власну еліту і владу (деколи - добру; деколи - нікудишню), то українці майже завжди жили під ЧУЖИНСЬКОЮ владою. А тому навіть свої, навіть народні улюбленці та герої неодмінно ставали "внутрішніми чужинцями", так би мовити, варто їм було лишень потрапити до ті?ї Еліти та Влади. Приклад? Та хоча би трагедії славетних українських родів: Байди-Вишневецьких, Хмельницьких, Дорошенків, Скоропадських та інших. Всі вони були улюбленцями Народу лише до ті?ї пори, доки не ставали уособленням Влади. Відчуження, недовіра тривала сотнями років. ? сотнями років Влада та ті, хто прагнув її, спритно обдурювали Народ, сподіваючись здолати цю усталену недовіру. Декому щастило - Народ вірив. Народу ж не щастило завжди! Бо завжди брехня залишалась брехнею, не зважаючи на ті "добрі наміри", заради яких її було породжено. Так, зда?ться, сталося й нині?

* * *

"ТУМАН ЯРОМ, ТУМАН ДОЛИНОЮ?"

Два місяці тому десятки тисяч людей мерзлися на Майдані в столиці, купчилися навпроти будинків Адміністрації Президента та Кабінету Міністрів, щомиті ризикуючи потрапити під удари міліцейських кийків, щиро вірячи в те, що саме вони творять в Україні нову "революцію". Принаймні, саме в цьому людей на вулицях та майданах запевняли красномовні політики з трибун Майдану й Парламенту. Коли ж політики замовкали, до справи бралися? співаки та музики: "НАС БАГАТО, НАС НЕ ПОДОЛАТИ!". П?янке відчуття власної всемогутності і непереможності! Ейфорія від самої лише гадки про те, що нині не "князі" вирішують твою долю, а ти вирішу?ш майбутн? "князів": "Бандитам - тюрми! Народу - гідне життя! Слава!!! Ганьба!!!". "Польові командири" роздавали харчі та обіцянки? Злодії потрошили "лохів"? Влада мовчала, а потім щезла, немов слина на воді. Народ був щасливий! Вперше, мабуть, за тисячу років: "НАША ВЗЯЛА!". Народ щиро вірив, що це він переміг у цій дивній "помаранчевій революції", яка більше скидалася на? карнавал у Бразилії: пісня, танці, музика, секс у палатках?

Минув певний час. Сп?яніння змінилося повільним? похміллям. Нова влада все більше стала скидатися на оту "кляту" і "бандитську" стару, яку так легко і весело штурмували цілком недавно. Але щодня ста? очевиднішим те, що було ледь помітним у діях нещодавньої Опозиції, яка нині стала вже Владою. Адже майже рік тому чимало українських мас-медіа, опозиційних в тому числі, з тривогою говорили про те, що "помаранчеві" політики на словах говорять одне, а на ділі роблять дещо цілком протилежне гарним словам. Нині це вже кида?ться в очі навіть вчорашнім соратникам "помаранчевих" вождів нашої розвеселої "революції".

ПО-ПЕРШЕ, не встиг ще народ досхочу насолодитися сво?ю неймовірною перемогою, як західна преса розкрила деякі непри?мні та "інтимні" подробиці "народної революції". Виявля?ться, що цю "революцію" готували і пота?мно "розкручували" не українські романтики з юрби на Майдані і навіть не українські політики. Як розповіли минулого місяці журналісти британської газети "Геральд триб?юн" та американської "Нью-Йорк Таймс", перемогу над колишньою владою здобували? американські та британські спецслужби, з якими тісно співробітничали деякі генерали українських спецслужб та опозиційні політики (нинішній віце-прем??р Олег Рибачук, наприклад). Саме іноземні розвідники з нашими власними "джеймсами бондами", виявля?ться, шпигували за Президентом держави Леонідом Кучмою, Прем??р-міністром та кандидатом у Президенти Віктором Януковичем та за іншими керівниками незалежної (підкреслюю!!!) і суверенної держави Україна. Прослуховувалися не лише виборчі штаби опонентів нинішньої "народної" влади, але й кабінети та телефонні розмови колишніх державних лідерів України. Вся інформація, здобута вкрай незаконними, шпигунськими методами, виявля?ться, "зливалася" до штабу "помаранчевих" лідерів та до відкритої преси (в тому числі в ?нтернет). Що ж? Ми лише можемо нагадати, що свого часу, коли штаб опонента Д?ЮЧОГО президента США Ричарда Ніксона прослуховували не іноземні, а власні ж, американські спецслужби, попавшись на цьому, то президенту Діксону довелося достроково попрощатися з Білим Домом навіки. З точку зору американської демократії, такі дії ? просто ЗЛОЧИНОМ. Але з точки зору американської влади, такі самісінькі дії, здійснені на території України ?? "подвигом" і "перемогою демократії". Можливо, в США так і думають, але після того, які ці факти стали відомими в Україні, чимало вчорашніх сим патиків "помаранчевих демократів" сильно засумнівалися в тому, хто ж насправді переміг на минулих виборах та на барикадах "помаранчевої революції": український народ чи ЦРУ з англійською ?нтеледженс Сервіс?.. А якщо так, то що ж відбулося на Україні: революція чи успішна операція кількох іноземних спецслужб? ? ким насправді були вожді "революції": героями України чи "агентами впливу" іноземної розвідки?..

ПО-ДРУГЕ, будь-яка демократія передбача? участь народу у вирішення важливих питань громадського життя. А що ми бачимо в дійсності після перемоги "помаранчевих демократів"?

А бачимо ми те, що саме український народ з перших же днів діяльності "народної влади" було фактично і остаточно усунуто від вирішення не просто важливих, а самих ДОЛЕНОСНИХ ПИТАНЬ подальшого розвитку України.

Так, наприклад, у всіх без винятку державах бабусі ?вропи СПОЧАТКУ проводили референдум, запитуючи волю народів про вступ до ?С або НАТО, а ПОТ?М уже уряди та президенти держав заявляли про бажання (чи небажання) їхніх держав при?днуватися до цих міжнародних утворень. У нас - все навпаки! Українців ще ніхто навіть не спробував запитати, чи хочуть вони бути в складі ?С або НАТО, але Президент Віктор Ющенко вже офіційно деклару? з усіх міжнародних трибун, що Україна вступить до НАТО та ?вросоюзу мало чи не наступного тижня. Можливо, що й вступить? Можливо, що це буде дуже добре для нас? Але дуже недобре, що нікого з членів "демократичної влади" навіть не цікавить думка своїх громадян. Так поводять себе не лідери демократичних держав, а? диктатори і самодержці. Скажіть, будь ласка, ви чули бодай один раз, аби наш новий Президент сказав: "НАШ НАРОД" чи "НАША ДЕРЖАВА"? Я, наприклад, не чув. Натомість чую щодня, як наш "всенародно обраний" (голосами ПОЛОВИНИ народу!) пан Президент пафосно промовля?: "М?Й народ" і "МОЯ держава". Нормально! Але для Великого Хана або Царя батечка? Для Президента держави в центрі ?вропи така "приватизація" - нонсенс!

Те саме відбувалося і з формуванням нового Уряду та призначенням губернаторів регіонів. На Майдані "народні вожді" голосно нам обіцяли, що процес формування нових органів влади буде максимально "прозорим" і "демократичним". Що ж? Прозорими були хіба що об??ктиви телевізійних камер, перед якими новий Президент Віктор Ющенко ВЛАСНОРУЧНО та ОДНООС?БНО "жалував на правління" своїх друзів та близьких, демонстративно порушуючи при цьому навіть Конституцію України. Адже саме за Конституці?ю губернаторів регіонів пан Президент ма? право призначити лише з подання Кабінету Міністрів. А яким чудом цей Кабінет Міністрів міг би "подати" Президенту кандидатури керівників регіонів, якщо самих же міністрів цього Кабінету щойно призначав сам Президент, підписуючи Укази перед об??ктивами телекамер? А через декілька хвилин після цього пан Ющенко вже роздавав Укази новим губернаторам.

Як і мільйони наших співгромадян, я дивився цю процедуру по телебаченню і ніяк не міг пригадати, що саме нагаду? мені це дійство у стінах Верховної Ради? Аж раптом збагнув! Точнісінько так, мабуть, свого часу хан Золотої Орди роздавав свої "ярлики на княжіння"?

В результаті, народ, іменем якого постійно вимаху? "помаранчева влада", у багатьох регіонах виступив проти цих новітніх "ханських баскаків". На Хмельниччині губернатора вже було звільнено, у Дніпропетровську, Микола?ві та у деяких інших областях України не вщухають масові акції протесту проти новопризначених лідерів.

Та й на Закарпатті призначення новим губернатором області старого лідера мукачівського бізнес-політичного клану "Барви" пана Віктора Балоги викликало відвертий спротив не лише "старої еліти", але й вчорашніх друзів пана Віктора Другого. Ще не встиг Президент підписати свого Указу, а народний депутат України пан Сергій Ратушняк вже голосно заявив з трибуни Верховної Ради, що нашу область віддають на? повне розграбування "бандитам". ? "бандитами" пан Ратушняк та його газети "Трибуна" і "Р?О" сьогодні називають вже не соціал-демократів, зауважте, і не команді екс-губернатора Різака.

Велелюдні акції протесту проти нової влади кольору "помаранчевої "барви" відбулися вже в Тячівському, Хустському та інших районах нашої області. Про це повідомили днями ?нтернет-видання

* * *

"Г?РСЬК? РАЙОНИ ЗАКАРПАТТЯ - ПРОТИ В?КТОРА БАЛОГИ.

Проти беззаконня губернатора Закарпаття повстали горяни. Причиною стали дії оточення пана Балоги.

Мешканці відразу трьох гірських районів Закарпаття повстали проти нового губернатора Віктора Балоги. В райцентрі Тячева відбувся мітинг протесту проти Балоги і його ставленика в районі Ленд?ла. У мітингу брало участь більше тисячі чоловік.

Сво? невдоволення новою закарпатською владою виразили також жителі Хустського та Рухівського районів. До руху протесту підключаються головним чином місцеві бізнесмени, які незадоволені тим, що вже зараз на них "тиснуть" люди Балоги, змушуючи "отоварюватися виключно на оптових базах "Барви", що належать сім?ї Балоги".

Як повідомили ініціатори мітингів, в даний час формуються групи для поїздки до Ки?ва на прийом до Президента Ющенка. "Ющенко повинен знати, кого насправді він призначив губернатором в Закарпатті," - кажуть горяни.

(?нтернет-видання "Обком" та UZHGOROD. Net. Ua; 02. 03. 2005 р.)

* * *

А невдовзі нова влада області може очікувати вже не хвилі, а справжнього "цунамі" громадського обурення проти себе в містах нашої області. Адже старі "нові" плани "народної влади" щодо різкого (у десять разів!!!) підвищення цін на газ, теплопостачання, воду та інші комунальні послуги для населення не залишить байдужим нікого. Адже це підвищення прихову? за "хитрими" цифрами ще один підступний намір мафіозних кланів у наших містах. Який? А такий, що різке підвищення цін неминуче викличе масову продажу квартир, особливо великих, що відносяться до розряду "елітних". Люди, не маючи можливості сплачувати людожерські розцінки, почнуть масово продавати квартири. Ці квартири скуплять мафіозні ділки, які свого часу вже стали господарями левиної частки житлового фонду в наших містах, викинувши на вулицю сотні наших людей і казково розбагатівши на цьому. Останнім часом цей "острів скарбів" помітно збіднів: продавати стало вже нічого, а ціни на житло різко підскочили. А підвищення комунальних тарифів - це новий приплив "нерухомого товару" на ринок, зниження цін і водночас - збільшення бандитських прибутків. Але про це "нова влада" народу нічого не скаже!.. Ми навіть оговтатись від "комунального шоку" не встигнемо, як "помаранчеві" клани нової "народної" влади стануть цілковитими господарями та ВЛАСНИКАМИ Ужгорода, Мукачева, Хуста та інших міст нашого чарівного краю. ? тоді? Чудова країна Монголія! Степ - аж до небосхилу! Місця для наметів - не міряно!... Живи і радій, що безплатно!

Це, звісно, "чорний гумор", пробачте. Але ста? не до сміху, коли бачиш, як нові "господарі області" вже почали відверто відбирати майно у своїх політичних противників. ? справа тут не в "політичних ігрищах", а у тому, що робиться це руками правоохоронних структур, які вже й без того цілком і зручно призвичаїлися до свавілля та беззаконня. А сьогодні їх ще й заохочують до подібного "безпр?делу". Отож, закінчивши політичні "зачистки" ці структури так само візьмуться і за наше з вами майно. А тоді, що?.. Мабуть, степи у Монголії?

МИСЛИВЦ? ЗА ЧЕРЕПАМИ

Ні, я не буду вам розповідати про дикі племена Амонії чи островів в Тихому океані. "Мисливці за черепами" з?явилися вже й у наших краях.

Перший "трофей" - гідність та здоров?я екс-керівника області ?вана Різака, якого "мисливці за черепами" без жодного коливання закували в наручники та кинули до тюремної камери за сміхотворною "підозрою". Шуму, ?валту і ганьби - на всю Україну та за її межами!

Другий "трофей" - газета "Вісник" та благодійний фонд "Відродження Закарпаття", який фінансував цю газету. Виявля?ться, що фінансування газет, з точки зору ОБОЗ УМВС та прокуратури Закарпатської області - це "кримінальний злочин"! Якщо так і якщо цей "передовий досвід" візьме на озбро?ння МВС України та Генеральна прокуратура держави, то закрити доведеться 90 відсотків всіх українських газет, а їхніх редакторів та видавців - засадити за грати. Культурний та освітній рівень "зеків" на Україні помітно зросте! З такими "злочинцями" не ганьба пхатися до ?вропи!..

Третій "трофей" - просто фантастика!!! Це народний депутат України пан Нестор Шуфрич та члени його сім?ї, яких звинуватили у тому, що вони нібито "вкрали" від держави ціле лісництво та кілька сотень гектарів (!!!) карпатських лісів. Мукачівська новинка "Старий замок Паланок" так і пише, наприклад:

* * *

"72-Л?ТНЯ МАТИ ШУФРИЧА ВКРАЛА В ДЕРЖАВИ 970 ГА Л?СУ З БУД?ВЛЯМИ

ЯК повідомили у прес-службі прокуратури Закарпаття, після того, як закарпатські слідчі провели відповідні перевірки, виявилось, що в березні минулого року створено Ф?КТИВНЕ підпри?мство, метою якого було НЕЗАКОННЕ придбання об??ктів нерухомості.

Незаконно було вилучено власність Ужгородського держлісгоспу (адмінбудинки, будинки лісників, рекреаційного комплексу "Дубки" Ужгородського лісництва), а також мисливський будинок і мисливську вежу в Кам?яницькому лісництві, кордонний будинок у рекреаційному комплексі "Великодоброньська дача". Загальна площа цих державних земель і лісу склала майже 970 га.

Усе це майно засновники підпри?мства безплатно передали громадянці Шуфрич Марії Петрівні, внаслідок чого держава зазнала значних матеріальних втрат".

("Старий замок Паланок"; 25 лютого - 03 березня

2005 р.; ? 7 (32); стор. 2)

* * *

Я не знаю, яких "матеріальних втрат" зазнала наша держава, але "Паланок" та його головний редактор пан Юрій Клованич може понести дуже сутт?ві втрати (і не лише матеріальні), якщо родина пана Шуфрича звернеться до суду з позовом до газети. Невже пан Клованич досі не зна?, що Н?ХТО, окрім суду, не ма? права звинувачувати людину, а тим паче літню і хвору жінку, в "крадіжці" або будь-якому іншому кримінальному злочині. Однак, заявивши, що пані М. Шуфрич "вкрала" ліс у держави, пан Клованич сам скоїв? кримінальний злочин, між іншим. ? його щастя, якщо Шуфричі обмежаться лише цивільним позовом до суду.

Подібне юридичне невігластво досить досвідченого журналіста Клованича виклика? подив, звичайно. Але цей подив - ніщо у порівнянні з шоком, який можуть викликати навіть у студентів-юристів висловлювання деяких наших високих державних чинів з когорти керівників органів правопорядку. Ще навіть слідство не закінчилося, а сам міністр внутрішніх справ пан Юрій Луценко привселюдно заявля? в ефірі всеукраїнського телебачення: Шуфрич створив "фіктивну" фірму, "привласнив" державне майно і так далі. Те саме фактично говорить і в.о. прокурора Закарпатської області пан Юрій Бенца. Невже презумпцію невинуватості в Україні вже було скасовано? Мабуть, що так, якщо поважні і високопоставлені охоронці Закону публічно цей закон ігнорують!

Але давайте розберемося, що то за "лісова фантазія" так схвилювала нашу прокуратуру та МВС України?

Почнемо зі слів пана міністра внутрішніх справ Ю. Луценка:

* * *

"М?Н?СТР ВНУТР?ШН?Х СПРАВ УКРА?НИ ЮР?Й ЛУЦЕНКО ЗАЯВЛЯ?, ЩО УВАГА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАН?В ДО МАТЕР? НЕСТОРА ШУФРИЧА ПОЯСНЮ?ТЬСЯ ВЕЛИКОЮ К?ЛЬК?СТЮ ВЛАСНОСТ?, ЩО ЧИСЛИТЬСЯ НА Н?Й".

("Старий замок Паланок; ? 7 (32) від 25 лютого - 3 березня 2005 р.; стор. 2)

* * *

Отже наш новий міністр внутрішніх справ лише підтвердив те, про що ми вже розповідали вам, шановні читачі, кілька тижнів тому: закарпатська міліція, а точніше - ОБОЗ, пильно і та?мно слідку? за всіма нашими підпри?мцями, за кількістю коштів на наших з вами рахунках, за кількістю власності і нерухомого майна зокрема. Така пильна увага до нашої нерухомості, яка стала відомою спочатку завдяки балакучості ужгородської газети "Правозахист", а відтак - самого міністра внутрішніх справ, цілком поясню? той сумний факт, що саме співробітники УБОЗу не раз і не двічі були активними співучасниками злочинних оборудок з квартирами та будинками закарпатців. Про це розповідала наша газета в минулому році, але скоро ми до ці?ї теми ще повернемося. А нині нас більше цікавить питання: за яким таким правом панове "менти" стежать за грошима та власністю наших людей? Невже нас всіх заздалегідь мають за кримінальних злочинців? Отже, саме в той час, коли Президент і Ген прокурор з гордістю заявили світові, що розкрито вбивство Гонгадзе, ско?не працівниками міліції, міністр внутрішніх справ та прокурор нашої області також голосно заявляють про те, що міліція й донині та?мно здійсню? тотальне стеження за нашими громадянами. А тому і нема? у нас жодних гарантій, що нові "справи Гонгадзе" не будуть множитися і у майбутньому. Але повернімося до наших лісів.

Найближче ознайомлення з документами ТОВ "Мисливський клуб "Кремінка" засвідчу? той дивний факт, що ЖОДНОГО МЕТРА Л?СУ в держави ні "вкрадено", ні "привласнено" не було. Всі ліси, згадані прокурорами, убозівцями та журналістами як були, так і залишаються ДЕРЖАВНОЮ ВЛАСН?СТЮ. "Кремінці" лише було дозволено КОРИСТУВАТИСЯ цими угіддями. Отже жодних "лісів" у ВЛАСНОСТ? Нестора Шуфрича або його старенької мами просто НЕМА?! Це засвідчено офіційними документами, яких чомусь "не побачили" слідчі.

"Не побачили" вони і того, що у березні минулого року, коли створювався "мисливський клуб "Кремінка", у складі співзасновників цього клубу взагалі не було ані самого Нестора Шуфрича, ані його матері чи іншої рідні. А заснували цей клуб пан ?ван Костів та пані Надія Головчак, які не були та й не могли бути "фіктивними" чи "підставними" особами.

Клуб створено в березні. А вже у травні минулого року Державний комітет лісового господарства України да? ОФ?Ц?ЙНИЙ ДОЗВ?Л на здачу деяких будівель В ОРЕНДУ мисливському клубу. Цитую цей документ:

"Державний комітет лісового господарства України ДА? ДОЗВ?Л Ужгородському держлісгоспу на здачу в оренду, згідно з чинним законодавством, об??ктів (загальна площа будівель - 965, 5 кв. м), ЯК? НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В Л?СОВОМУ ГОСПОДАРСТВ? терміном на 5 років, а саме:

- адмінбудинок в ур. "Дубки" Ужгородського лісництва;
- будинок лісників в ур. "Дубки" Ужгородського лісництва;
- допоміжне складське приміщення в ур. "Дубки";
- рекреаційний комплекс в ур. Дубки Ужгородського лісництва;
- гідроспоруди (рибник, дамба, канал, кам?яна відмостка, інші споруди) в ур. "Дубки";
- авто зупинка в ур. "дубки";
- мисливський будинок за КСП в ур. Корит ниця Ужгородського лісництва;
- мисливський будинок в ур. "Сирий потік" Кам?янецького лісництва;
- мисливська вежа за КСП в ур. "Сирий потік" Кам?янецького лісництва;
- кордонний будинок "Великодобронсьська дача".
Заступник Голови Держкомітету Ю. М. Марчук"

(Лист Держкомітету лісового господарства України від 25. 05. 2004 р.; ? 05-75-1945)

* * *

Отже Держава, в особі свого Державного комітету лісового господарства, офіційно дозволила ОРЕНДУВАТИ ті лісові будівлі та споруди, які сама держава, на жаль ні використовувати, ні утримувати просто не могла (згадайте слова "об??кти, які не використовуються"). Ще точніше: під такими чарівними назвами "мисливський будинок", "рекреаційний комплекс", "кордонний будинок" та інші насправді приховувалися? руїни, що залишилися від колишніх будов. Саме ці руїни і взяв в оренду новостворений "Мисливський клуб "Кремінка" та заходився відбудовувати їх.

Ще одна сутт?ва деталь, яку чомусь "не помітили" наші слідчі: на всі вищезгадані будови не було в держлісгоспі навіть інвентарних справ, хоча вони й стояли на балансі. Чому так сталося? А тому, що всі ці "комплекси" та "будиночки" зводилися ще за радянських часів так званим "господарським способом". Отже, "де-юре" цих будинків просто не існувало. Саме тому, одержавши дозвіл на здачу цих приміщень в оренду, держлісгосп звернувся до Камяницької сільради з проханням оформити на всі ці будинки право власності. Держлісгосп знаходиться на території селища Кам?яниця, отож ніхто просто не звернув уваги на те, що до подання, а відтак і до рішення виконкому сільради вкралася прикра помилка: декілька занедбаних споруд знаходилося на території інших сільрад (Невицької, Оноківської та Великодобронської). Суті справи це не міня?, але формально - порушення. Але ж "порушення", а не "привласнення державного майна", як то нині заявляють серйозні чини з вельми серйозних правоохоронних структур. До того ж, нікого з родини Шуфричів на той час у складі засновників клубу не було. А тому і звинувачувати їх у "незаконній приватизації" і навіть "привласненні державного майна" нема? жодних підстав? Чому ж пролунали такі звинувачення з вуст солідних чинів правоохоронних структур? А тому, що народний депутат Нестор Шуфрич так і не визнав перемоги "помаранчевої демократії" наприкінці минулого року. Ворог! У "чорний список" його!

Свого часу ми розповідали про те, як УБОЗівці намагалися відібрати майно фірми "Форест" в Мукачеві у законних власників фірми. Тоді катували (в присутності кореспондента балогівського "Старого замку") юну дівчину, дочку власників "Форесту". Хто був тоді прокурором в Мукачеві? пан Юрій Бенца! До нього зверталися потерпілі, але цілком даремно! Нині, аби "наїхати" на "ворожого" народного депутата хлопці з УБОЗу фактично катують цілу сім?ю Нестора Шуфрича. У грі - "Старий замок" (разом зі своїм клоном "Паланком"), кілька обласних та всеукраїнських газет та телеканали. Хто нині прокурорству? на Закарпатті? Знову ж таки пан Бенца! Ось що означа? досвід, набутий у славному місті Мукачеві!.. Але повернімося до мисливського клубу.

Про існування "Мисливського клубу" народний депутат Нестор Шуфрич дізнався тільки тоді, коли ж до нього звернулися співзасновники клубу з проханням знайти інвестора для ремонту та реконструкції орендованих мисливських будівель. ?нвестора пан Нестор знайшов. З того часу і почалися його стосунки з ентузіастами мисливського клубу.

Невдовзі у реконструкцію "непотрібних" державі будівель було вкладено майже один мільйон гривень. Саме тоді постало питання про право використання мисливських угідь, тобто саме тих сотень гектарів, що їх "вкрала" пані Марія Шуфрич в держави. Що ж? подивимось документи. А документи розповідають наступне:

* * *

" Р?ШЕННЯ ЗАКАРПАТСЬКО? ОБЛАСНО? РАДИ (ОДИНАДЦЯТА СЕС?Я ?V СКЛИКАННЯ від 23 червня 2004 року, ? 403; м. Ужгород.

Про надання мисливських угідь в тимчасове користування.

?У зв?язку з реорганізаці?ю структури виробничих підрозділів обласного управління лісового господарства, з огляду на ДОБРОВ?ЛЬНУ В?ДМОВУ Закарпатського товариства мисливців і рибалок "лісівник" від користування мисливськими угіддями обласна рада вирішила:

1. Припинити право Закарпатського товариства мисливців і рибалок "лісівник" на користування мисливськими угіддями в межах земель лісового фонду на територіях Воловецького, Свалявського та Ужгородського районів загальною площею 30639 га.

2. Надати ТОВ "Мисливський клуб "Кремінка" у тимчасове користування терміном на 25 років мисливські угіддя загальною площею 30498 га.

3. Обласному управлінню лісового господарства укласти з користувачами мисливських угідь договори на ведення мисливського господарства"

* * *

.Отже, про будь-яку "приватизацію" ("законну" чи "незаконну") взагалі не було навіть мови! Всі ці лісові угіддя як були, так і залишаються ВЛАСН?СТЮ ДЕРЖАВИ, а клубу "кремінка" лише було дозволено КОРИСТУВАТИСЯ ними, а не ВОЛОД?ТИ. То що "украла" у держави пані М. Шуфрич або її син? Чи не зда?ться вам, шановні, що наші браві УБОЗівці, щосили намагаючись ВИСЛУЖИТИСЬ перед новою владою, просто "підставили" свого нового міністра, а пан Луценко, в свою чергу, мимоволі "підставив" свою Соціалістичну партію України та її лідера Олександра Мороза, які й зробили пана Юрія міністром внутрішніх справ? Можливо, пану Юрію варто було б збагнути нарешті, що відповідальна міністерська посада у найсоліднішій правоохоронній структурі - це не вулична акція опозиції і навіть не "революційний" Майдан. Це там можна було говорити все, що лише заманеться. А Міністр повинен відповідати за кожне сво? слово, вимовлене привселюдно та ще й у телеефірі.

Але давайте подивимося, які такі "значні матеріальні втрати" зазнала наша держава внаслідок діяльності "мисливського клубу" та родини Нестора Шуфрича?

Зверніть увагу ось на цей документ, що назива?ться "ДОВ?ДКА ПРО ЗАЛИШКОВУ ВАРТ?СТЬ ОБ??КТ?В ОСНОВНИХ ЗАСОБ?В УЖГОРОДСЬКОГО ДЕРЖЛ?СГОСПУ СТАНОМ НА 30. 09. 2004 РОКУ". В цій "Довідці" перераховано всі ті будівлі, що їх "привласнив" клуб мисливців "Кремінка". Не будемо витрачати час та газетну площу на ще одне перерахування всіх тих колишніх руїн. Нас нині цікавить остання фраза ці?ї довідки:

"ЗАГАЛЬНА ПЛОЩА ВКАЗАНИХ ОБ??КТ?В ОСНОВНИХ ФОНД?В СТАНОВИТЬ (:%,% КВ. М, ЗАЛИШКОВА ВАРТ?СТЬ - 56467, 29 грн".

Запам?ятайте цю цифру: 56 тисяч 467 гривень 29 копійок. Запам?ятали? А тепер подивимося на ціни, які фігурували на аукціоні, проведеному Закарпатським аукціонним центром 29 жовтня 2004 року (протокол ? 06/10/2004 р.). Тут вартість тих самих будівель було визначено значно ВИЩОЮ навіть за ту, яку мали ці "хатиночки" на балансі лісгоспу: 247 тисяч 500 грн. без урахування ПДВ, а з урахуванням цього податку - 297 тисяч грн. А загальна вартість цього майна, виставленого для продажу з аукціону становила вже ОДИН М?ЛЬЙОН ДВ?СТ? ДВАДЦЯТЬ ТИСЯЧ СТО Ш?СТДЕСЯТ ГРИВЕНЬ! Тобто, клуб "Кремінка" вклав у реконструкцію орендованих у держлісгоспу будівель понад 769 тисяч гривень власних та інвесторських коштів. Саме цю суму (769300 грн.) і було зараховано до купівельної ціни проданого майна. ? саме тому клуб "Кремінка", придбавши орендоване до того майно, заплатив за нього держлісгоспу 297 тисяч гривень, тобто майже у П?ЯТЬ РАЗ?В Б?ЛЬШЕ БАЛАНСОВО? ВАРТОСТ? ЦИХ БУД?ВЕЛЬ. А з цього й виходить, що держава (в особі Ужгородського держлісгоспу) не лише не зазнала будь-яких "значних збитків", але й добряче заробила на продажі тих самих будівель, які нею ж, державою, були визнані "непотрібними". Та й продаж з аукціону було здійснено тільки тоді, як на це було одержано дозвіл з Держкомітету лісового господарства України. Тобто, держава сама ДОЗВОЛИЛА продати це майно мисливському клубу (лист Держкомлісгоспу України ? 05-75/3606 від 13. 09. 2004 року). А нині офіційні особи ці?ї держави заявляють, що вигідно продане майно було "незаконно привласнено" і навіть "вкрадено" Шуфричем?

Цю вигадку аж назадто охоче і швидко поширили деякі всеукраїнські телеканали. Нічого дивного! Адже, як розповідають охоронці "Кремінки", навіть власний кореспондент Першого державного телеканалу пан Богдан Барбіл прибув на зйомки в "Дубки" у супроводі кількох ... "оперів" із УБОЗу. Коли ж ця "зйомочна група" дізналася, що охоронці викликали до "Дубків" менеджерів "Кремінки", то негайно зникли з "об??кту".

? як можна називати "фіктивним" таке підпри?мство, яке вже залучило до Закарпатської області понад 5 мільйонів інвестицій, завезло молоде поголів?я диких свиней у ліси (завезло, а не вистріляло, зауважте!) та фазанів до фазанарію у Малій Доброні? Невже це також "розкрадання" держави?

Чи, може, злочином ? той факт, що ?гері мисливського клубу вже відбили охоту у браконь?рів полювати в угіддях "крем інки". Мабуть, що так? Адже ці браконь?ри - не сільські дядьки, замучені злиднями, які можуть вполювати сяку-таку дичину, аби нагодувати сім?ю. Ні! "Здобиччю" ?герів клубу стають саме "круті" мисливці у імпортних камуфляжах, з дорогими рушницями, обладнаними німецькою оптикою. Серед затриманих - чимало значних офіцерів? міліції. Панове полковники звикли безперешкодно "газдувати" у цих чарівних лісах ще з тих радянських часів, коли господарем мисливських угідь було Товариство мисливців і рибалок. У самому цьому Товаристві міліцейські генерали й полковники "газдували" так само привільно, як і у кам?яницьких лісах.

Чи, може, лісові охоронці клубу "Кремінка" нині стали серйозною перешкодою на шляху провідників нелегальних мігрантів, чия "чорна стежка" через український кордон здавна проляга? через ділянку кордону саме у цих заповідних місцях. Ви пам?ята?те згадані у переліку мисливський будиночок та мисливську вежу за КСП? А зна?те, що таке КСП? Це "контрольно-слідова полоса" на кордоні. Отже будівлі мисливців - скарб для "прикордонної мафії". ? раптом цей скарб - в руках мисливського клубу, чиї охоронці - небажані для прикордонної мафії свідки. Але ж саме контрабанда "живого товару" - давній бізнес наших міліцейських структур, в першу чергу - саме УБОЗу. Це давним-давно уже не секрет ні для кого у Закарпатті. Можливо, саме це й спричинило таку посилену увагу міліції до мисливського клубу та до появи представників родини Шуфричів в ньому? Можливо.. Але це лише наші припущення. А ми - не міністри внутрішніх справ і будувати свої звинувачення на припущеннях права не ма?мо. Хоча? міністри також подібного права не мають?

Але як з?явилася в числі співзасновників клубу пані Марія Шуфрич? Дуже просто: нещодавно співзасновниця клубу пані Н. Головчак? вийшла заміж і виїхала з нашого міста. Отож, свої права на ЧАСТКУ У СТАТУТНОМУ ФОНД? пані Надія передала сім?ї Шуфричів, оскільки саме пан Нестор допоміг клубу стати на ноги. А ще трохи згодом, коли прокуратура почала "пресувати" власників клубу, зі складу засновників вийшов і пан ?ван Костів. Від гріха подалі! Таким чином пані Марія Шуфрич залишилася ?диною засновницею мисливського клубу. Сам клуб - юридична особа, якій, власне кажучи, і належить майно. Засновники ж мають не саме це майно, а лише ПРАВО на нього. Але, як бачимо з короткої історії клубу, ні до створення ці?ї структури, ні до оренди та наступної купівлі майна родина Шуфричів нічого не мала. В чому ж "злочин", якого просто не було?

А ні в чому! Просто трива? "зачистка" неприятелів нової "помаранчевої" влади. Така у нас "демократія": всіх, хто не подоба?ться, до стінки!!!

А що стосу?ться пропозиції пана Балоги, аби Нестор Шуфрич повернув державі оті мисливські будівлі, то у нас ? аналогічна "ділова пропозиція":

НЕХАЙ "БАРВА" ПАНА БАЛОГИ ПОВЕРНЕ ДЕРЖАВ? ЗЕМЛ? ТА БУДОВИ КОЛИШНЬОГО МОРОЗ?ВСЬКОГО Л?СНИЦТВА Б?ЛЯ МУКАЧЕВА. Адже це лісництво клан "Барви" навіть не брав в оренду і не купував з аукціону. Садибу та десятки гектарів лісу при ній просто забрали за копійки, прикриваючись "податковими заборгованостями". Яка, власне кажучи, різниця між "Дубками" та Морозівським лісництвом? Лише та, що до "кубельця" клану Балоги регулярно навідувався пан Віктор Ющенко з компані?ю своїх однодумців? Можливо? Але я так гадаю, що "народний" Президент Віктор Ющенко не буде пропонувати нашому "народному" губернатору повернути народу те, що у цього народу дійсно було вкрадено і привласнено. Де ж тоді гуляти "помаранчам" зі столичних "верхів"? У "Дубках"? Але ж там Шуфрич з дикими кабанами!!!

БЕЗОДНЯ

Найглибша прірва у світі - безодня людської підлоти. До ці?ї прірви можна падати все життя і навіть після того, як завершиться земне існування особи, яка переступила межу під назвою "СОВ?СТЬ". На жаль, до ці?ї прірви, зда?ться, стрімголов летять наші колеги, журналісти з редакції "Правозахисту". ? то не самі летять, а ще й намагаються потягти за собою інших людей. ? все - під приводом "боротьби за правду і справедливість". Сумніваюся, що за правду треба "боротись": вся історія людства свідчить саме про те, що будь-яка "боротьба за правду" насправді виявлялася черговою? брехнею. ? то в кращому разі! Бо найчастіше така "боротьба" майже завжди ? свідомим підступом, спрямованим на знищення інших людей, інколи - сотень тисяч і навіть мільйонів. А правда завжди існу? сама по собі, точнісінько так, як існу? небо над нашою головою, не зважаючи на всі наші спроби знищити його димами та смогами. Не треба боротися за "чистоту природи", треба просто не засмічувати її! Не треба "боротись за правду", панове, треба просто не обдурювати людей заради своїх власних дрібнесеньких інтересів. Це і ? "екологія совісті", зрештою.

Але давайте не будемо філософствувати на теми, які предметом роздумів наукових світил на протязі багатьох тисяч років. Сьогодні ми говоримо про тему цілком конкретну: про трагічну і загадкову загибель ректора Ужгородського національного університету професора Володимира Сливки. Ця трагедія хвилю? закарпатську громаду з того самого дня, як стало відомо про раптову смерть видатної людини. ? однозначної розгадки та?мниці загибелі ректора досі нема?. Досі навіть не сказано остаточно, що ж сталося з Володимиром Сливкою: вбивство чи самогубство? Слідство, проведене "по гарячих слідах" дійшло висновку: самогубство. Але так і не відповіло на питання, які виникли цілком закономірно: що спонукало покійного ректора, людину розумну і сильну характером, звести рахунки з життям? ? чому ректор вибрав для цього такий страшний спосіб: зарізав себе самого ножем? Сама по собі смерть, спричинена самогубством, завжди ? неприродною. А така страшна смерть - тим паче! Отож, цілком зрозуміло, що громадськість (і університетська, перш за все) не змогла просто прийняти на віру такі висновки слідства.

Цілком зрозуміло, що обставини загибелі ректора негайно обросли купою чуток, пліток, здогадок і просто вигадок.

Цілком зрозуміло і те, що трагедію видатної людини також негайно спробували використати для своїх спекуляцій і деякі політичні структури. ? в часи "помаранчевого бунту" збуджений натовп дуже охоче повірив у "політичну розправу" колишньої влади над ректором.

Цілком зрозуміло і те, що провина за це ляга? і на керівництво наших правоохоронних структур (прокуратури, міліції, СБУ, експертів судової медицини і криміналістів), які не змогли чи не захотіли відразу пояснити широкій громадськості, чому саме вони дійшли до такого неймовірного висновку - самогубство. Звісно, всі ці структури звикли працювати в режимі закритості та та?мності, отож будь-яка гласність і прозорість для них - дивина. До того ж десятками років, із покоління у покоління наші правоохоронці звикали до того, що будь яке їхн? слово, ОБОВ?ЯЗКОВО мало сприйматися народом на віру в якості "останньої істини". А народ навіть права на сумнів не мав! На жаль, у наших "внутрішніх органах" все ще залишилась, так би мовити, інерція "примусової правоти", хоча її часи давним-давно вже минули. Прикро, але про це, зда?ться, забули усі: від рядових слідчих та "оперів" - до генералів та високих політиків. ? трагедія професора Сливки досі залиша?ться ті?ї "точкою болю", тиснучи на яку можна легко керувати громадською свідомістю.

Саме тому цілком справедливим було рішення поновити слідство по справі загадкового самогубства професора. Зрештою, необхідно поставити всі крапки над "і" в цій трагедії і розповісти людям правду. Тим паче, що ці?ї правди так і не було сказано після того, як в університеті сталося кілька схожих трагедій, які також завершилися та?мничими самогубствами. Нині про них ніхто навіть не згаду?, і лише наша газета минулого тижня нагадала про нерозгадані загадки тих забутих трагедій ("Вісті тижня-плюс", ? 05 (100) від 19. 02.2005 р., Георгій Листопад, "Танці з вовками", стор. 1-4-5).

Так, чи інакше, але всі ми сподівалися, що нове слідство по факту загибелі професора Володимира Сливки все ж висвітлить темні закутки ці?ї страшної історії, назве винуватців трагедії та допоможе заспокоїти громадськість нашої області: "Справедливість восторжествувала!".

Але пані Справедливість, мабуть, торжеству? лише в поганих голлівудських бойовиках. В ужгородських бойовиках поки що торжеству? пані ?нтрига з підступною леді Підлотою. Так сталося і в нашій історії.

Не зважаючи на численні розмови і навіть публікації в пресі про те, що професора Сливку було жорстоко вбито (численні порізи на його тілі не раз і не два "смакувалися" окремими "детективними" журналістами), слідчі прокуратури та оперативники УМВС навіть не поцікавились ці?ю вірогідною версі?ю. Нове слідство одразу і невідворотно пішло? старим шляхом: ректор Сливка покінчив життя самогубством! Якщо так, то що ж, здавалось би, розслідувати?

А ніхто й нічого навіть не збирався "розслідувати". Все слідство в дійсності звелося просто до того, аби за будь яку ціну довести, що ректора довели до фатального кроку "вороги" з команди колишньої влади. ? не просто "з команди"! Хтось всемогутній, судячи з усього, поставив, мабуть, прокуратурі конкретну задачу: за будь яку ціну звинуватити у загибелі ректора? колишнього губернатора області ?. Різака. Саме тому ЖОДНОГО СЛ?ДСТВА Й НЕ В?ДБУВА?ТЬСЯ ні в прокуратурі Закарпатської області ні у слідчому відділі прокуратури м. Ужгорода. Там, зда?ться, і не збираються шукати і покарати реальних вбивць (свідомих чи несвідомих) професора Сливки, а натомість щосили вишукують будь-які "докази" (від пліток до відвертих наклепів) про "причетність" ?вана Різака до самогубства покійного ректора. Тобто, так зване "слідство" може завершитись тим, що замість одні?ї жертви так і не розкритого злочину (професора В. Сливки) може з?явитися ще декілька жертв (?вана Різака вже довели до інфаркту).

Ми робимо такий прикрий висновок зовсім не з власних здогадок, а з тих матеріалів, які публікуються у відкритих засобах масової інформації.

Так, наприклад, одразу ж після сумнозвісного "затримання" екс-губернатора Різака прес-служба обласної прокуратури повідомила журналістам і всім громадянам про те,що ?вана Різака було "затримано" нібито за "підозрою у доведенні до самогубства професора Сливки". Але не минуло й тижня, як цей "аргумент" зміню?ться на інший: ?ван Різак, мовляв, "не з?являвся за неодноразовими викликами слідчого". Так, наприклад, писала про причини "затримання" газета "Дзеркала тижня", посилаючись, звісно, на інформацію з прокуратури.

Виявля?ться, це також брехня!

Читайте повідомлення прес-служби СДПУ(о) з цього приводу:

***

"Не відповіда? дійсності інформація, оприлюднена в останніх номерах центральних часописів "Дзеркало тижня", "Факти" та закарпатському обласному виданню "Закарпатська правда" (за 19 лютого 2005 року).

В авторському матеріалі Ярослава Галаса і Володимира Мартина (це одна і та ж особа) "Торжество справедливості чи полювання на відьом?" йдеться про те, що затримання екс-губернатора Закарпаття ?вана Різака сталося після неодноразового ігнорування ним письмових викликів до Ужгородської міської прокуратури.

Ми поцікавилися в адвоката ?.Різака, яка причина відмови колишнього голови з?являтися на допит? На що почули, що насправді існу? тільки один, УСНИЙ(!!!) виклик до слідчого. Саме цей виклик ?ван Різак і не проігнорував, з?явившись до прокуратури м. Ужгорода. Жодних інших повідомлень - ні усних, ні письмових - не було.

Прикро, що поважні центральні видання (а особливо їхня автура) не зробила навіть спроби поцікавитися думкою протилежної сторони, а повністю довірилася власним (тобто суб??ктивним) спостереженням. Прикро, бо вони, м?яко кажучи, не відповідають дійсності. Прикро, бо саме через ці суб??ктивні враження у читачів склада?ться загальне і дуже однобоке враження про Закарпаття та його колишн? керівництво."

***

Те саме мені розповідав і водій екс-губернатора Різака, який ДВ?Ч? відвозив ?вана Михайловича того дня до прокуратури міста після ТЕЛЕФОННОГО ДЗВ?НКА начальника слідчого відділу пана М. Данчі. Зауважте, пан Данча не надсилав ?вану Різаку жодних повісток, як того вимага? Закон, а просто зателефонував по "мобільнику": "Зайдіть, будь ласка!". ? Різак зайшов? Навіщо ж нині брехати? А для того, аби виправдати власне свавілля і вислужитись перед "новим Хазяїном".

Друга брехня, яка також з?явилася після "затримання" Різака у закарпатських та українських мас-медіа: ?вана Різака, мовляв, "здали" слідчим його ж колишні підлеглі, зокрема журналіст ?ван Коцур, який керував в команді губернатора Різака прес-службою ОДА. ?вана Коцура дійсно допитували в УБОЗі та в кабінеті пана Михайла Данчі. Отож інформацію про його свідчення слідчому, яка ? цілковитою ТА?МНИЦЕЮ СЛ?ДСТВА, ніхто, окрім самого слідчого (пана М. Данчі), дати журналістам не міг. Не сам же ?ван Коцур вихвалявся перед колегами тим, що "здав" свого шефа?!..

Але саме журналіст Коцур ще до скандалу із "затриманням" Різака обурено розповідав нам про те, що пан слідчий Данча продемонстрував йому свідчення журналіста Михайла Темнова, який нібито стверджував, що компрометуючі матеріали по УжНУ йому надавав для публікації в "Правозахисті"? ?ван Юрійович Коцур, виконуючи "наказ губернатора". Обурений таким наклепом Коцур вимагав очної ставки з Темновим, але?

?Але очної ставки "Коцур-Темнов" пан Данча так і зволив провести. Навіщо?.. Дивному "слідству" зовсім не потрібно було доводити, правду каже Михало Темнов чи "клепле" на екс-губернатора, побоюючись за свою власну шкуру. Слідству потрібно було саме те, що й розповів ?вану Коцуру пан Данча: Темнов "тицьнув пальцем" на Різака! Що й треба було довести!!!..

Про те, що саме пан Михайло Темнов "наклепав" на ?вана Різака та його співробітників слідчому Данчі, розповідали й інші "гості" слідчого відділу, яких пан Данча також пробував "пресувати", апелюючи до "свідчень" пана Темнова. ? все це вони також розповідали ще ДО ТОГО, як було "затримано" ?. Різака, та ДО ТОГО, як у пресі з?явилися побрехеньки про "зрадника Коцура". Отже, наші співрозмовники не вигадували досить підлої ролі пана Темнова у цій "детективній історії". А звідси виплива? і те, що версія про "здачу" ?вана Різака його ж власними співробітниками було вигадано в надрах прокуратури й УБОЗу, аби заморочити голову пресі та громадськості області.

Але, можливо, пан Михайло Темнов дійсно одержував деякі "замовлення" на очорнення професора Сливки з боку команди колишнього губернатора Різака? Може, він цілком щиро "висповідався" начальнику слідчого відділу прокуратури пану Михайлу Данчі?

На жаль, це також дуже сумнівно. Якби подібні "замовлення" дійсно надходили до пана Темнова, то сьогодні він неодмінно голосно розповідав би про це на сторінках свого "Правозахисту". Але навіть в останньому випуску ці?ї газети, майже повністю присвяченому та?мниці загибелі ректора, пан Темнов в особі його постійного автора Г. Черняхівського навіть словом не обмовився ані про "замовлення" Різака (Коцура і т.д.), ані про свої "сповіді" слідчим прокуратури ("Право захист", ? 07 (101) від 22. 02. 2005 р., "Закарпатський "спрут". Ректор Сливка: самогубство чи вбивство?", стор. 1-2). Нічого подібного!

Натомість газета пана Темнова публіку? чергову казку про те, що її журналісти начебто провели "власне журналістське дослідження" виявів корупції на факультеті романо-германської філології УжНУ "на прохання студентів та викладачів" цього факультету. Можна було б і повірити у це "власне розслідування" і "прохання студентів", якби не одне "Але"?

?Але ні студенти, ні навіть викладачі РГФ ПРОСТО НЕ МОГЛИ надати пану Темнову та його "Правозахисту" докладної інформації про діяльність деяких медичних фірм ("Асклепій" та "Анна", наприклад), які не мають нічого спільного з романо-германською філологі?ю, але мають дуже багато спільного з родиною покійного професора Сливки. Адже саме "Правозахист" і організував свого часу не "журналістське розслідування", а "журналістський наїзд" на ці медичні фірми, публікуючи з номера в номер цілі сторінки "чорного компромату" про ці медичні бізнес-структури. Звісно, прізвища ректора Сливки не називалось, але ж сам Володимир Юлійович чудово знав, що вся ця "чорнуха" вилива?ться на голови близьких йому людей, а отже - і на нього самого. Знали це і в колективі УжНУ, звідки (і лише звідти!) й могла виходити ота "чорна" інформація для пана Темнова. Разом із "замовленням", звісно?

Але сьогодні пан Темнов знову і знову "підставля?" громадськості і довірливим читачам "корупціонерів" з романо-германського факультету, які аж ніяк не могли зачепити ректора Сливку (факультети - цілком самостійні адміністративно-господарські одиниці в структурі УжНУ), хоча навіть не "заїка?ться" про "медичні" публікації "Правозахисту", які вражали безпосередньо самого покійного ректора та членів його родини. До речі, слідчих прокуратури цей дивний факт чомусь зовсім не зацікавив, хоча саме ті люди, які "здали" пану Темнову "компромат" на фірми родичів покійного ректора і ?, скоріше за все, справжніми організаторами кампанії по цькуванню професора Сливки. Але ті люди не цікавлять "слідчо-оперативну бригаду" з паном М. Дачею на чолі: вони - не ?ван Різак і навіть не соціал-демократи?

Натомість на сторінках "Правозахисту" народжу?ться нова скандальна "сенсація":

"За час, що минув (після загибелі професора Сливки, - Б.Г.), нам вдалося багато чого з?ясувати і краще зрозуміти. ЦЕ ПОРОЗУМ?ННЯ ПРИЙШЛО П?СЛЯ ТОГО, ЯК ДО РЕДАКЦ?? ГАЗЕТИ "ПРАВО ЗАХИСТ" ПОТРАПИЛИ ДОКУМЕНТИ УПРАВЛ?ННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРА?НИ В ЗАКАРПАТСЬК?Й ОБЛАСТ?"

("Правозахист", ? 07 (101) від 22.02.2005 р., "Закарпатський "спрут". Ректор Сливка: самогубство чи вбивство?".; стор.2)

А далі публіку?ться? текст службового рапорту офіцера СБУ В. Симочко на ім?я свого начальника відділу. ДОКУМЕНТ - СУВОРО ТА?МНИЙ!!! ? такий документ якимось чудом потрапля? з управління СБУ до редакції скандальної газети? А шеф-редактор газети Михайло Темнов, кадровий офіцер органів держбезпеки (!!!), публіку? цей документ, чудово знаючи про те, що скою? ЗЛОЧИН? Чи то в нашій "безпеці" всі подуріли, чи то пан Темнов всіх нас ма? за дурнів?

Скоріше за все, що таки ма?!.. Адже опублікований "Правозахистом" службовий рапорт офіцера СБУ пана В. Симочко жодного стосунку до особи професора Сливки просто не ма?. А говориться в цьому рапорті про досить "скромні" зловживання службовим становищем другорядних співробітників деканату філологічного факультету УжНУ. Професор Сливка аж ніяк не міг нести відповідальність за витівки панянок з філфаку. ? пан Темнов чудово це розумі?. Не може не розуміти!..

Для чого ж було публікувати цей рапорт? А для того, аби звинуватити Службу Безпеки в організації? самогубства ректора Сливки (натякаючи при цьому на "замовлення влади", звичайно). Саме для цього далі в цій публікації читачам пропонують ще одну вигадку: в будинку В. Сливки СБУ нібито встановило підслуховуючи апаратуру, а дозвіл на це дав? голова Апеляційного суду області пан Андрій Стрижак. Читач, незнайомий з тонкощами юридичної практики, може й повірити? але навіть студент третього курсу юрфаку чудово зна? про те, що подібні дозволи Апеляційний суд ніколи не давав, на да? і давати не буде! Це компетенція місцевих судів, про що чудово зна? редактор Темнов, він же - підполковник органів СБУ. Отже, все це - ще одна вигадка! Цього разу, аби облити лайном не лише Службу Безпеки, але й голову Апеляційного суду А. Стрижака, якого саме "Правозахист" паплюжив уже не раз і не два.

Але сам факт публікації службового і цілком та?много документу УСБУ ма?, мабуть, ще одну пота?мну мету: скомпрометувати керівництво Управління Служби Безпеки! Адже недаремно у текст цитати, яку ми навели трохи вище, хитро вплетено наступні слова:

"?ДО РЕДАКЦ?? ГАЗЕТИ "ПРАВОЗАХИСТ" ПОТРАПИЛИ ДОКУМЕНТИ УПРАВЛЯННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ?"

Прочитають ці слова в Ки?ві, в центральному офісі СБУ, і за голову схопляться: "Боже праведний! Що ж там робиться в тому закарпатському УСБУ?! Геть усіх!" ? полетять керівні голови в Закарпатській "безпеці", ?ДИН?Й ПОКИ ЩО СИЛОВ?Й СТРУКТУР? НАШОГО КРАЮ, ДЕ ЩЕ НЕ СИДЯТЬ НА КЕР?ВНИХ ПОСАДАХ "СВО? ХЛОПЦ?" КЛАНУ "БАРВИ"-БАЛОГИ. Поки що? А тут пан Темнов з "Правозахистом" так вчасно й прислужаться!.. Ото й вся розгадка появи в газеті та?много документу.

Але звідки цей документ з?явився в "темновській" редакції? Невже з УСБУ? Та ні! Якби з СБУ, то пан Михало Темнов (адже все ж не дурень! ) ніколи б не згадав назви ці?ї "фірми" в статті. Він чудово зна?, що подібна "засвітка" могла б назавжди позбавити його джерела інформації у "конторі". Отже, називаючи "Управління СБУ" прямим текстом, пан Темнов намага?ться "прикрити" справжн? джерело надходження та?мної інформації. Що ж це за "джерело"?

Ми спробували знайти відповідь на це цікаве питання. ? зна?те, що знайшли? А те, що у розпорядженні слідчого відділу прокуратури міста Ужгорода, як розповідали нам прокурорські "компетентні джерела", було декілька подібних рапортів співробітників УСБУ. ? три таких рапорти, як кажуть, десь зникли за "невідомих обставин". Хто ? начальником слідчого відділу прокуратури нашого міста? Згадали? Вірно! Пан Михайло Михайлович Данча! Той самий, який вже розігрував "карту Темнова" аби "затримати" екс-губернатора області і наробити нашій прокуратурі ганьби на всю Україну.

Ні, ми не стверджу?мо, що пан Данча передав пану Темнову та?мні документи "безпеки" для наступної газетної провокації. Ні! Але ми ПРИПУСКА?МО, що таке цілком вірогідно МОГЛО СТАТИСЯ, виходячи з усіх вищенаведених аргументів. ПОТА?МНА ЗМОВА ДЕЯКИХ ПРОКУРОРСЬКИХ ЧИН?В З? СКАНДАЛЬНО В?ДОМИМ "ШЕФ-РЕДАКТОРОМ" МИХАЙЛОМ ТЕМНОВИМ В?РОГ?ДНО ВИГ?ДНА ОБОМ СТОРОНАМ Ц??? "УГОДИ". Чим ми це доведемо?

Вибачте, але ми цього і не повинні ДОВОДИТИ. Ми провели сво? ЧИСТО ЖУРНАЛ?СТСЬКЕ ДОСЛ?ДЖЕННЯ, виходячи з фактів, ОПУБЛ?КОВАНИХ У В?ДКРИТ?Й ПРЕС? (газеті "Правозахист" від 22 лютого ц.р.).

Але тепер, КЕРУЮЧИСЬ КРИМ?НАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРА?НИ ( ПУБЛ?КАЦ?Я У ПРЕС? ? П?ДСТАВОЮ ДЛЯ ПОРУШЕННЯ КРИМ?НАЛЬНО? СПРАВИ), ЦЕНТР ЖУРНАЛ?СТСЬКИХ ДОСЛ?ДЖЕНЬ ВЖЕ Ц?ЛКОМ ОФ?Ц?ЙНО ВИМАГА? (а не просить) В?Д КЕР?ВНИЦТВА УСБУ ПОРУШИТИ КРИМ?НАЛЬНУ СПРАВУ ПО ФАКТУ ПУБЛ?КАЦ?? ТА?МНИХ ОПЕРАТИВНИХ ДОКУМЕНТ?В В ГАЗЕТ? "ПРАВОЗАХИСТ" ТА ЗНАЙТИ "ДЖЕРЕЛО" ПОСТАЧАННЯ ПОД?БНО? ?НФОРМАЦ??. КИМ БИ ЦЕ "ДЖЕРЕЛО" НЕ БУЛО: ПРОКУРОРОМ, НАЧАЛЬНИКОМ СЛ?ДЧОГО В?ДД?ЛУ АБО СЛ?ДЧИМ, НАПРИКЛАД?

Ми вимага?мо також, аби органи СБУ, цього разу вже захищаючи свою власну гідність, знайшли авторів анонімного доносу на покійного ректора Сливку, який торік надійшов до прокуратури Закарпатської області та й до нині знаходиться в архівах ці?ї поважної установи. Саме цей донос свого часу дуже сильно вразив покійного ректора. Отож, автори ці?ї паскудної анонімки, цілком можливо, безпосередньо причетні і до організації брудної кампанії проти покійного ректора. Сьогодні цю версію слідство не відпрацьову?, оскільки вона не в?яжеться з "політичним замовленням". А це уже не слідство, а чергова політична розправа, пробачте.

Президент Ющенко заявля? майже щодня, що віднині в Україні ТОРЖЕСТВУ? ЗАКОН. То допоможіть йому ТОРЖЕСТВУВАТИ, панове! Адже поки що ми всі стрімголов котимося до БЕЗОДН? СВАВ?ЛЛЯ.

Богдан ГАНЖА
Центр журналістських досліджень

В?СНИК

 

06 березня 2005р.