Край, який можна читати все життя Причому з будь-якої сторiнки

Людмила ОРОС
У районi 47 сiл, i хоч бiльшiсть iз них оглянути так i не вдалося, жеврi? надiя зробити це в майбутньому. Хоча навiть вiд побаченого заряду енергiї вистачить надовго. Бо, як казав колега Сергiй Федака, Iршавщину можна читати все життя, причому з будь-якої сторiнки.
Недалеко вiд Iршави, одразу за Iльницею, розташований Осiй. Якщо поїхати вгору лiсом, то можна потрапити в урочище Кам?янка. Чудово оцiнюючи свої потенцiйнi можливостi, Iршавщина намага?ться чимбiльше використовувати туристично-рекреацiйний потенцiал. До потреб туристiв тут фешенебельна база ?Кам?янка? ? бiльше десятка дерев?яних будиночкiв, схожих на колиби, оснащенi всi?ю необхiдною технiкою, працю? їдальня, ? тут i бiльярд. За кiлькасот метрiв вiд бази зведено ще один будиночок, поруч облаштовано сучасний гiрськолижний витяг. Поки ?Кам?янка?, яка належить Шевченкiвському району Ки?ва, не стала лижною Меккою для туристiв, але роботи по її вдосконаленню практично завершенi, тож якщо вже не цi?ї, то наступної зими вона запрацю? на повну силу. Недалеко розташована ще одна турбаза ? ?Смерековий камiнь? ?в глибинi лiсу височi? кiлька скель, найвища з яких стирчить драконячими зубами на 110-метрову висоту. Саме вона й назива?ться Смерековим Каменем, звiдки й пiшла назва турбази. Влiтку тут улаштовують купелi просто неба. Чани наповненi мiнеральною водою i опалюються дровами, коли дивишся на це збоку, склада?ться враження, що потрапив до пекла, тiльки у ?грiшникiв?, котрi ?варяться? у чанах, на обличчях задоволення, а не жах. Гори навколо бази приваблюють й альпiнiстiв ? тут ? куди видряпуватися як професiоналам, так i починаючим дилетантам.
Iдучи у найвiддаленiший куточок району ? Лисичово, за яким уже почина?ться Мiжгiрщина, мина?ш Довге i Приборжавське. Мимо весело несе лiд рiчка Боржава, а зусiбiч прогляда?ться гора Свинка. Всього кiлька рокiв тому мiж селами спалахнула братовбивча вiйна: найбiльшим скарбом у цiй скелясто-лiсовiй мiсцевостi ? земля, тож конфлiкт виник через клаптик рiллi, що лежить на межi двох сiл. Тодi керiвництву району конфлiкт удалося погасити, однак про нього досi згадують iз тремтiнням у голосi. До речi, практично на цьому самому мiсцi чотири столiття тому полягли куруци, котрi билися тут з австрiйцями. Пiзнiше в Довгому на згадку про цю подiю встановили пам?ятник ? бiлу колону з бронзовим орлом, два роки тому пам?ятник обновили, а недалеко поставили кам?яний чорний хрест без напису. Кажуть, вiн ? на честь воякiв усiх армiй, що протягом столiть полягли в Довгому. Таке символiчне братання пiсля смертi, прикрите сiрим туманом часу.
До речi, саме в цьому селi спочива? вiчним сном i знаменитий пiсняр М. Машкiн, на честь котрого в Iршавi щорiчно проводиться фестиваль, слава про який давно вийшла за межi району. Не менш вiдомий й iнший фестиваль, що традицiйно першої недiлi лiта проводиться на подвiр?ї Гаморової кузнi. Цей досi дiючий музей веде свiй родовiд iз середини XVIII столiття, коли в селi почало працювати паперове пiдпри?мство графа Телекi. Саме тодi тут був споруджений водяний млин. Його в серединi ХIХ столiття перетворили на кузню, яка успiшно продукувала сокири, копачки, цвяхи, лопати. Iз встановленням радянської влади кузню гучно перейменували на ?Сила ? завод?, але вже через 15 рокiв її закрили. В 1971 р. кузню вiдкрили i тепер це ? музей та пам?ятка iсторiї, i в той же час ? дiюче виробництво.
Коли спостерiга?ш за примiтивним механiзмом, з?явля?ться вiдчуття нереальностi: вода з потоку йде по збитому iз грубих дощок жолобу i приводить у рух масивне колесо. Коли майстер усерединi кузнi витягу? стопор, колесо приводить у рух стокiлограмовий молот. Те, що незабаром стане мотикою, поки що вигляда? безформеною залiзякою, розiгрiтою до багряного кольору на вогнi. Насамкiнець майстер точними ударами нада? їй форми. Спостерiгаючи за iнкарнацi?ю шматка металу, поволi усвiдомлю?ш, що значить почуватися мiж молотом i наковальнею. Останнiй паводок мало не погубив кузню, яка i так трима?ться тiльки на ентузiазмi лисичан: велике колесо фактично повнiстю занесло мулом. Багнюку вичерпують цiлою громадою, i знов тiльки любов селян до сво?ї iсторiї допомогла врятував безцiнну релiквiю.
? ще два штрихи, якими запам?яталося Лисичово. Перший ? це фольклорно-хореографiчний колектив мiсцевої школи. Нехитрi мелодiї, простi слова наче перевтiлюють дiтлахiв: очi блищать, а руки автоматично розгладжують неiснуючi складки на платах, кожен iз яких несхожий на iнший. Так само, як i вишивка до сорочок, автентичностi й оригiнальностi якої позаздрив би й серйозний музей. Практично все вбрання, особливо у дiвчат, оригiнальне ?саме цi речi вдягали їхнi бабусi на нехитрi сiльськi свята. Воно дочекалося свого часу, хоча останнi 50 рокiв, напевно, пролежало у скринях на горищах.
У музейнiй кiмнатi тутешнього лiсництва представлена мiсцева фауна. Рогате страховисько ? це звичайний зубр. Поряд iз ним скалить зуби схiдний вовк, виставив iкла кабан. А ще косуля, орел... Також в Лисичовi вирощують заморське диво ? женьшень. Хоча мiсцевi чоловiки категорично стверджують ? виключно на експорт, для себе ж чоловiчої сили в самих вистача?.
На трасi Лисичово?Iршава ще одна знаменитiсть району: Кушницька вузькоколiйка, яка через два роки святкуватиме свiй вiковий ювiлей. Залiзне диво технiки минулого сторiччя абсолютно гармонiйно впису?ться в навколишнiй ландшафт, а вiдчуття того, що навколо тебе роїться казка, тiльки посилю?ться.
До реальностi допомага? повернутися сучасне виробництво на СП ?Сандерс?Iршава?, яке спецiалiзу?ться на бавовняних тканинах i виробах iз них. За економiчними показниками ?Сандерс? вигляда? досить солiдно на фонi багатьох пiдпри?мств. Однак напiвпустi цехи красномовно свiдчать: на повну потужнiсть можна працювати тiльки за умови збiльшення кiлькостi замовлень. Серед iнших виробникiв краю також вiдзначимо кiлька: ВАТ ?Iльницький завод НЗУ?, що виготовля? нестандартне механiчне обладнання, устаткування для зварювальних робiт, товарiв народного споживання; ПП ?Троянда? ? спецiалiзу?ться на пошивi верхнього одягу, трикотажних виробiв тощо; ТзОВ ?Електрон?Iршава? ?промисловi товари широкого вжитку; ТзОВ ?Янтарний? ?паперово-картонне виробництво; ТзОВ ?Фактор?, одним iз напрямiв роботи якого ? виробництво iгор та iграшок з усiх видiв матерiалiв.
Гарним прикладом пристосування до ринку споживання слугу? ПП ?Гроно-1?, основним видом дiяльностi якого ? виробництво мiнеральних, фруктових вод, а також продовольчих товарiв народного споживання. Узявшись до роботи, родина Прокопiв перетворила колишнiй ковбасний цех на затишний ресторанчик, а для справжнiх любителiв гарного вiдпочинку поруч зведено комплекс iз сауною, басейном, бiльярдною. А далi, зорi?нтувавшись на попит, родина почала вирощувати курей. Гурмани кажуть, що торговiй марцi ?Наша Ряба? не завадило би повчитися у Прокопiв. Хоча, можливо, на смаковi якостi курячого м?яса просто позитивно вплива? цiлюще iршавське повiтря.
Загалом усе населення району склада? трохи бiльше сотнi тисяч чоловiк, iз яких 90% ? сiльське. Тому найбiльша кiлькiсть виробникiв орi?нтована на сiльське господарство. Iнше багатство лiси, якi займають бiльше половини територiї району. Для ведення лiсового господарства, мисливства i первинної обробки деревини створенi три лiсовi господарства ? Загатянське, Довжанське та Iршавське. Окрiм того, на їх територiї утворенi регiональний ландшафтний парк ?Зачарований край?, зоологiчний заказник ?Рiчанський? та iхтiологiчний ?Рiка?.
Ось уже певний час Iршавською районною радою (читай ? районом) керу? Степан Бобик ? справжнiй патрiот свого краю, улюбленець iршавчан, високофаховий спецiалiст. Подейкують, що Степана Степановича постiйно намагаються звабити високими посадами то в обласний центр, то до Ки?ва. Однак поки що марно. А взагалi, кращого гiда по Iршавщинi, анiж Степан Бобик, не знайти ? тiльки вiн достеменно може розказати iсторiю кожної сiльської церкви, кожної дерев?яної кладки над водою i чи не кожної виноградної лози, посадженої на сонячних схилах iршавських гiр.
Саме за його сприяння останнiм часом було проведено ряд акцiй та заходiв, якi досi пам?ятають iршавчани. Зокрема, минулого року було встановлено пам?ятник жертвам аварiї в с. Залужжя. Трагедiя сталася понад 20 рокiв тому, однак тодiшня влада вiддала перевагу замовчуванню бiди. Тодi загорiвся пасажирський автобус, що їхав iз Мукачева в Арданово. Заживо згорiло 30 чоловiк. Найкращою iлюстрацi?ю щодо вшанування пам?ятi загиблих ? вiдеофiльм, створений ще одним самородком Iршавщини ? Iнною Ширан.
Треба по-справжньому, а не на словах любити свiй край, щоб у пiвгодинному фiльмi сказати про нього стiльки хороших слiв. Йдеться про iншу роботу Iнни ? фiльм про Iршавщину, яка, на думку професiйних ?кiношникiв?, ? найкращою вiзитною картою району. В доробку Iнни Ширан багато хороших робiт, i ? надiя, що невдовзi широкий глядацький загал матиме можливiсть їх побачити.
... Воiстину, iршавська земля таїть у собi якийсь магнетизм. Раз зустрiвшись з її неповторною красою, плека?ш надiю повернутися сюди знову, аби привiтатися з привидами Довжанського замку, подивитися на небо з висоти Смерекового Каменю, послухати тишу Зачарованої Долини, загоїти душевнi рани пiд сiнню Iмстичовського монастиря i попрощатися з благодатною iршавською землею. До наступної зустрiчi.
Поїздка журналiстiв по Iршавському району вiдбулася за сприяння Iршавської районної ради i органiзована ГО ?Медiа-клуб?.

 

12 березня 2005р.