Кому й коли у Берегові все ж таки дістанеться посада міжрайпрокурора?

Кадрову інтригу обласного рівня розв‘язали швидко, а ось у Берегові, за словами знаючих людей, з прокурорською вакансією поки визначаються. Чому тягнуть "у верхах" – сказати важко...

Як відомо, наприкінці червня Генпрокурор України Віктор Шокін своїм наказом призначив закарпатця прокурором сусідньої Івано-Франківської області. Таке кар‘єрне підвищення багатьом могло хіба-що приснитися, адже міжрайонних прокурорських установ на Україні – сотні, а працівників у них понад 14 000. Натомість пофортунило чомусь тільки нашому краянину, уродженцю м. Хуст Владиславу Братюку, 1976 р. н. Така прокурорська прикарпатсько-закарпатська ротація вкотре засвідчила: нова мітла мете по-новому. Чи зуміє наш земляк динамізувати та оновити стиль прокурорської роботи по-сусідству, кого вже на цьому тижні вхопить за шиворот і запроторить у в‘язницю  – покаже час. Нижче – про те, як до цієї найвищої у тамтешньому регіоні наглядово-правової Голгофи йшов-просувався Братюк-старший.

До речі, усі кадрові перетасовки сталися протягом одного тижня – берегівський міжрайонний прокурор 39-річний Владислав Братюк іще не встиг належним чином обжити службовий кабінет у цьому прикордонному місті, як нове призначення – на Івано-Франківщину. Тож він мило та ласкаво попрощався з найближчим закарпатським оточенням (міліцією, прокурорами, есбеушниками) та поїхав працювати на терени сусідньої області. Поміняв, як відомо, тамтешнього головного обласного законника Ігоря Настасяка, що змушений був звільнити посаду волею обставин – після публічної критики дій голови Одеської обласної державної адміністрації Михеїла Саакашвілі (останній дав рознос місцевим прокурорським працівникам, які нібито перешкоджають приходу інвесторів у Причорномор‘я). Як повідомляють ЗМІ, пан Настасяк з цього приводу висловився приблизно так: «Я б не дозволив губернатору робити публічну «порку» головного прокурора… Івано-франківський голова ОДА (мова – про п. Гончарука) перед тим, як зробити щось різке, дзвонить і радиться, і я йому кажу, що чиніть так, а так – ні, тому що станете моїм клієнтом…».

У цьому випадку аж ніяк не скажеш, що поміняли шило на мило, хоча час покаже, чи правильне рішення прийняли у Генеральній прокуратурі?

Стосовно заяви прикарпатського юриста, то вона чомусь не сподобалася у екс-Президенту Грузії, який із легкої руки глави нації П. Порошенка наводить порядок у Південній Пальмірі. І пішло-поїхало! Не вельми схвально вона була сприйнята у верхах Генпрокуратури, і там вирішили звільнити обласного прокурора. Аналітики-правознавці твердять, що тримав би язик за зубами, то, можливо, й не сталося б такого несподіваного повороту в його біографії. І трудився б собі далі – до чергової перестановки кадрів. До речі, його коментарів із приводу втрати крісла та призначення на цю посаду закарпатця так і не пролунало. Натомість вакантний "стілець" довго не пустував – його зайняв наш земляк Владислав Братюк, який у Берегові працював усього 5 місяців (наприкінці січня ц. р. його представляв закарпатський прокурор-прикарпатець Володимир Янко, який цю посаду в нашому краї посів у переддень Святвечора). Цікаво те, що посвідчення йому в Ужгороді вручав тодішній заступник Генпрокурора п. Яреми пан Шокін – нинішній шеф цієї державної установи на вул. Різницькій у Києві. Відносно берегівського міжрайонного прокурора, то він щойно почав входити у курс подій, вивчав специфіку району, оволодівав ситуацією прикордонного регіону тощо. А тут на тобі "урядовий" наказ із Києва пакувати валізу й переїжджати на чергове місце служби у столицю Прикарпаття.

Які чинники передували цьому призначенню – сказати важко. Можна тільки хіба здогадуватися: прокурорська праця та іще раз праця. Настирлива. Завзята. Принципова. Вольова та енергійна. Без вихідних – у Волівці, у Тячеві, у Виноградові та, власне, у Берегові... А хто цей виснажливий, корисний, титанічний, самовідданий і всеможний труд запримітив, хто звернув увагу на важливість і правильність дій берегівського прокурора – знати простому смертному, тобто пересічному громадянину – не дано. А може так і треба. Раз доручили таку важливу посаду – значить про нього знали й він, В. Братюк, перебував у кадровому резерві.

Ніхто навіть і передбачити не міг, що кадровий перебіг у прокурорських кабінетах може завершитися так миттєво, тобто з такою калейдоскопічно-крейсерською швидкістю. Звісно, посада прокурора всього Прикарпаття – це не крихітна Берегівщина з вісьмома працівниками (Івано-Франківщина – це 14 районів, у тому числі 5 міст обласного значення, вона трохи більша як за площею, так і за населенням від Закарпатської області – на усенький обласний центр типу Ужгорода). Зрозуміло, що там новопризначеного керманича чекає і об‘єм роботи значно ширший, і багатоформатніші контакти з громадськістю, та й специфіка прокурорської діяльності в сусідньому регіоні інша. Тим паче, у непростий період адмінтерреформи, якісних (хотілося б цього) перемін правоохоронних структур і децентралізації влади тощо. Кажуть, що В. Братюк і морально, і професійно, і психологічно готовий до такого ходу подій. Одна проблема – не працював у обласному апараті, тож достемено не знає, у якому аспекті діють ходики цього годинника. Однак людина має голову й розум для того, аби все схопити та освоїти, вивчити й втілити. Якщо на новому місці роботи в нього все виходитиме доладно, то, схоже, це не вершина його службового поступу. Зрештою, є таке відоме прислів‘я, що горшки не святі ліплять...

Що стосується берегівського періоду В. Братюка, то він прийшов у наш район із Виноградівщини, де працював усього кілька місяців. Якраз у ті дні, коли розгорівся скандал із журналістом Василем Кішом, екс-редактором тамтешньої районної газети. А перед тим майже 12 років очолював прокуратуру найбільшого сільського району всієї нашої держави – Тячівського. Ось тут і «набив руку» цей імпозантний і виважений «законник», виховавши чимало прокурорів, які займають відповідальні посади у цій сфері у низці міст і районів, навіть за межами краю. Цей фактор також, мабуть, брався до уваги, коли постало питання про його призначення у місто Івана Франка (тут свого часу начальником УМВСу працював генерал Василь Варцаба, тут міліцейсько-сержантську "школу" очолював генерал міліції та СБУ Юрій Рахівський, а ще в міліцейських обласних "замах" ходили інші хлопці-закарпатці, Володимир Пуканич у тому числі).

А сам випускник юридичного факультету УжНУ після мукачівської "практики" кермував навіть Волівецькою прокурорською службою – більше півтора року. Натомість у Берегові заступником прокурора в часи каденції Руслана Біловара працював рідний брат Владислава – Олександр Братюк. Залишив по собі добру спогадку серед колег і знайомих, а згодом перейшов працювати в обласний центр. Уже звідти його скерували на самостійну роботу у гірський Волівець, але й там довго не затримався – з січня очолює прокуратуру Мукачівського району.

Два брати-прокурори, до того ж із прізвищем Братюки – це досить рідкісне явище на правознавчій мапі краю. Хоча свого часу на Закарпатті районними прокурорами досить довго працювали інші два брати Масяки – Степан і Григорій (останній навіть очолював цю інституцію законності та правопорядку на Берегівщині). Тож не виключено, що і тепер берегівською міжрайпрокуратурою може керувати 36-річний О. Братюк (як відомо, скоро вона об‘єднається з Виноградівською). Але, маючи брата на першій ролі у Прикарпатті, він може претендувати навіть на солідніше прокурорське крісло. Хоча, у таких випадках мовиться, що як гра піде, так і карта ляже. Людина – коваль своєї долі, але нерідко кажуть, що куй залізо – поки гаряче. Тобто треба поспішати, аби не прогавити момент...       

Старший радник юстиції Владислав Братюк – не перший закарпатець, який очолив обласну прокуратуру сусідньої Івано-Франківщини. Звісно, мріє отримати на цій посаді вищий класний чин і навіть "генеральську" зірочку. Аналогічну посаду, але на Буковині, займав виходець із с. Яноші (Берегівщина) Йожеф Орос, перед тим кермувавши прокуратурою степової Херсонщини. А якщо згадати "злет" Володимира Шуби, що свою кар‘єру починав у одному з районів Закарпаття та завершив прокурором Дніпропетровщини (прошу читати без аналогій), то стане очевидним, що не такі вже й прості хлопці-закарпатці, як це декому може це здаватися. Наразі чекаємо, хто займе вакантну посаду в берегівській прокуратурі на вул. Сечені, яка без головного юридичного наглядача скоро ось уже третій тиждень.

Слід сподіватися, що доки ця інформація прочитається, проаналізується, обміркується там, де треба, кадрова інтрига буде вичерпана та розв‘язана. До того ж успішно! Хотілося б, аби усе це завершилося з такою наснагою, миттєвістю, оперативністю, як це зроблено стосовно описаного вище призначення. Між іншим, представляв нашого земляка франківцям заступник Генпрокурора – головний військовий прокурор України Анатолій Матіос (генерал СБУ є рідним братом письменниці й депутатки ВРУ з сусідньої Чернівеччини Марії Матіос; до речі це він у Львові "посадив" колядника-суддю Зварича, який зараз у в‘язниці пише книги). Даючи напуття очільнику обласної наглядової правової інституції, столичний гість сказав, що обласний прокурор так має організувати роботу відомства, виструнчити своїх підлеглих, аби показати, що священних корів немає. Хто "дебютує" у прообразі священної корови – дізнаємося скоро. Тим паче, що В. Братюку, в тому числі громадськість, дали 100 днів, аби показати себе в конкретній "чорновій" роботі. Чекає цього, слід сподіватися, і Генпрокурор. Ми також радітимемо й пишатимемося, що наші, нехай навіть вихідці із провінції, таки щось можуть. Відтак його чекатиме звіт перед громадськими активістами, Самообороною, "правосеками" в тому числі. Хоча він сам у коротенькому слові-відповіді був лаконічним, стислим, зауваживши, що якщо вже наберуть темп, то зупинити їх буде неможливо.

Отже, хабарники, корупціонери, злодії всіх мастей і пройдисвіти, авантюристи й саботажники, будьте не стільки пильні, як чесні, бо вас чекають не найкращі часи з прокурором Братюком. Глядіть, аби не опинитися там, де нині "зваричі" та їм подібні. А ми, закарпатці, будемо активно спостерігати за діями колишнього міжрайпрокурора Берегівщини на полі правопорядку та законності Івано-Франківщини. Є сподівання, що наш земляк не спровокує публічний скандал на кшталт попередника Настасяка, а свої дії звірятиме не з губернатором, а із його величністю українським законом.

Михайло ПАПІШ   

На ФОТО: "новоспеченому" івано-франківському прокуророу Владислав Братюку під час представлення службове посвідченя вручає "зам" Генерального Анатолій Матіос.

 

07 липня 2015р.