Про Правий сектор — без «рожевої штори»!

Тим, хто вірує в поступальний рух Історії від комунізму первісного до комунізму розвиненому або в щось подібне, рекомендую цей текст не читати, щоб не засмучуватися, не випробовувати віру і т.д. Бо віра - це коли бажане видається за дійсне. Тому з дійсністю віра перетинається вельми слабо. У тому числі і віра в «закони історії», через відсутність таких. Грецька муза Кліо, що відповідає за історію, лише лаборантка, байдуже провідна журнал подій і вже Геродот мучився думкою: чи все події гідні потрапити на скрижалі Історії? Вирішив, що не все.

З цих позицій корисно поглянути і на інцидент у Мукачеві. Насамперед, заглянути в журнал записів Історії про Правом секторі без рожевих окулярів віри. Дата його народження - 19 січня 2014 Місце народження - нібито вул. Грушевського в Києві. Але в Києві ні 19, ні 20 січня Правого сектора (ПС) ніхто не бачив. Зате вранці 20 січня його побачила Москва. Російський інтернет-журнал «Військове огляд» навіть повідомляв про 300 тис. Інтернет-членах в ПС, нібито з'явилися всього за ніч, і яких у ПС немає і досі. Запис у журналі Кліо: піар ПС зробили в Москві.

Старі записи у Кліо - біографії Дмитра Яроша і Саші Білого. Обидва воюють у Чечні у генерала Дудаєва. Перший - крутим зв'язківцем, другий - крутим польовим командиром, що поклав групу спецназу РФ, за що Дудаєв називає його ім'ям вулицю в Грозному. Але в 1999 р Генпрокуратура РФ чомусь вимагає від України видачі за участь у чеченській війні Дмитра Корчинського, в боях участі не прославився, а не героя Білого і працював з ним у зв'язці Яроша. Незважаючи на те, що Білий бере участь в цей час у виборах на Волині, а Ярош 20 років розвиває українську ідею за чиїсь гроші в Дніпродзержинську. Розвиває без всяких видимих ​​результатів - брошур і статей Яроша немає. Напрошується нескладний висновок без деталей - Ярош і Білий були «кротами» ГРУ в оточенні Дудаєва ,, далі значачись як «консерви» у відставці.

Майдан. Першим з'являється непосидючий Білий і без всякого ПС, а з 20 січня є Ярош в ореолі ПС, розкручуваного Росією. Для його більшої розкрутки пакує речі Янукович запрошує в ніч 21 лютого Яроша для безпредметного розмови. Говорити їм нема про що, що й констатує Ярош, але зміст цієї зустрічі - зробити з Яроша політичну фігуру. Янукович майже 3 місяця ухиляється від зустрічей з Кличком, Тягнибоком і Яценюком, не рахуючи їх рівнею собі, а сидячи на валізі, кличе на прохання Кремля до себе Яроша, ніж піднімає його в ЗМІ до рівня цих трьох. Так Ярош з безславного польового командира - серед Небесної Сотні немає членів ПС, став набувати популярність політика.

Але Історія ніколи не ходить прямими шляхами, тим більше, якщо по дорозі трапляються люди типу Валентина Наливайченко, дружбою з яким всю весну 2014 хвалився Ярош. Ряд фактів вказують (відео записано влітку 2012 року прим. «Хвилі") на те, що Наливайченко перевербовували Яроша задовго до Майдану і перетворює ПС з московського проекту в майданівське. ПС зручний опозиції з двох причин: на нього можна звалити порушення перемир'я Майдану з Януковичем, і ПС заходить в електорат «Свободи», що вигідно «Батьктівщіне», УДАРу (за партійним списком якого в 2012 році став Наливайченко) і Народному фронту. Не тільки ФСБ, але й ми вміємо використовувати силу супротивника проти нього, як вчать східні єдиноборства. Так ПС у підсумку став «спільним» проектом ФСБ і СБУ.

Але історію творять не лише спецслужби. Після втечі Януковича і з початком війни в ПС кинулися й інші творці історії. З'явилися громадяни, які давно хотіли голосувати і підтримувати щось типу ПС. Сумбур і нечіткість програми ПС їх мало бентежить, так як віруючі завжди бачать у предметі своєї віри те, що їм хочеться бачити. Пішли в ПС і ті, хто бачив у ньому передової військовий загін, який не має обмежень на відстріл окупантів. Ці, схоже, не справдилися. У ПС пішли і агенти Кремля, який вирішив, що не можна ось так взяти і віддати проект СБУ, а також ділки від війни. Від цих двох категорій нікуди не дітися, головне, щоб вони не зашкалювали чисельно, але як показують події навколо Мукачево, Ярош втратив контроль над таким різним ПС.

Перехресні версії Мустафи Найєма та Михайла Ланьо про стрілянину нібито через поділ ринку контрабанди сигарет мають той же дефект, що і торішня версія ЗМІ одного сильно відмороженого держави про Коломойського як сьогоденні чолі ПС і жидомасонів, які влаштували Майдан. Хто не знає, центр жидомасонів знаходиться в США, десь у підвальчику на Уолл-стріт, так що америкоси теж причетні. Але Ланьо та Балога давно солідні люди і можуть ділити ринок як дони в ресторані, а не як «бригадири». Якщо є що ділити, хоча й сумнівно, що є. Ланьо, вказуючи на Балогу як господаря ПС Закарпаття, просто відволікає увагу від себе, а Найєм творить цю версію під враженням від детективів про гангстерських війнах. Ще один зразок віруючого.

У реальності маємо самочинно «наїзд», а не мафіозну «стрілку», а в підсумку його величність Випадок, який теж творить історію. Група ділків під вивіскою ПС намагається «подоїти» жирного «цеховика» Ланьо, але його охоронець виявився небоязкого і впертим. Мабуть, отримував хороші гроші. Поява міліції плутає карти, так як здатися - означало якщо не сісти, то позбутися зброї і джипів як засобів виробництва. Вивіска ПС від міліції їм звільнитися не допомогла, а тому стали в неї стріляти. Коли зрозуміли, що піти зі стріляниною не вдасться, стали дзвонити на всі відомі телефони і представлятися Робін Гудом, після чого подія з журналу кримінальної хроніки змістилося на скрижалі політичної історії стараннями самих різних осіб.

Ініціаторами цього зміщення стали штабісти самого ПС, запустивши тему «Наших патріотів продажні менти вбивають!». Все б нічого, але ПС напередодні про «хрестовий похід» на підприємства Ланьо не оголошував. Так що маємо банальний штабний спосіб заднім числом врятувати честь політичного мундира під вибори. Звівши все до такої словестний тріскотнею, і на неї можна було б махнути рукою, зробивши деякі висновки про керівництво ПС, але все стало набувати сумний оборот. Не тому, що 14 осіб з автоматами засіли на околиці Мукачева, - це сумно, але не трагічно, а тому, що частина штабістів ПС стала закликати до путчу і відходу армії з фронту.

У Кремлі остовпіли від такого несподіваного подарунка від ПС, але зорієнтувалися і тепер прагнуть вичавити всі можливі плюси для себе з ситуації в політичному, інформаційному, а по можливості і військовому плані. Порошенко, щоб запобігти військову вилазку Кремля, нагадав йому 12 липня, що на фронті знаходиться 64 тисячі бійців ВСУ і ніхто нікуди йти не збирається. Який-небудь міфічний батальйон ОУН або 29-а Січ, вчора з'явилася в інтернеті, ще заявлять, що підтримують ПС в поході на Київ, - так і повинно бути в інформаційній війні. Але в успіх віртуального путчу штабістів ПС слабо вірять навіть фанати Путіна в Україну, а тому скромно пророкують падіння «кривавої хунти» восени, а надійніше - навесні.

Але як кажуть, немає лиха без добра. Віртуальний путч штабістів ПС дозволив з'ясувати, хто є хто в Правом секторі, і не тільки в ньому. Великий полководець Семен Семенченко теж засвітився, комічно обізвавши танкові капоніри в АТО укріпленнями, з яких армія нібито може і збирається розстріляти добровольців. Семенченко знову підвело верхоглядство. Зате у виграші СБУ, йому тепер треба лише відокремити дурнів від кремлівської агентури, і уточнити: у кого брали кредити деякі особи з «Фінансового майдану», чомусь замаячіли в масовці на пікеті ПС. У певному сенсі можна сказати, пробний путч від ПС варто було б придумати, якби він сам не трапився.

Самому ПС теж слід почистити ряди, так як з'ясувалося, що Ярош, що переконує скласти зброю стрільців, що засіли на околиці Мукачева, свій штаб контролює ще гірше, ніж Тягнибок контролював прогулянки Фаріон по дитячих садках. Самодопомоги слід визначитися з Семеном Семенченко, - зовсім став анекдотичним персонажем. Виборцям - почати вибирати депутатів до Верховної Ради та інші раді не як в почесна президія, а більш відповідально. Є й політичний плюс від Мукачівського інциденту - «тихе життя» для тамтешніх регіоналів і чиновників скінчилося: очікується явище свого закарпатського Саакашвілі, ганяє корупціонерів і відкриває закриті «пляжі». Це тільки те, що проглядається в ближній перспективі, а в цілому у всіх кризових моментів є одне позитивне властивість, - сильні духом в результаті, пише Сергій Климовський, "Хвиля"

 

14 липня 2015р.