Найвищий цинізм: загиблого закарпатця, якого змогли знайти лише волонтери, нікому й доправити додому

Державі потрібні її громадяни лише, як гарматне м'ясо? А коли вони гинуть - нікому до цього нема діла...

 

"Ігнатишин Руслан Петрович, 1986 р.н., с.Скотарське, Воловецького району. Працював лісорубом на Мукачівській дистанції колій. Був мобілізований у серпні минулого року. Потрапив до 93-ї бригади. Тиждень тому з його телефону передзвонили і сказали, що Руслан загинув. Зв'язок обірвався, телефон поза зоною досі. Рідні і співробітники Руслана оббили пороги всіх інстанцій, щоб з'ясувати подробиці і зрозуміти, де саме знаходиться боєць, чи він живий, чи справді загинув. Але зарадити їм ніхто й нічим не може.

Дослівно слова співробітниці: "Як забрати дитину, то всі гуртом прибігли, а як повернути - то ховаються".

З'ясували долю Руслана лише волонтери. Вони підтвердили, що він загинув і що його тіло знаходиться в Дніпропетровську. Сказали, що начебто його мали доправити на Закарпаття учора. Але літак так і не вилетів. Інформації більше нема.

Мати в шоковому стані, під крапельницями. Співробітники, які телефонували, просять допомогти й з'ясувати інформацію, коли тіло Руслана привезуть додому. Кажуть, що волонтери - їхня остання надія на правду.

Мені боляче і страшно чути такі дзвінки. З подібними проханнями більше року дзвонять матері, родичі і друзі загиблих та полонених. І знаєте, я можу лише доповнити питання сільської жінки, далекої від політики: "Чому всім дружнім своїм і багатоголосим хором вручаєте повістки повсюди, ледь не в туалетах, і чому граєтеся в ганебні мовчанки, коли призвані вами бійці гинуть?" Ви люди, чи хто?", - написала журналіст і волонтер Наталія Зотова у Фейсбуку.

 

04 серпня 2015р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів