Роман Офіцинський: Те, що стрілянина трапилася саме в Мукачеві, а не якомусь іншому місті - очікувано

-- Промайнув лише місяць, а резонансні події 11 липня виглядають наче давня історія. Навіть в електронній енциклопедії "Вікіпедія" встигли з'явитися обширні статті двома мовами: українською "Стрілянина в Мукачевому" і російською "Противостояние в Мукачеве". У підсумку бачимо політичний землетрус, одначе регіонального масштабу, хоча були задіяні загальнодержавні гравці. Під інформаційним тиском, а точніше під впливом вкрай суперечливих повідомлень та інтерпретацій тих подій, суспільство розділилося на декілька груп, що симпатизували тим чи іншим дійовим особам збройного конфлікту. Проявилися ментальні особливості Закарпаття, котрому притаманна героїзація опришківської та національно-визвольної традиції, зокрема періоду Карпатської України чи карпатських рейдів УПА. А несподівані та кардинальні кадрові перестановки у важливих державних органах викликали певний суспільний ентузіазм, сподівання, що "Весілля в Малинівці" нарешті закінчиться, і край увійде в русло трудових буднів, хоча б невеликих економічних здобутків.

Особливого негативу в суспільство ці події не принесли. Ми маємо стійкий імунітет від негативних наслідків будь-яких катаклізмів: і політичних, і природних… Те, що зауважене трапилося саме в Мукачеві, для всіх є закономірним, очікуваним. Адже за останні два десятиліття Мукачево пережило не одну надзвичайну подію, як свого часу десь на Сицилії чи в Чикаго… От якби подібне відбулося в Ужгороді, Хусті чи в Рахові, то в очах пересічних закарпатців виглядало б справді аномально й тривожно.

Зараз поступово проходить санація, оздоровлення виконавчої влади краю. Закарпаття прокинулося наче після летаргічного сну і переживає катарсис. На денне світло виставлено низку проблем, обговорити і вирішити котрі раніше не спадало на гадку. У цьому контексті контрабандна тематика є вторинною. На чільному місці стоїть питання руба: Україна є конкурентною демократією чи ситуативним союзом удільних князів? Коли в політичну оренду якому-небудь грошовитому клану здаються адміністративні одиниці, то неминуче відлунить "кримський сценарій" чи розіграють "сепаратистську карту". Сподіваюся, що після подій у Мукачеві 11 липня українська владна верхівка зробила належні висновки, передає слова науковця Укрінформ.

Наразі найскладнішим завданням для державної влади на Закарпатті є проведення найближчих місцевих виборів за високими міжнародними електоральним стандартами. Суспільство чекає з нетерпінням, коли чесність і справедливість втратять статус декларативних гасел і стануть нормами політичної буденності. Для цього потрібні вольові технократичні кроки на випередження можливих фальсифікацій. Довіра до влади зросте, коли замість епатажних струсів повітря, люди щодня бачитимуть маленькі перемоги: новобудови, якісні ремонти комунікацій, громадських будівель, скорочення адмінапарату тощо.

Не потрібно зациклюватися, а слід продукувати креатив. Наприклад, навіщо Україні даремно витрачати стільки ресурсів на подвійний контроль за переміщеннями через кордон з Європейським Союзом? Чи не логічно було б усунути дублювання, обійтись мінімальним представництвом українських митників і прикордонників у спільних структурах з європейськими партнерами? Тоді й так вторинна проблема контрабанди взагалі опиниться на задвірках суспільного інтересу не тільки на Закарпатті, але й на Буковині, Галичині, Волині.