Угорське "добро" необхідно повернути господарям!

Другий місяць поспіль не вщуха? скандал, пов?язаний з берегівською фірмою "Озон", яка під виглядом промислової сировини завозила в Закарпаття відходи угорської промисловості. Майже щотижня якась з закарпатських газет робить черговий матеріал на цю тему, відкриваються все нові та нові подробиці ці?ї у будь-яких розуміннях брудної афери. До того ж із політичним присмаком.

Адже, за твердженнями не тільки журналістів, які слідкують за перебігом скандалу, а й обізнаних діячів, наприклад, головного закарпатського комуніста, народного депутата з фракції КПУ ?вана Миговича, "дах" для "озонаторів" забезпечив горезвісний есдек-перебіжчик ?штван Гайдош (якого нині пригріли у своїй фракції соціалісти з партії Олександра Мороза). Хочеться сподіватися, правоохоронці з?ясують всі подробиці ці?ї оборудки і покарають всіх винних у свідомому забрудненні рідного краю. А закарпатці зроблять правильні висновки на вже недалеких виборах у Верховну Раду, і покажуть, де насправді місце партії, яка брала на себе відповідальність за все, що робиться в Закарпатті. Адже відходи завозилися під "дахом" одного есдека (?штвана Гайдоша) в область, якою керував інший есдек (?ван Різак), а природу мав би захищати також есдек (Мирон Цюбик, тодішній начальник обласного управління екоресурсів). Та це справи правові та політичні. А що ж з екологі?ю? Що робити з уже завезеними відходами? Як учасник природозахисного руху хочу висловити сво? бачення проблеми.

УН?ВЕРСАЛЬНИЙ МАТЕР?АЛ
? ЗМ?ШАЙ ЧОРТЗНА-ЩО
? НАЗВИ ЦЕ "ПРЕМ?КСОМ"!

Питання, пов?язані з транспортуванням різноманітних відходів з одні?ї країни в іншу, узгоджуються відповідно до так званої Базельської конвенції. Це чималий документ, в якому розписано, за яких умов можливе міждержавне транспортування відходів. Якщо коротко, то міжнародними угодами дозволя?ться ввезення в країну імпортних відходів як сировину в тому випадку, коли країна-імпортер не в змозі переробити власні відходи, а в країні-експортері ? відповідні переробні підпри?мства (які можуть здійснити переробку без значної шкоди довкіллю!). Проте нашого випадку це не стосу?ться. Бо "Озон" ніяких відходів формально не завозив! Він завозив сировину для гумової промисловості, яку нібито надалі відправляв на українські підпри?мства. Сировина проходила по документах як теплостійкий наповнювач "Премікс". До речі, дуже влучна назва ? адже "премікс" означа? "суміш" і по суті може бути сумішшю чого завгодно! Між угорською філі?ю концерну ELTEX (виробником полімерів, відділення кампанії розкидані по всьому світу) та берегівським "Озоном" був укладений договір на поставку 500 тонн теплостійкого наповнювача "Премікс", який використову?ться у технологіях виробництва систем гальмування. Наповнювач виявився напрочуд дешевим ? ціна одні?ї тонни склада? всього 20 доларів США, включаючи вартість упаковки, завантаження та витрат, пов?язаних з митними процедурами при експорті товару. Загальна сума договору відповідно склала 10 000 доларів США. Однак означений "Премікс" чомусь не потрапив у системи гальмування, а загальмував свій шлях на Берегівщині. ? напевно, залишився б "гальмувати" назавжди, якби не серія викривальних публікацій у закарпатській пресі ? про брудні справи, які здійснювались фірмою з екологічно чистою назвою "Озон". (До речі, крім ввезення 500 тонн "Преміксу", були ще ввезені три вагони забрудненої формальдегідами тирси ? як палива для цегельних заводів у селах Косонь (Берегівський район) та Велика Добронь (Ужгородський район). Яка ж бідна наша область, коли вимушена імпортувати хімічну тирсу з-за кордону! Чи тисячі тонн стружки, тирси, несортової деревини, що гниють по всьому Закарпаттю після хазяйнування "об??днаних лісорубів", для палива не годяться? Як мінеральні речовини також завозилися і десятками тонн синтетичний каучук, помол гуми, перекис дикуміла, бакелізована порошкова смола та інші шкідливі сполуки ? про що нардеп ?ван Мигович зробив депутатський запит Генеральному прокурору Піскуну та міністру охорони навколишнього середовища ?гнатенку. Владі довелося реагувати, і 22 лютого 2005 року начальник екологічної безпеки Берегівського району В. Василюк склав акт про порушення з боку "Озону". Серед головних порушень ? відсутність складського приміщення. З?ясувалося, що "Премікс" складу?ться на території кількох берегівських підпри?мств. На території р/о "Агрокомплекс" ? 134 тонни, на території берегівського комбінату хлібопродуктів ? 6 тонн, на території кам?яного кар??ру в селі Мужі?во ? 76 тонн. Та найбільша партія "Преміксу" (близько 180 тонн) зберіга?ться (тобто лежить просто неба) на території колишнього автогаражу в селі Велика Бакта. Куди поділися ще понад 100 тонн із зазначеної партії, поки невідомо. Мешканці В.Бакти вже давно обурювались ? їх лякав різкий запах, що виділяли величезні мішки. Ці мішки завіз минулого року в Бакту директор "Озону" Йосип Гал, оскільки сам живе в цьому селі. Обурених селян заспокоювала голова сільради Наталія Граб ? мовляв, це безпечна промислова сировина, яку підпри?мець тимчасово завіз і скоро вивезе на переробку до Східної України. Щоправда, було дивно, чого б це товар, за який заплачено гроші, лежить не на подвір?ї господаря, а на пустирі фактично посеред села. Підозри посилились, коли ніхто не прибрав мішки ані восени, ані взимку. За цей час мішки знищилися, і з них посипалась чорна брудна речовина. Нині її розносить вітром, а неподалік розташована свердловина для питної води та водонапірна башта. Після серії викривальних публікацій 33 мешканці звернулися до голови Берегівської РДА, начальника районного відділу Служби безпеки України, начальника екологічної безпеки, начальника відділу з надзвичайних ситуацій, директора Закарпатського інституту АПВ та голови сільради з вимогою негайно зробити хімічний аналіз та екологічну експертизу невідомого порошку, результати повідомити жителям села, але, незалежно від результатів аналізів, вивезти мішки з "Преміксом" та знезаразити територію силами МНС.

ПАСИВНА ГУМА
АКТИВНО ШКОДИТИМЕ
ЗДОРОВ?Ю

Поки що результатів аналізу ніхто бактянцям не давав, мішки нікуди не вивозяться. В ході перевірок "Озону" (про склад на В. Бакті ще відомо не було) начальником екобезпеки Берегівського району Василюком було взято 2 кг "сировини" та направлено її на аналіз. А Берегівська міжрайонна прокуратура робить запит до обласної санітарно-епідеміологічної станції щодо лабораторного дослідження "преміксу" ? та чіткої відповіді не отриму?. Технічний рівень лабораторії не да? можливості встановити перелік хімічних речовин, які входять до суміші. ?дине, що відомо, ? це відсутність радіації у речовині. ? на тому спасибі.

В середині березня я взяв пробу з одного з мішків, що лежать на Бакті, та, за порадою одного з відомих закарпатських природозахисників, попросив зробити аналіз у лабораторії екології хімічного факультету УжНУ. Через кілька днів отримав відповідь професора Степана Чундака ? найімовірніше, наданий мною порошок ? автомобільними шинами, дрібно помеленими разом із металевим кордом. Однак професор зауважив ? це лише попередній та неофіційний аналіз. Адже потужності його лабораторії не дозволяють зробити більш ретельний аналіз у випадку, якщо абсолютно невідомо, яка саме речовина досліджу?ться. Однак й така відповідь ? доволі правдоподібною ? бо відомо, що Угорщина ма? проблеми зі зношеними автошинами. Колись існував непоганий бізнес на зношених шинах ? які купували бідні українці (може, й дотепер існу?). Але ? такі погані шини, які продати неможливо. Утилізація їх не завжди економічно вигідна, і, можна припустити, що спритні угорці просто "сплавили" їх в Україну. Наскільки шкідливі такі відходи, я поцікавився у членів міжнародної електронної дискусії "Zero Waste Ru" (фахівців та ентузіастів, що займаються проблемами твердих відходів). З дискусії, що зав?язалася, можна було дійти висновку ? загалом мелена гума не ? дуже шкідливим матеріалом. У світі її використовують як добавки до асфальту, для отримання активованого вугілля та в інших технологіях. Але ніхто не зможе стверджувати, що людям корисно дихати гумовими частинками, що розносяться вітром по селу. Більш категоричним був відомий російський правозахисник і захисник природи, доктор хімічних наук, президент союзу "За хімічну безпеку" Лев Фьодоров. Він надіслав мені статтю, з якої виплива?: гумова крихта ? вельми шкідливий матеріал. Пил, який виника? внаслідок зносу автомобільної гуми, може викликати серйозні захворювання, в тому числі астму і бронхіт. Вчені підрахували, що кожного дня пересічний громадянин Швеції вдиха? 6 грамів гумового пилу, американець ? 13, росіянин ? близько 20. Цікаво, скільки грамів вдихне кожен з 1200 жителів В.Бакти, якщо крихти (за умови, що в мішках лише вона) 180 тонн? Треба врахувати, що гума навіть у пасивному стані (тобто не горить, не нагріва?ться тощо) може виділяти бензапирен та інші поліароматичні вуглеводні, яких у шинах виявлено до 15 з??днань. У гумі ? 4 з 12 видів N-нітрозамінів (речовин, що входять в список небезпечних токсикантів, який складають Міжнародна організація з дослідження раку та Агентство з охорони навколишнього середовища США). За оцінками дослідників, в гумовому пилу міститься більше канцерогенних речовин, ніж у вихлопних газах двигунів.

ЗАБЕРИ СВО?
"ДОБРО", ?ВРОПО!

На питання (чисто риторичне), що можна зробити з такою купою гумової крихти (зазначу ? можливо, у мішках не тільки вона; адже пробу я робив навмання, і хто зна?, що міститься в інших "біг-бегах"?), найкращу відповідь дав модератор розсилання "Zero Waste Ru", координатор токсичної кампанії російського відділення "Грінпіс" Олексій Кисельов: "Якщо це нелегальне ввезення відходів з-за кордону, то ні про яку утилізацію або поховання не може бути і мови. У такому випадку треба помістити ці відходи в безпечне місце та з допомогою Міністерства закордонних справ вимагати від угорців забрати це "добро" назад". У принципі, берегівська екологічна інспекція з "Грінпісом" солідарна: до 15 квітня цього року вона да? директору "Озону" термін, аби він переупакував сировину, організував її збереження під навісами та за наявності охорони. До 1 травня необхідно вказати перелік підпри?мств, які отримують сировину "Премікс" в Україні, і укласти з ними відповідні договори на постачання, щоб сировина більше не нагромаджувалася на території Берегівського району. У разі відсутності споживачів даної сировини в Україні, весь її об??м повинен бути направлений назад виробнику в Угорщину. Ця умова особливо цікава. Можна прогнозувати, що в Україні не знайдеться бажаючих придбати більшість видів "сировини" на зразок мелених разом з кордом автошин. (Важливо також простежити, аби відходи не були просто вивезені з Закарпаття та поховані у іншому регіоні). Як поведе себе тоді нова українська влада? Чи розбереться вона за всі?ю суворістю закону з своїми "патріотами", які ради наживи не жаліють навіть рідної землі? ? чи виявить нарешті національну гордість щодо зарубіжних пройдисвітів, які побачили в Україні країну третього світу, готову прийняти хімічний непотріб? Зауважу ? коли минулого року повноводні річки винесли на угорську сторону тисячі полімерних пляшок та іншого побутового сміття з закарпатських берегів, угорці викликали представників нашої країни, показали їм нанесені смітт?ві купи і виставили Україні солідний рахунок за прибирання території. Нині у України ? можливість зробити хід у відповідь. Не для того, щоб дріб?язково поквитатися, а щоб всім потенційним отруйникам, бажаючим спихнути в Україну свій бруд, відбити таке бажання. Бо воно ?. У ?вропі за поховання відходів треба дуже дорого платити. ? якщо Україна покаже, що на її територію можна безкарно завозити всілякий бруд, то ми замість спірного членства в ?вросоюзі переконливо станемо все?вропейським смітником.

Олег Супруненко,
член Міжнародного соціально-екологічного союзу

Р?О

 

02 квітня 2005р.