Як депутати від ЄЦ заганяли Москаля в Уж втопитися...

Політична ситуація на Закарпатті стає дедалі напруженішою: домовлятися і «рішати» стало набагато складніше, а в умовах протистояння «мукачівської» і «київської» груп режим перетягування ковдри через деякий час стане абсолютно нормальним для проведення усіх засідань, застіль і закуліс.

Вчорашня сесія, традиційно, почалася із походеньок депутатів по коридорах, щирих і не дуже закарпатських «здоровкань», останніх політичних приготувань і звичних для відвідувачів засідань дзвінків, які кличуть депутатів до виконання своїх прямих і непрямих обов’язків.

Цього разу «облрадівські» дзвінки, які повторювалися по три, а то й по чотири рази, дуже нагадували «театральні» - ті, які сигналізують глядачам про близький початок вистави. І в цей раз закарпатські народні актори знову старалися, як могли.

А могли – з перемінним успіхом. Бо спочатку вони присутніх просто смішили, потім злили, а далі – доводили до відчаю, істерики і розуміння того, що у цьому залі не те, щоби нічого не змінилося, а просто напросто стало у рази гірше. Автор цих рядків може чесно зізнатися: як простий смертний глядач, споглядач і оглядач усього, що робиться (читайте твориться) в рідному Закарпатті, я щиро не розумію, чому область знов шаленими темпами беруться заганяти туди, де зараз знаходиться українська економіка.

Народні обранці і – точно не бранці совісті – розпочали засідання  хвилиною мовчання у знак скорботи за загиблими під час подій Євромайдану і проведення АТО на Сході України.

«30 листопада минулого року – кривавий розгін Майдану. А потім почалися інші трагічні події», – нагадав голова ОДА Геннадій Москаль. 

Відтак, у залі зареєструвалися 64 депутати. У порядку денному – обрання голови обласної ради, заступників і присвоєння рангу посадових осіб і про оплату праці керівництва ради, про президію і комісії тієї ж ради. Головуючий на засіданні Геннадій Геннадійович, говорячи про обрання голови облради, пояснив: «Ми не можемо обмежити депутата і сказати йому ніхт». Очевидно, тут йшлося про дуже розпіарену рівність і недискримінацію.

Проте, після суперечок щодо регламенту і процедури голосування, кандидатом на посаду голови обласної ради виявився тільки один відомий уже багатьом закарпатцям Михайло Рівіс. Його висунула «Солідарність».  «Відродження», КМКС і «Батьківщина» не пропонували свої кандидатур на посаду голови облради. «Опоблок» – «думали висунути кандидатуру Русина Віктора, але регламент не дозволяє», згадав про пана «Антибіотика» Сан Санич, він же – екс-губернатор Закарпаття Олександр Ледида.

Михайло Рівіс трохи невпевнено, але, здавалося, щиро виголосив невелику промову: сказав про транскордонне співробітництво, створення робочих місць і всебічний розвиток Закарпаття . «Розумію, яку відповідальність беру на себе. Маємо унікальну можливість зробити Закарпаття кращим, бо ніхто не буде тягнути на себе ковдру», –  із щирою надією сказав Рівіс.  

Із залу народні обранці почали пробувати задавати запитання. Одне із них стосувалося розміщення точок продажу алкоголю біля шкіл (!). Михайло Рівіс зробив вигляд, що не помітив абсурдності питання і відповів, що також звертатиме увагу на цю проблему.

«Ми не консолідували сьогодні сесійну залу», – з якоюсь образою сказав ще один екс-губернатор, котрий нині теж депутат Василь Губаль.

«Я би на вашому місці, якщо ви хочете стати головою обласної ради, оголосив би перерву і пішов би радитися з фракціями, аби об’єднати закарпатців», – пізніше додав Губаль, не беручись пояснювати, яким чином «нарада» з фракціями має об’єднати закарпатців. Чи то не про простих смертних йшлося?

Далі почалися ті ж «регламентні» суперечки, з криками, беззмістовними фразами, звинуваченнями і висловами, які можна буде розбирати на цитати:

«Даже в порушення статуту партії, ви проголосуєте за Рівіса», – Геннадій Москаль Василю Губаль, агітуючи голосувати за земляка Михайла Рівіса.  

«Щас-щас, одну хвильку», – Геннадій Геннадійович перед оголошенням перерви.

«Всі ходите над землею», – дорікання із залу в сторону колег.

«Стенограма – це не є документ»,– Геннадій Москаль.

«Регламент обласної ради! На заборі тоже написано великими буквами», – хтось із депутатів із залу під час обговорення законного/незаконного регламенту.

«Всі любите Закарпаття і сидите лише головами киваєте», – дуже влучно із залу про роботу колег-депутатів.  

Депутати радилися 30 хвилин. Причина – ніяк не могли дійти згоди у тому, яким чином обирати голову обласної ради: чи через бюлетень,  чи через список. Депутати попросили перерву, аби «обговорити із усіма цю ситуацію». Геннадій Москаль стверджував, що попередній регламент, «який складала більшість у попередній раді» не є законним, тому ніяких голосувань за списки кандидатів не має бути. Однак, частина депутатів наполягала на складання списку кандидатів на посаду голови облради.

При цьому, окрім «Солідарності», яка запропонувала обирати Михайла Рівіса, жодна  з партій своїх кандидатів не висувала.

«Я не бачу трагедії для закарпатського народу», – коментував губернатор Геннадій Москаль.

Василь Губаль намагався «вирівняти ситуацію» і спеціально для стенограми (так висловився сам Василь Іванович) ще раз сказав, що головуючий порушив регламент.

«Ну що мені, піти в Уж утопитися?», – запитав пізніше Москаль.  «П’ять років пробайдикували,  а тепер робите з цього проблему», – якось по-дитячому щиро додав губернатор.

Через деякий час, переживши ще одну хвилю «регламентних» суперечок, депутати розійшлися по коридорах ще на 15 хвилин: лічильна комісія пішла затверджувати форму бюлетеня. Перед тим, члени комісії проводили засідання та обирали секретаря.  Фракції і депутати ніяк не могли узгодити між собою дії і відтягували голосування, як могли.

Уже великим досягненням роботи народних обранців стало затвердження форми бюлетеня для голосування за голову ради. Як повідомив голова лічильної комісії пан Мотильчак, «за» проголосували 4, «проти» – 0, утрималися – 3.

У перерві один із «нових» депутатів, розмовляючи по телефону в коридорі, когось, очевидно, авторитетного, питав: «Так ми голосуєме, чи не голосуєме?».

Проходить ще хвилин 30-40 – і тут звучить майже пророче «Встали й пішли!». Це губернатор Закарпаття Геннадій Москаль закликав депутатів голосувати.  Свою волю виявляти захотіли не всі народні обранці: ЄЦ і Батьківщина гордо і ображено не голосували.

Однак, вирішальною цифрою цього сесійного дня стала 38. Саме такою кількістю голосів вирішувалися усі питання на засіданні. І найголовніше теж – 38 депутатів, які брали участь у голосуванні обрали головою обласної ради представника «Солідарності» Михайла Рівіса.

Раділи усі: і ті, хто був за – бо дійсно підтримували кандидата, і ті, хто проти – бо завершилася «консолідація у сесійній залі» хоча б по одному питанню.

При врученні букету квітів новообраному голові обласної ради з грюкотом відкрилося велике вікно у залі, очевидно, через протяг: перед тим дбайливі жіночки провітрювали приміщення. Пізніше про цей момент прес-служба губернатора напише так: «…коли М. Рівісу вручали букет квітів, потужний порив вітру з грюкотом відкрив величезне вікно й розкидав фіранки. Мабуть, таким чином матеріалізувався гнів «Єдиного центру» та його лідера, котрий усіляко намагався не допустити голосування. Однак у результаті не тільки було обрано нового голову, але свіжий подув повітря остаточно виніс із облради попередній дух клановості, кумівства й сімейної спадковості влади».

Ніхто, звичайно, потім не уточнив, чи після того «духу кумівства» на Закарпатті не воцариться «дух столиці» і чи, бува, не буде тиснути на головного депутата. А якщо буде – то як воно відобразиться на житті-бутті простого закарпатця?

Новий голова Закарпатської обласної ради  подякував депутатам: «Я розумію, що це – великий кредит довіри і велика відповідальність», – сказав Михайло Рівіс. Також він подякував і тим, хто не голосував за нього і має «стійку позицію». Крім того, голова облради сказав, що намагатиметься «консолідувати» обласну раду і працювати на благо області і закарпатців.

Першу промову Михайла Рівіса з трибуни обласної ради зал зустрів гучними оплесками. Втомлені депутати пішли на ще одну перерву: тепер уже на тиждень. «Дякую, що терпіли мене», – сказав, «відпускаючи» депутатів, Геннадій Москаль.

Аня Семенюк, Заголовок