Дивіться, хто «пішов» і «прийшов»!

У службове "крісло" Михайла Форкоша "пересів" його заступник з попередньої роботи Олександр Кошинський. А ще екс-очільник цієї установи тому печатку передав і радником його став. Пан Михайло жартома наголосив: консультуватиме свого наступника доти, доки він на пенсію не піде – ця подія станеться рівно через 22 роки. Такий оптимізм свідчить, що уже колишній начальник цієї держслужби знаходиться у чудовій фізичній формі, прекрасному життєвому тонусі й гарному та бадьорому настрої.

Можливо, що ця інформація не привернула б увагу нашої газети, якби не прізвище Форкош. Так, це він, Михайло Іванович Форкош, колишній житель Берегова, начальник одного з відділень тодішнього РВСС, відтак заступник шефа обласної міліції й очільник ТУ ДСАУ в Закарпатській області. А починалося все з малого: Хустська школа-інтернат, навчання у міліцейському навчальному закладі в одному з міст Росії. Звідти, до речі, на Закарпаття "привіз" й дружину. Потім була служба у правоохоронних органах Тячева, Хуста, Берегова (у наше місто працювати в славнозвісний ОБХСС його скерували у 35-річному віці). Тут ніс службу майже 15 років.

Іще штрихи до його неординарної біографії. Перебуваючи на посаді зам. керівника УМВСУ, він балотувався у депутати Верховної Ради України по Берегівському виборчому округу, коли парламентаріями мали намір стати Іштван Гайдош, Міклош і Микола Ковачі (останній, на жаль, уже покійний), Іван Попович та інші. Як відомо, вибори виграв таки Іштван Гайдош (через судові процеси). Було це у 2002 році (нардепами тої недалекої ще у часі весни стали закарпатці І. Гайдош (берегівець), В. Балога, І. Іванчо – мукачівці, О. Кеменяш, І. Мигович – свалявці, О. Климпуш (рахівчанин), М. Маркуш (тячівка), Е. Матвійчук, С. Ратушняк, І. Різак, Н. Шуфрич – ужгородці, В. Пинзеник (іршавчанин), М. Сятиня (міжгірець) і ще плюс «залітний» В. Медведчук). Такої чисельної гвардії краян (або осіб, у жилах яких текла б закарпатська кров) у ВРУ не було ні доти, ані після – аж 14 чоловік!

Щоправда, голосування проходило за змішаною системою, тобто обирали як висуванців в окрузі, так і за партійними списками. Однак програш не відбився на подальшій кар‘єрі екс-берегівчанина (пам‘ятається, сім‘я мешкала у двохповерховому міліцейському домі на колишній вул. Одеській – нині Корятовича), що народився 15 січня 1950 р. у селі Грушево на Тячівщині. Із міліції пан полковник згодом переходить на роботу в державну судову адміністрацію (цей орган займається матеріально-технічним оснащенням та організаційним забезпеченням судової гілки влади). Працював тут аж до виходу на пенсію – ця радісна для нього подія сталася нещодавно. До речі, екс-берегівчанин став «Заслуженим юристом України» (за президентства В. Ющенка), був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (уже в часи П. Порошенка).

Слід сказати, що берегівський суд (і за часів Л. Гала, і за два періоди В. Драба) постійно перебував під опікою (у доброму значенні цього слова) напрочуд порядного чиновника з Ужгорода. Це видно навіть неозброєним оком. Хоча цей ініціативний держслужбовець прагнув допомогти усім закарпатським судам. Можливо, що не завжди все виходило. Але слід сподіватися, що в Берегівському теж таки спроможуться нарешті дооблаштувати сучасну вбиральню (туалет). Нині він на подвір‘ї. Зате є колодязь, де корбою з відром можна набрати води, вгамувати спрагу, помити руки та, зрештою, освіжитися. Берегівський райсуд – чи не єдиний в області, де відсутня пропускна система (охорона). До судді чи його помічника, керівника апарату чи в канцелярію можна зайти по-європейськи демократично, цивілізовано, тобто без оформлення перепусток, записів, "шмону" тощо!

Що стосується пана Форкоша, то він, як уже екс-очільник цієї структури, став …радником нового начальника обласної судової адміністрації п. Кошинського. І знову крокуватимуть удвох – так легше, коли є кому підказати, проконсультувати, нараїти тощо. Ось таке воно, життя в судовій адміністрації, де теж усе тече, все міняється. Та, попри все, всіх суддів – берегівських у тому числі – вітаємо з професійним святом, яке щойно відзначило суспільство.

Михайло ПАПІШ, м.Берегово

 

14 грудня 2015р.