Анна Романенчук: "Там, за святими горами Меджугор’є - живий рай"
Час, як гнаний батогом кінь, тікає від мене, а я не поспішаю, бо моя гора - вниз, якою йду навмання. І на цій дорозі підтримують, наче під лікоть, спогади, серед яких – не забутні поїздки по святим місцям, де чи не най зворушливою була до величної святині, що немає мурів, розмірів, прикрас, бо просто неба.

