"Вчителька року" берегівчанка Віолетта Македон: Я повернуся до України, коли мій син буде влаштований

"Вчителька року" берегівчанка Віолетта Македон: Я повернуся до України, коли мій син буде влаштований
Віолетта Македон обурюється, що їй приписують слова ніби від'їзд до Лондона – це вирок освітній реформі. Вчителька планує продовжити навчати в Україні та ділитись досвідом з учнями.

 

Заслужена вчителька України 2016 року Віолетта Македон виїхала з країни на заробітки до Великої Британії та планує повернутися тоді, коли син влаштується.

"Вчителька року - 2016", яку нагородив Порошенко, подалася до Лондона працювати доглядальницею стала Вчителем року і отримала нагороду "Заслужений вчитель України", поїхала до Лондона, бо "бачить там великі перспективи для своєї реалізації". Кореспондент ТСН зустрілася з Віолеттою та дізналася причини такого рішення, як нагорода вплинула на її життя та коли українка повернеться додому.

Наразі Віолетта працює у Лондоні доглядальницею у сім'ї англійця й українки. До її обов’язків входить нагляд за літнім чоловіком, прогулянки з ним, відвідування музеїв тощо. Сама Македон зазначила, що хоча рішення поїхати з України і було виваженим, вона все одно сумує за домівкою та своїми учнями.

"Тут залишилися жити мої друзі, колеги, багато учнів. Тут, власне, почалося професійне сходження тощо. Я дякую школі, яка сприяла мені досягти вершин у професійній сфері. Адже особливо життєво вдалим виявився минулий рік," – сказала вона.

- Чому ви вирішили поїхати?

- Я поїхала здобувати мовну практику для себе. Тому, що викладати мову і не бути в країні – не зовсім те, що потрібно. Тільки перебуваючи тут, я розумію, як саме мені треба викладати курс країнознавства і яким навичкам навчати своїх дітей на цих заняттях. Це перше. По-друге, в мене син, який хотів би здобувати освіту в цій державі. Чи саме в Лондоні, чи в якомусь іншому місті, ми ще не визначились. І моя справа тут – дізнатись умови навчання, які виші та школи, особисто піти до тих шкіл, знайти максимально підхожу до його здібностей школу.

- Тобто ті люди, які сприйняли ваш від'їзд як демарш, помиляються?

- Це абсолютно не так. Дуже багато людей їздить кудись на певний час і повертаються. В моїх планах – повернутися до України з ще більшим досвідом, максимально ділитися досвідом з колегами та учнями.

- Як ваше рішення сприйняли рідні та колеги?

- Позитивно. Батьки, звичайно, позитивно сприйняли. Синочок був стимулом, чому я тут. Колеги, звичайно, шкодують, що я поїхала, бо ми маємо гарні стосунки і давали одне одному багато.

- Рішення було легким?

- Не можу сказати, що це легке рішення. В Україні я виконувала справу, яку дійсно дуже любила і планую її виконувати і тут. Йдеться про те, що я буду у свої вихідні викладати англійську мову діаспорі, яка тут живе, у суботній школі. Буду здобувати практику. Оскільки у мене контракт на рік, я не можу повноцінно працювати в цьому напрямку, але весь свій вільний час приділятиму своїй самоосвіті, своєму навчанню. Мене завжди не влаштовувало, що для нас, вчителів, є дуже мало практики закордонної, іншомовної. Так само як і для дітей. Є бажання влаштувати таку практику для наших учнів, знайти школи та можливості, які б з нами співпрацювали.

- Що ця нагорода (Вчитель року-2016) означала для вас, що означає для вашої школи?

- Мети здобути це звання не було. Була мета здобути досвід, але водночас з тим прийшла і перемога. Для школи, думаю, що більше вчителів зацікавились самоосвітою, все більше людей записуються на курси самовдосконалення. Плюс мотивація дітей та мотивація для молодих колег, які приходять з вишів на практику, і бачать, що вчителю є куди зрости, на те є всі можливості.

- Ви думали про роботу в іншому місті, в приватних школах? Існує думка, що це звання відкривало для вас численні можливості в Україні.

- Це дійсно так, я могла би проводити тренінги та брати участь у більшій кількості заходів. Але цьому званню бракувало мовної практики, я хочу та можу розвивати свою практику. По поверненню додому я однозначно могла б взятися за написання підручника з українознавства, придумавши і впровадивши компетентнісний підхід.

Мене обурює те, що мені приписують слова ніби мій від'їзд – це вирок освітній реформі. Ці речі не пов'язані одна з одною. Я планую продовжити навчати в Україні, ділитись досвідом з учнями. Крім того, компетентністний підхід – це саме те, що потрібно нашій державі, на мою думку, ця реформа забарилась, вона необхідна.

- Деякі політики можуть сказати – дивіться, вчителі тікають від вашої реформи.

- Ні, вчителі від реформи не тікають. Як я вже сказала, ці речі не пов'язані. Звичайно, реформу впровадити нелегко. Починаючи з того, що треба підготувати викладачів вишів, які будуть готувати майбутніх педагогів для шкіл, які своєю чергою, впроваджуватимуть це у школах. Процес тривалий і нелегкий, але потрібний. Ті тенденції реформ, які є в освітньому секторі, мені дуже подобаються.

- Скільки ви собі даєте часу, аби повернутись?

- Допоки я буду знати, що мій син вже влаштований. Маю на увазі принаймні навчальний заклад. Коли він буде знати, де вчитиметься та як буде організоване життя, я повернуся.

- Що для сина означає це ваше рішення?

- Щасливе майбутнє і для нього, і для мене. Він знає, наскільки я люблю мову, наскільки я люблю свою професію, і він радіє, що я зможу ще краще себе реалізувати.

- Він готовий переїхати?

- Ми спілкувались про те, що йому доведеться багато працювати, і не тільки розумово, але й, можливо, шукати підробіток, щоб підтримувати себе фінансово, але він готовий.

- Який фах обрав?

- Ми ще не визначились. Думаємо над математикою, але ще визначаємось. Він у 10-му класі, ще є час.

- Що ви скажете тим, хто вважає ваш від'їзд пов'язаним із фінансовим становищем?

- Я приїхала, я тут, я планую повернутись. Слова, що в Україні життя нестерпне, що вчителю нема куди розвиватись, належать не мені. Питання зарплати я взагалі завжди оминаю. Я ніколи не озвучувала, скільки я заробляла там і скільки я заробляю тут, адже це нікого не стосується. Всі кажуть, що у вчителів маленькі зарплати. Я не відкрию Америку, якщо скажу, що дійсно зарплати вчителя бракує, аби почуватись гідно. Але на захист Лілії Михайлівни (Гриневич – міністр освіти), хочу сказати, що за 14 років своєї роботи минулого року було найбільш суттєве підняття зарплат за ці роки. Цього недостатньо, але дійсно це було найбільше підвищення по тарифній сітці.

Нагадаємо, Учителька року-2016 з Берегова попросила не додумувати її історію про заробітки у Лондоні

Джерело: ТСН

 

21 листопада 2017р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів