Україна та Білорусь – країни, які «політично кровоточать» вже десятки років. Чи можемо ототожнювати ці дві країни?
Давайте згадаємо українську Революцію гідності. У 2013 році ціла країна чекала на підписання договору про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. На той час президент України Віктор Янукович та загалом влада вирішили, що український народ ще трішки почекає. Як результат, договір не був підписаний.
Молодь не хотіла мовчати, тому 21 листопада на головній площі країни зібралися студенти, які вимагали, аби пан президент переглянув своє рішення. Натомість, озброєні беркутівці розігнали мирний протест не мирним шляхом. Це була остання крапля. Вранці на площі почали збиратися люди, які не просто хотіли, але вимагали змін. Загалом до протестів приєдналося 4 мільйони людей.
У своїй новій книзі «Українська ніч» американська філологиня описала, як насправді революція змінила життя багатьох патріотів. Люди ризикували своїм життям, щоб зрушити країну з місця та хоча б трішки змінити її устрій.
Пропоную повернутися в сьогодення. Десятки тисяч білорусів протестують вже кілька місяців після зманіпульованих виборів президента. У 2006 році вже була спроба пояснити Олександрові Лукашенкові, що пора відступити. На жаль, так звана «Джинсова революція» як швидко почалася, так швидко і закінчилася.
У 2020 році білоруси виявилися готові до більш радикальних дій. Знову Лукашенко? Ні, досить було! Поліція затримала 200 демонстрантів, лише за два дні. Опозиційна лідерка Світлана Тихановська бореться за свою країну та народ. Вона надихає та направляє людей в актуальній ситуації. Білоруський народ буде продовжувати страйкувати, поки «президент» не оголосить ремісію та не визволить політв’язнів.
Розвиток ситуації залежить від самих білорусів. Ціль буде досягнута в тому випадку, якщо до протестів приєднаються всі соціальні верстви, а що найважливіше – працівники фабрик.
Думки експертів розділилися. Перші переконані, що Росія легко заволодіє Білорусією, інші ж сподіваються на важкий, поступовий процес демократизації, подібний до українського. На жаль, український Майдан закінчився десятками, навіть сотнями смертей. Відповідальний за це Янукович досі переховується в Російській Федерації. Сподіваємося, що Білорусь не повторить українську долю.
Юлія ДІДИК
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «За 10 років у Нацгвардії змінилося майже все: форма, мислення, підготовка» - полковник НГУ про становлення і розвиток Національної гвардії України
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
До цієї новини немає коментарів