Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
Тут організовувала дозвілля для дітей переселенців, з якими жила в притулку. Зараз Надія вирощує квіти, в’яже маскувальні сітки для українських захисників.
За два роки Надія жила у двох притулках для вимушених переселенців, а зараз разом з чоловіком облаштувалися у шелтері, який організувала церква євангельських християн- баптистів. Щоранку жінка робить тибетську зарядку із 20 вправ. Каже, це робити не важко, бо спортом займається все життя.
"Спортивною гімнастикою займалася, велоспортом. Другий розряд у мене зі спортивної гімнастики. Брала участь у змаганнях, займала призові місця. Мені це подобалося з дитинства", — розповідає Суспільному пані Надія.
Надія народилася в Горлівці, згодом переїхала в Краматорськ. Має трьох дітей. Донька зараз в Празі, сини — на фронті. Жінка розповідає, що за професією товарознавиця."За що я зараз переживаю – так це сини мої. Вони воюють. Старшому 52, молодшому — 36. Гарні хлопці. Боюся я за них, переживаю, молюся. Сподіваюся, що Господь збереже", — каже жінка.
Аби відволіктися від тривожних думок, висаджує квіти. Біля шелтера Надія зробила клумбу та плете маскувальні сітки."Свого часу я об’їздила всі республіки, які є. Кругом була: Середня Азія, Азейбарджан, Вірменія… Всі, що були, всі я об’їздила. Після війни… По перше, у мене внучка старша, їй 24 роки, вона в Японії. Я хочу до неї ще поїхати в Японію. Бо хочеться побачити і далі світ. Ще є надія така. Я ж сама Надія. Тому в мене вона не вмирає", — додає пані Надія, розповідаючи про свої плани на майбутнє.
-->
До теми
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- Командир "Граду" з позивним "Ісус". Ужгородець Тарас Гайдук нагороджений орденом "За мужність". Посмертно
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «За 10 років у Нацгвардії змінилося майже все: форма, мислення, підготовка» - полковник НГУ про становлення і розвиток Національної гвардії України
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- Закарпатський нацгвардієць - про оборону Харкова у перші дні війни, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- Назавжди в строю. Олександр Пристая, сержант "Балу"
- Артур Молнар, позивний «Арчі»: Герой, який віддав життя за Україну
- «Із трьох пострілів своєї гармати ми знищили ворожий «Ураган» на ходу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Сержанти Національної гвардії відпрацьовують техніку ведення бою
- Майор "Дрон". Квітучий сад ужгородця Сергія Кузнєва
- «Я воюю за тих хлопців, що колись були поруч і загинули. І за тих, котрі зараз поруч…» –Скрудж, пілот БПЛА 128 ОГШБр
- Анатолій «WarWar» Тегза. Він брав участь у 100 % операцій і не знав слова «неможливо»
До цієї новини немає коментарів