Історія успіху: Як родина з Німеччини переїхала на Закарпаття та виготовляє дерев'яні іграшки
Райнгард та Юлія Блох мають слов'янське коріння, але ще у 70-ті роки їхні батьки переїхали жити до Німеччини. Там пройшло їхнє дитинство та все свідоме життя. А кілька років тому пара вирішила змінити місце проживання. Розглядали різні варіанти, окрім України. Та коли приїхали до Трускавця разом з батьками оздоровитися, думка про нашу країну змінилася. Почали частіше приїжджати сюди на канікули і згодом зрозуміли - саме тут хочуть оселитися. Разом з двома дітьми Райнгард (якого у нас називають Роман) та Юлія переїхали в Ужгород. Та обзавелись хазяйством.
— У нас є кури, гуси, собаки, котики та навіть 2 вівці. Зараз чекаємо поповнення. Ми дуже хотіли завести якесь господарство і залюбки доглядаємо за тваринами.
А півроку тому родина вирішила почати створювати дерев'яні іграшки.
— Ми йшли в гості до друзів де є діти. Потрібно було купити якусь іграшку в подарунок. Все, що зараз є в магазинах не надто якісне, дерев'яні іграшки виготовлені в Китаї. Нашого майже нічого немає. Тут і з'явилась ідея створити щось. Надихнула нас улюблена іграшка сина. Це молоточок, яким потрібно забивати дерев'яні циліндри прикладаючи різну силу. Ми створили свій, покращений варіант такої іграшки. І далі пішло, поїхало.
Зараз у компанії "Wald brief", що перекладається, як лист з лісу, є кілька серій незвичайних іграшок. Пірамідка, кожне кільце якої створене з іншої породи дерева, загадкові дуги з яких можна складати різні фігурки, пазли, балансуючі бруски, набори з будиночками та дерев'яне лего. А ще дерева. Їх представлено 12 штук різних форм. Пара каже, що дерева це невід'ємна частина нашого життя, тому діти повинні звикати до того, що коли будуєш навіть іграшкове містечко, там обов'язково мають бути дерева. Тоді, коли вони виростуть, ця думка залишиться в них і транслюватиметься вже у дорослому житті.
До речі, до дерев у родини особливе ставлення. Для своїх іграшок вони закуповують тільки ліцензійну деревину, а замість кожного дерева, яке використали, висаджують 3 нові.
Філософія присутня в кожній іграшці, тому до них немає інструкції. Наприклад, кожен дерев'яний кубик чи кільце можна порівнювати з людиною. І пояснити дитині, що є люди м'які за характером як м'які породи дерева, а є тверді духом, та ні ті, ні ті не погані, а просто різні.
Всі іграшки екологічно чисті, їх не фарбують, натомість покривають лляною олією. Також не застосовують металевих деталей.
В майбутньому пара планує продавати іграшки в магазинах. В перспективі плани про вихід на міжнародний ринок.
Mukachevo. net
-->
До теми
- «Піхоті на війні найважче, але без неї ніяк…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
До цієї новини немає коментарів