Історія успіху: Як родина з Німеччини переїхала на Закарпаття та виготовляє дерев'яні іграшки

Райнгард та Юлія Блох мають слов'янське коріння, але ще у 70-ті роки їхні батьки переїхали жити до Німеччини. Там пройшло їхнє дитинство та все свідоме життя. А кілька років тому пара вирішила змінити місце проживання. Розглядали різні варіанти, окрім України. Та коли приїхали до Трускавця разом з батьками оздоровитися, думка про нашу країну змінилася. Почали частіше приїжджати сюди на канікули і згодом зрозуміли - саме тут хочуть оселитися. Разом з двома дітьми Райнгард (якого у нас називають Роман) та Юлія переїхали в Ужгород. Та обзавелись хазяйством.
— У нас є кури, гуси, собаки, котики та навіть 2 вівці. Зараз чекаємо поповнення. Ми дуже хотіли завести якесь господарство і залюбки доглядаємо за тваринами.
А півроку тому родина вирішила почати створювати дерев'яні іграшки.
— Ми йшли в гості до друзів де є діти. Потрібно було купити якусь іграшку в подарунок. Все, що зараз є в магазинах не надто якісне, дерев'яні іграшки виготовлені в Китаї. Нашого майже нічого немає. Тут і з'явилась ідея створити щось. Надихнула нас улюблена іграшка сина. Це молоточок, яким потрібно забивати дерев'яні циліндри прикладаючи різну силу. Ми створили свій, покращений варіант такої іграшки. І далі пішло, поїхало.
Зараз у компанії "Wald brief", що перекладається, як лист з лісу, є кілька серій незвичайних іграшок. Пірамідка, кожне кільце якої створене з іншої породи дерева, загадкові дуги з яких можна складати різні фігурки, пазли, балансуючі бруски, набори з будиночками та дерев'яне лего. А ще дерева. Їх представлено 12 штук різних форм. Пара каже, що дерева це невід'ємна частина нашого життя, тому діти повинні звикати до того, що коли будуєш навіть іграшкове містечко, там обов'язково мають бути дерева. Тоді, коли вони виростуть, ця думка залишиться в них і транслюватиметься вже у дорослому житті.
До речі, до дерев у родини особливе ставлення. Для своїх іграшок вони закуповують тільки ліцензійну деревину, а замість кожного дерева, яке використали, висаджують 3 нові.
Філософія присутня в кожній іграшці, тому до них немає інструкції. Наприклад, кожен дерев'яний кубик чи кільце можна порівнювати з людиною. І пояснити дитині, що є люди м'які за характером як м'які породи дерева, а є тверді духом, та ні ті, ні ті не погані, а просто різні.
Всі іграшки екологічно чисті, їх не фарбують, натомість покривають лляною олією. Також не застосовують металевих деталей.
В майбутньому пара планує продавати іграшки в магазинах. В перспективі плани про вихід на міжнародний ринок.
Mukachevo. net
До теми
- Від Сколе до Мукачева: унікальна веломандрівка 1912 року очима Рудольфа Вацека
- Як Вуйко, Грузин та Директор почали ветеранський бізнес і вижили
- "Парцели" Йосипа Архія: видано неопубліковані твори письменника
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- Герої без зброї: психологиня ДСНС Закарпаття Каріна Фаньо про світло у темряві, важливість професії і силу бути поруч
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
До цієї новини немає коментарів