В Ужгороді планується створення Центру Професійної досконалості. Що це і для кого?
Центр Професійної досконалості – це багатопрофільний та багатофункціональний заклад освіти з потужним матеріально-технічним, управлінським і навчально-методичним потенціалом, що дозволятиме надавати високоякісну первинну та неперервну, формальну та неформальну професійну освіту для всіх вікових груп. Планується забезпечити його найсучаснішим обладнанням та устаткуванням, створити комфортні умови і для працівників, і для тих, хто вчиться.
Перспективи створення Центру та загалом якісних змін у системі професійно-технічної освіти сьогодні в Ужгороді обговорили сьогодні на зустрічі в Ужгородському центрі професійно-технічної освіти заступник міністра освіти і науки Ігор Гарбарук, Ужгородський міський голова Богдан Андріїв, заступник голови Закарпатської ОДА Ігор Шинкарюк, заступник міського голови Вадим Борець, начальниця управління освіти Ужгородської міської ради Наталія Мухомедьянова, директор Ужгородського інституту культури і мистецтв, депутатка Закарпатської обласної ради Наталія Шетеля, заступник директора департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської ОДА Вероніка Маюрник, директор Ужгородського центру професійно-технічної освіти Сергій Тимко.
Ігор Гарбарук наголосив, що завдання і центральної, і місцевих влад – зробити все, щоб кваліфіковані кадри, молоді люди не виїздили за кордон, а мали достойні можливості для роботи в Україні. Урядовці бачать перспективу через створення навчально-практичних центрів реанімувати професійну освіту, щоб за рік-півтора забезпечувати молодих людей професією, яка актуальна на ринку праці і приносить добру зарплату. За словами урядовця, потрібно також подолати парадоксальну ситуацію, коли майстер, який викладає спеціальність, отримує 7-8 тисяч гривень, а його ж випускник на виробництві з перших днів отримує 15-17 тисяч гривень. Міністерство ставить питання кадрів для професійної освіти, щоб молоді люди охоче бралися викладати. Інше завдання – дуже принципово підходити до підбору керівників таких навчальних закладів.
Ужгородський міський голова Богдан Андріїв зазначив, що близькість Закарпаття до кордонів із кількома європейськими державами сприяє виїзду на роботу за кордон, але необхідно створювати робочі місця тут, а для цього потрібно і навчати, і забезпечувати достойні умови, зарплати. Дуже багато в цьому залежить від рішень, підходів на рівні держави. Скажімо, утримання трьох професійно-технічних закладів в Ужгороді потребує близько 50 мільйонів у рік, тоді як всі інші такі училища в області не лягають тягарем на місцеві бюджети. При тому, що власне з Ужгорода та Ужгородщини в міських закладах професійно-технічної освіти зараз вчиться лише третина молодих людей, а інші – з інших регіонів.
«За ці кошти ми могли б чимало зробити в місті, – сказав Богдан Євстафійович. – Могли б, до прикладу, і робити ремонти в цих же навчальних закладах, але не можемо, бо вони належать Міносвіти. Питань багато, всі вони пов’язані і потребують системних рішень».
Директор Ужгородського центру професійно-технічної освіти Сергій Тимко акцентував на тому, що з 2016 року їхній заклад має суттєву підтримку міської влади, жодного разу не було збоїв у виплаті зарплат. До навчального процесу залучають і потенційних роботодавців, так, створили 2 нові навчально-практичні центри з фірмою ?niezka, котра надає учням матеріали, проводить майстер-класи. У 2019 році створили центр новітніх зварювальних технологій. Є напрацювання з підприємствами «Єврокар», «Ядзакі», «Джейбіл», представниками Тойоти, Міцубісі. Зберегли навчальні профілі з машинобудування, планують навчати фахівців із діагностики стану автомобілів, ремонту й обслуговування відновлювальних видів енергії, з охоронної сигналізації та відеоспостереження.
Керівник навчального закладу провів гостям екскурсію – оглянули навчальні кабінети, здебільшого обладнані мультимедійними дошками, майстерні, лабораторії, бібліотеку, актовий зал. Багато в закладі зроблено руками учнів, директор показав кращі вироби, розповів про перемоги на міжнародних змаганнях із професійної майстерності. Заступник міністра Ігор Гарбарук поспілкувався з учнями, зокрема, чому обрали той чи інший фах, цей навчальний заклад, де планують працювати і яку очікують зарплату.
Урядовець планує провести на Закарпатті ще кілька робочих зустрічей.
Ужгородська міська рада
-->
До теми
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
До цієї новини немає коментарів