В Ужгороді попрощалися із загиблим Євгенієм Красовським
Євгеній Красовський народився 1 січня 1977 року у Карл-Маркс-Штадт (Німеччина) у сім’ї військового медика. 1984 року пішов до школи у Німеччині, а згодом, після переїзду до Ужгорода, – у місцеву школу №11, яку закінчив у 1994 році. Того ж року вступив на історичний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив 1999-го. Працював менеджером у кількох установах. У 2016 році Євгеній уперше пішов захищати Батьківщину від російських загарбників, воював на Донбасі. Брав участь у боях біля селища Зайцеве Донецької області, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав медаль «Захиснику Вітчизни». 2018 року був демобілізований і повернувся додому. Але з початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Євгеній одразу пішов добровольцем до своїх побратимів на передову у 128-му бригаду.
У березні 2022 року отримав важке поранення під місто Оріхів Запорізької області, після трьох операцій у лікарні Мечникова пройшов реабілітацію. Через два місяці, з осколком у тілі, знову повернувся на передову. Після дислокації з донецького на херсонський напрямок Євгеній Красовський продовжив свій бойовий шлях.
15 жовтня 2022 року в ході штурмової операції після обстрілу ворога йому відірвало ногу, однак навіть тоді не залишив побратимів і намагався витягти їх у безпечне місце. Але в цей час отримав ще одне, уже смертельне поранення.
Указом Президента України Володимира Зеленського Євгеній Красовський посмертно нагороджений високою державною нагородою – медаллю «За військову службу Україні»: за мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені у захисті державних інтересів України, зразкове виконання військового обов'язку.
Через 8 місяців страждань родини сьогодні воїна провели в останню дорогу.
Із Героєм прощалися на набережній Незалежності, де священники відслужили заупокійну Літургію за загиблим.
Віддати шану воїну прийшли рідні, друзі, колеги, міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, військові, містяни.
У захисника залишилися батьки та сестра.
Поховали Євгенія Красовського з усіма військовими почестями на Пагорбі Слави.
Глибокі співчуття рідним і близьким воїна. Вічна пам'ять і шана Герою!
Ужгородська міська рада
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
До цієї новини немає коментарів