В Ужгороді попрощалися із загиблим Євгенієм Красовським

Євгеній Красовський народився 1 січня 1977 року у Карл-Маркс-Штадт (Німеччина) у сім’ї військового медика. 1984 року пішов до школи у Німеччині, а згодом, після переїзду до Ужгорода, – у місцеву школу №11, яку закінчив у 1994 році. Того ж року вступив на історичний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив 1999-го. Працював менеджером у кількох установах. У 2016 році Євгеній уперше пішов захищати Батьківщину від російських загарбників, воював на Донбасі. Брав участь у боях біля селища Зайцеве Донецької області, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав медаль «Захиснику Вітчизни». 2018 року був демобілізований і повернувся додому. Але з початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Євгеній одразу пішов добровольцем до своїх побратимів на передову у 128-му бригаду.
У березні 2022 року отримав важке поранення під місто Оріхів Запорізької області, після трьох операцій у лікарні Мечникова пройшов реабілітацію. Через два місяці, з осколком у тілі, знову повернувся на передову. Після дислокації з донецького на херсонський напрямок Євгеній Красовський продовжив свій бойовий шлях.
15 жовтня 2022 року в ході штурмової операції після обстрілу ворога йому відірвало ногу, однак навіть тоді не залишив побратимів і намагався витягти їх у безпечне місце. Але в цей час отримав ще одне, уже смертельне поранення.
Указом Президента України Володимира Зеленського Євгеній Красовський посмертно нагороджений високою державною нагородою – медаллю «За військову службу Україні»: за мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені у захисті державних інтересів України, зразкове виконання військового обов'язку.
Через 8 місяців страждань родини сьогодні воїна провели в останню дорогу.
Із Героєм прощалися на набережній Незалежності, де священники відслужили заупокійну Літургію за загиблим.
Віддати шану воїну прийшли рідні, друзі, колеги, міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, військові, містяни.
У захисника залишилися батьки та сестра.
Поховали Євгенія Красовського з усіма військовими почестями на Пагорбі Слави.
Глибокі співчуття рідним і близьким воїна. Вічна пам'ять і шана Герою!
Ужгородська міська рада
До теми
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «Ми не готуємо солдатів, ми готуємо патріотів» – Олександр Сіденко про нову модель предмета «Захист України»
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
До цієї новини немає коментарів