Закарпаття: Доки селянин працюватиме не завдяки, а всупереч "підтримці" держави?
Ці слова з прикрістю промовив голова фермерського господарства “Світанок” із села Барбова, що на Мукачівщині, Юрій ТЕРПАЙ. З радянських часів актуальною залишається говірка “Хотіли як краще, а вийшло як завжди”. Саме цими словами можна охарактеризувати ситуацію, що склалася весною із забезпеченням селянських господарств дизельним паливом за пільговими цінами. На початку весни один із обласних аграрних керівників Данча на районній нараді яскраво розписував програму забезпечення селян області дизпаливом. Усе виглядало так гарно. Але коли дійшло до справи, то більшості отримувачів пільгового пального довелося добряче понервуватись.
Виявля?ться, дизпаливо можна було отримати тільки в Ужгороді, куди потрібно було їхати з власним ?посудом?. Юрій Терпай, приміром, мав рознарядку на дві тонни пального. Зрозуміло, що цю кількість пального можна було вивезти тільки бензовозом. А постачальники поставили умову, що бензовоз ма? бути наповненим ?по вінця?, тобто 2,5 тонни. Добре, що односельцю та партнеру Юрія Терпая ? Володимиру Степчишину було необхідно саме ці півтони. Забрали паливо, оплативши при цьому приватний бензовоз. Тож пільгове паливо обійшлося барбівським фермерам значно дорожче задекларованої ціни.
А тим часом неподалік Барбова у Залужжі розміщено бензозаправку, що реалізу? паливо з ?Ужгороднафтопродукту?, звідки наші фермери отримали пальне. Цілком природно вони цікавилися, чому не можуть отримати сво? пальне на цій автозаправці? А тому що: ?Ніз-зя!? ? почули у відповідь. Аж тут, придбавши таку велику кількість, виникло питання: ?Де його тримати, не порушуючи правил техніки безпеки?? Аграрних чиновників це, виявля?ться, не обходить. А наскільки зручніше було б фермерам, про яких так ?піклуються? державні мужі, отримувати належне їм пальне за пільговими цінами поетапно в міру необхідності на ближній бензозаправці?.
?Та що ми все про погане та нерадісне, ? ж справи й при?мніші!?? рішуче закрива? прикру тему Юрій Юрійович. ? захоплено почина? розповідати про свої фермерські справи. Треба зауважити, що Юрій Терпай успішно працював головним зоотехніком у Макарівському племрадгоспі, коли господарство було на піднесенні. За його часів тут нараховувалось понад п?ять тисяч племінних овець, яких щороку сотнями продавали в різні господарства України. А також дві тисячі голів великої рогатої худоби, від яких стабільно надоювали по три тисячі літрів молока. Минулося, на жаль. Овець уже нема?, залишилося лише кілька корів. Радгосп ще існу?, міг і Юрій залишитися біля тих корівок головним, мав би таку-сяку заплату. Але не такого характеру Юрій Терпай. Він вирішив заснувати свою власну справу. Торік, приміром, він зібрав з 50 гектарів по 30 центнерів зернових, а на окремих ділянках ? і до 70. Утриму? також п?ять голів великої рогатої худоби та 35 свиней. Звідки 50 гектарів? Селяни, угледівши в ньому здібного господарника, залюбки здають йому в оренду свої земельні паї. Загалом сво?рідних партнерів у Юрія Терпая майже 70 чоловік і всі вони ? членами низового осередку Селянської партії, який він очолю?.
Обробля? землю переважно власними силами, тобто, як колись казали, ? сімейним підрядом. Син ?ван закінчу? Мукачівський технологічний інститут. Удень учиться, а з вечора до ночі оре, сі?, словом допомага? батькові. Можна б, приміром, запросити й когось із пайовиків, але, на думку Юрія, найманий робітник ніколи так якісно не зробить, як, власне, він сам або хтось із його родини.
У твердження уряду, що проблему з м?ясом вітчизняного виробництва можна вирішити вже цього року, Юрій Терпай не вірить. Як фахівець у цій галузі, він переконаний, що проблему з належного фінансування можна вирішити щонайменше за п?ять років. Адже племінну справу в Україні майже знищено. Час припиняти ?балаканину? й братися до діла. Так, пан Юрій бачить одним із виходів із ці?ї ситуації ? передачу в оренду та продаж тваринницьких приміщень, що вже давно порожні й руйнуються. У Макареві дирекція радгоспу вже пішла цим шляхом ? дві ферми здала в оренду. На черзі в планах Юрія ? відкриття в селі сепараторного пункту, адже в Барбові нині ? 700 корів, а молоко здавати нікуди. Потрібно, зрозуміло, відкрити один-три молокозаводи, адже свого часу Мукачево забезпечувало 40 відсотків молочної продукції в області, а нині завозимо її з-за меж області. Почали було говорити про банківські кредити селянам, які доводиться ?вибивати? ледь не півмісяця під божевільні відсотки. Але Юрій Терпай лише махнув рукою: ?Ми ж домовилися ? прикрі теми не чіпати. Зна?те, наше головне бажання ? стабільність у державі, у цінах, як на товари та послуги, так і закупівельні. А працювати ми хочемо й умі?мо.?
Тарас ВЕЛИКОДЕНЬ
[i]UA reporter[/i]
До цієї новини немає коментарів