Ужгород попрощався нині зі ще одним захисником – 43-річним солдатом Едуардом Голяком

Едуард Іванович Голяк народився 30 листопада 1982 року в Авдіївці на Донеччині, де гартувався його характер – сильний як сталь заводу і теплий як його любляче серце. Там закінчив школу, далі була армія, технікум, робота начальником дільниці на Авдіївському коксохімічному заводі. Рідні згадують, що він завжди знав ціну праці та вірності справі. Але найголовнішою справою для Едуарда була його сім?я – дружина Яна, з якою створили сім’ю у 2014 році, і їхні дітки – син Захар й донечка Альбіна.

Захисник любив свій дім, пишався родиною, обожнював кожну хвилину, проведену разом. Після того, як в Авдіївку прийшла війна й знищила їхній дім, Едуард із сім?єю переїхав жити в Ужгород. Тут працював на заводі «Конвектор» та ТОВ «Турбогаз Ужгород».

У 2025 році долучився до ЗСУ. Був оператором безпілотних літальних апаратів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4667.

Мужньо виконавши військовий обов?язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 2 квітня 2026 року біля Новопавлівки Синельниківського району Дніпропетровської області, беручи участь у захисті цього села.

Чин похорону відбувся на набережній Незалежності. Віддати останню шану військовому прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, ужгородці, міський голова Богдан Андріїв.

Під час церемонії зачитали пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського – як знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах ЗСУ.

 

Поховали воїна на Пагорбі Слави.

 

У Едуарда Голяка залишилися дружина, двоє дітей та мама…

Вічна пам’ять і шана Герою.

 

15 травня 2026р.