Пожежа в Сваляві мало не відібрала життя 50-тирічної жінки

Того вечора начальник Свалявського райвідділу УМНС України в Закарпатській області ?ван Токарський разом зі своїм заступником Валері?м Штимаком поверталися з роботи. На вулиці Лесі Українки увагу чоловіків привернув жіночий крик, що лунав з балкону. Господиня у розпачі благала про допомогу й повідомила, що в її будинку сталася пожежа. На той час чадний газ вже заполонив приміщення кімнати на другому поверсі приватного будинку, що з??днувала балкон зі сходами, які вели назовні.
?ван Токарський заходився телефонувати на пункт зв?язку пожежної частини, дислокованої в райцентрі, а Валерій Штимак кинувся до оселі. Пробираючись задимленими сходами, молодий офіцер дістався балкону, де знаходилася перелякана господиня. Побачивши свого рятівника вона аж зойкнула від радості. Згодом вона розповіла, що так вона ще нікому не була рада, як цьому мужньому чоловікові, адже, залишившись на одинці з вогняною бідою, відчула себе покинутою на призволяще.
- Особливо багато на роздуми в мене не було, - згаду? Валерій Штимак. Діставшись балкону, зрозумів, що очікування на балконі пожежного розрахунку може призвести щонайменше до отру?ння чадним газом. Зачинити двері балкону не вдалося, а крізь них на балкон потрапляв їдкий густий дим. Дихати було дуже важко навіть мені, хоча на балконі я провів якусь хвильку, не те що жінці, яка невідомі скільки часу тут провела. На мить здалося, що безпечніше буде дочекатися хлопців на червоно-багряному, але новий потужний вихор гарячого диму дав зрозуміти, що це буде хибним вибором.
Найгірше, що під руками не було навіть якої-небудь ковдри, аби вкрити жінку та вивести її за межі осередку вогню. Однак якимсь чином, зда?ться поглядом, навіть без слів, вдалося переконати жінку йти крізь заповнену димом кімнату ? ?диний безпечний вихід. Тоді прикрили руками органи дихання, та майже навпомацки рушили через кімнату.
Зі слів Валерія Штимака, сам шлях через кімнату тривав не надто довго. Суперечить йому ?ван Токарський: ?Коли Валера разом з жінкою зникли в отворі балконних дверей, зрозумів, що вони будуть виходити, не очікуючи на прибуття чергової варти, хоча здавалося, що вже чую звивання сирени пожежного автомобіля. На мить відчувся непевно, а ще за кілька секунд почав переживати, що не зможуть вибратися, тому побіг до будинку. Однак все обійшлося...?
Упевнившись, що з господинею все гаразд, два офіцери, озброївшись відрами кинулися приборкувати вогонь. ?Намагалися дійти одразу до осередку вогню, однак полум?я вже надто розійшлося. Впевненіше себе відчули, коли побачили мерехтіння сигнальних маячків та хлопців з варти. А далі, як-то кажуть, справа техніки, якихось двадцять-тридцять хвилин і від вогню не лишилося й сліду? ? розповіда? Валерій Штимак.
Володимир Бодак, перший заступник начальника закарпатських рятувальників розповів, що подібні випадки, стаються неодноразово: ?Наші працівники в своїй практичній діяльності доволі часто стикаються з різними ситуаціями, в яких необхідно проявити мужність та героїзм. Однак часто, ті хто стоїть за цими героїчними вчинками, не надто афішують своїх дій, тому громадськість мало зна? про наших хлопців. Сам Валерій, заслугову? на те, аби бути номінованим на звання ?Герой-рятівник року?. Тим більше, що цього року він вже відзначився ? у квітні знімав людину, яка невідомо задля чого вилізла на опору високовольтної лінії передач та не могла спуститися самотужки.

Центр пропаганди управління МНС України в Закарпатській області

 

14 вересня 2005р. -->