Закарпатська співачка Мирослава Копинець про себе та про інших

Мирослава Копинець розповідає не тільки про себе, але й про інших.
Під час минулого інтерв’ю ви згадали про Йолку, яка була ученицею вашої мами. Що про неї можете розказати?
Я її дуже добре пам’ятаю зі школи. Вона була дуже хорошою, щирою, доброю, лагідною. Співала Ліза завжди з душею, на сцені весь час віддавалася на повну. Вона від мене на роки два молодша. Про неї в мене позитивні згадки. Ми разом на концерти ходили, вона була солісткою маминого колективу «Джерельце» при школі №8. Мама завжди її лише Лізонькою називала. У неї був гарний тембр і співала вона чисто. Її бабка була солісткою Закарпатського народного хору, мала круте сопрано, а батько був спортсменом. На жаль, уже помер.
Я рада за неї, що стала зіркою. Сцена – це справді її шлях.
Ваша Neo-автентика – продукт нового покоління у музиці. Чому у творчості ви вибрали саме народний стиль, переплетений із сучасністю?
Десь у 2009 році я вагалася, який стиль обрати, бо в дитинстві співала в народному на різних мовах, не лише закарпатські пісні. Мама нас вчила співати і польською, і чеською, і словацькою. До чистої естради душа не лежала. Мені того було мало. Хотілося поєднати щось автентичне з сучасним. Я зверталася до декотрих музикантів, підходила до Геннадія Донецького, він сказав, що вони в такому стилі не грають, відправив мене у філармонію, мовляв там є гурт «General bass». Я запам’ятала, але чомусь довго відкладала візит. Тоді ще я працювала в театрі. Потім познайомилася з двома гітаристами і один твір вони мені зробили. А згодом я перейшла працювати в філармонію в Закарпатський народний хор і наш звукорежисер був барабанщиком «General bass». Він сам до мене підійшов і запропонував із ними співати, тобто щоб мої музичні твори вони грали в живу. На той момент Олександр Соліч вже зробив мені сучасні музичні обробки кількох пісень і вони їх чули. Я відповіла, що не просто хочу, але про це мріяла. Ми разом створили гурт «Музики», почали проводити репетиції. Колектив проіснував із 2013 по 2015 рік. Ми мали гарну програму десь на годину 20 хвилин, давали багато благодійних концертів, виступали перед військовими, були учасниками «Червоної рути» та інших конкурсів, мали запрошення навіть в Італію, але згодом гурт розпався. Отже, так я й почала працювати в нео-автентичному стилі. На сьогодні виконую ті пісні з «мінусовкою», а їх майже 20: дві в обробці Антона Дегтярьова (музикант, композитор), а 17 – в обробці Олександра Соліча (музикант, бас-гітарист гурту «Моральний кодекс», композитор).
Приходьте на великий сольному концерт Мирослави Копинець в Ужгороді, який відбудеться в драмтеатрі 17 квітня. Початок о 19 годині.
Купуйте квитки у касі драмтеатру та в театральній касі ТЦ «Дастор».
Телефон для замовлення квитків: (099) 319-26-20
Джерело: Zakarpatpost.net
До теми
- В Ужгороді можна укласти договір на прибирання могил протягом року
- Храм, який пережив війну, радянський спортзал і змінив громаду: історія незвичайної церкви Ужгорода
- 103 дівчинки та 110 хлопчиків: у вересні в Ужгороді народилися 213 дітей
- Камінь, який «скотився» із замку: у магазині біля Ужгородського замку зберігають незвичайну міську легенду
- Майже 170 сеньйорів та сеньйорит розпочали навчання в Університеті третього віку
- Монахи, шпиталь, друкарня і студенти: що приховує Василіанський монастир в Ужгороді
- «Дзеркало старого міста» — яким був Ужгород століття тому
- Музичне привітання для Ужгорода: на площі Поштовій виступив військовий оркестр
- Ужгород відзначає 1133-річчя: від середньовічної фортеці до найзатишнішого обласного центру України
- Ужгород-2027 – покажімо місто у світлинах: стартував збір фото для календаря
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
- «Ми не народжені для війни» – в Ужгороді презентували одноденну фотовиставку
- В Ужгороді вчора зафіксували новий температурний рекорд
- 93 малюки, серед них дві двійні народилися у серпні в Ужгородському перинатальному центрі
- «Із книжкою замість квітів»: в Ужгородському ліцеї Шевченка 1 вересня підтримали українську книгу
- Хто і навіщо порізав картину Йосипа Бокшая: незвичайна історія одного портрета
- В Ужгороді семеро новонароджених отримали вишиванки у День Незалежності України
- Будинок «Просвіти» в Ужгороді: історія осередку української культури, де колись працював кінотеатр «Уранія»
- Від Ужгорода до Африки: неймовірна історія художниці Ілуш Брезной
- Як на Ужгородщині ветеран вирощує саджанці ківі
До цієї новини немає коментарів