Раз на рік – для всіх: в Ужгороді відбувся щорічний День відкритих дверей у резиденції єпископів

14 вересня, у свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста, в Ужгороді у Катедральному соборі та Резиденції Мукачівських єпископів відбувся День відкритих дверей.

Попри негоду і сильний дощ, бажаючих послухати цікаві історії про минуле та життя греко-католицької громади і її колишніх очільників було багато. Прийшло й чимало самих ужгородців, і внутрішньо переміщених осіб, і туристів, адже Ужгород саме відзначав День міста.

Приємно вразили, зокрема, семінаристи, які розповідали гостям про духовність та культуру рідного краю. При цьому дуже доброзичливо, гостинно і цікаво. Деколи одне й те ж доводилося переповідати для різних людей по декілька разів, бо одні відходили і просили повторити, інші – пізніше приєднувалися і хотіли надолужити пропущене. Показували при цьому вони енциклопедичні знання і оповіді скрашували цікавими фактами, зокрема, про життя церкви у підпіллі аж до 90-х років.

Оглянути присутні могли крипти, підземелля, бібліотеку, портрети єпископів, які правили єпархією у різні часи та багато іншого. Цікаво, що в роки радянської влади деякі артефакти, серед яких ті ж портрети, було викрадено і перенесено в інші міста.

Особливо вразила безкоштовна відкрита екскурсія письменниці і журналістки, авторки циклу “Втрачений Ужгород” Тетяни Літераті. Багато нового розповіла вона про зневагу радянської системи навіть до могил сподвижників греко-католицької церкви.

“Єпископ Юрій Фірцак заповідав після смерті поховати його біля мами, із якою в нього були дуже теплі стосунки. Так от, я тричі у газетах знаходила інформацію, що їхні могили відкривали, перегрібали кістки, шукали коштовності, – розповіла про один із епізодів журналістка. – Олександр Стойка теж заповів себе поховати на замковому кладовищі і теж є дані, що радянські військові ногами скидали його постамент. Могилу також розграбували”.

Відомо, що після ліквідації греко-католицької церкви, собор у громади забрали, тож до 1991 року церква була православною.

“У той період у підземеллі зберігали меблі, будівельні матеріали і різне сміття, – наголосила пані Тетяна. – Частину підземель просто замурували разом із різним непотребом. Їх віднайшли вже тоді, коли повернули католикам Катедральний собор. Розповідали, що коли спустилися вниз священники, то… згідно з однією версією, вони застали розбиті поховання і кістки валялися по всій підлозі. Згідно з іншою версією, просто знищили на криптах написи, аби ніхто не дізнався, хто там похований. Тобто, щоб стерти пам’ять. Самі ж поховання були закриті”.

Загалом екскурсія була пізнавальною і учасникам дуже сподобалась

“Я чудово провела час, – зізналася пані Неля. – Розповіді Тетяни Літераті завжди цікаві. Вона добре знає минувшину і вміє в доступній формі подати зібрані знання. Та й сама подія вражаюча, проводиться раз на рік і кожен бажаючий може поринути в атмосферу давнини. Я чекала на цей день, хотіла побувати в єпископській резиденції і на власні очі побачити ті ж підземелля, дізнатися про нове і невідоме. Виявилося, що тут жило багато видатних особистостей, відкрила для себе багато раніше незвіданого. Наприклад, що під час Першої світової війни, за часів Австро-Угорщини, в резиденції ночувала корона угорського короля, яку просто заховали в глибинці від ворогів тогочасної імперії. Загалом, вражена, зачарована, рада, що побувала на події”.

Екскурсія була справді неймовірно пізнавальною, пройшла в невимушеній дружній атмосфері, відкрила мешканцям та гостям Ужгорода ще трохи невідомого з минувшини, дала можливість доторкнутися до таємних пластів культурної та духовної спадщини нашого краю.

Аня МАТІ