Закарпаття: про ліси

Свого часу до Закарпаття міцно приклеїлися назва "Українська венеція". Вона з’явилася після катастрофічного паводку 1998 року. Тоді було підтоплено 130 населених пунктів, близько двох тисяч будинків - повністю зруйновано. Загинуло 18 людей. Однак, говорити про справжню причину природних катастроф почали тільки після другого паводку - у березні 2001 року. Саме тоді, уже без ретуші і завуальованості звучало: причина стихій - безпрецедентна вирубка лісу.

 

Саме після другого паводку про провідні для економічного і соціального життя Закарпаття лісогосподарську та лісопереробну галузі заговорили як про такі, що знаходяться в стані глибокої і системної кризи. Було озвучено реальну ситуацію, до якої призвели грубі прорахунки у сфері державного управління лісовим господарством, численні порушення норм Лісового кодексу України, вимог указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів та діючого природоохоронного законодавства. Однак, правда про ліс прозвучала не як кінцевий і безповоротний вирок, а, скоріш, як поштовх до кроків, які б серйозно змінили ситуацію. Початок позитивного перелому в галузі припав на кінець 2002-го початок 2003-го року. "Лісове" питання стало для новопризначеної команди обласного керівництва реально стратегічним.

Як з?ясувалося тоді, лісове господарство Закарпаття не тільки займало 23% питомої ваги від загального обсягу промислового виробництва і 50% експорту регіону, це були справжні "авгі?ві стайні" краю. Чому ж, запита?те, до того часу ніхто не брався за їх чистку? Питання резонне, зважаючи на те, що для осіб обізнаних давно було очевидним: від господарювання у лісі економічного та соціального зиску не було (принаймні для держави). Відсутнім, до речі, був і належний контроль за ситуаці?ю з боку уповноважених державних і правоохоронних структур.

Про те, що ліс нищівно рубають, якщо не знали достеменно, то здогадувалися всі навіть до 2002 року. Важко було не повірити лісорубам-старожилам, котрі, безнадійно зітхаючи, визнавали, що такого "безпр?д?лу" в Карпатах вони не бачили навіть за "сов?тів". Поміж тим, найпопулярнішим словом в лексиконі тодішніх перших осіб області, коли йшлося про господарювання в лісі, було, як не дивно, слово "раціонально". Результатом же подібного "раціонального" використання природних лісових та лісосировинних ресурсів стали втрачені державою 35 мільйонів гривень, до прикладу, у 2000-ому.

Лісопереробна галузь ? сфера із фантастичними можливостями: через хитромудрі комбінації (яким позаздрив би і сам Бендер) прибутковий бізнес з обертовими багатомільйонними коштами демонстрував кілька років поспіль від??мний фінансовий результат! До прикладу, станом на вересень 2002-го року фінансові збитки підпри?мств лісової галузі складали 7 млн. грн., а заборгованість із заробітної плати працівникам ? 1,5 млн. грн.. ? це ще не все. У лісопереробній галузі, як ніде інде, прижилися відверто злочинні схеми ухиляння від сплати податків і зухвалого пограбування держави.

До прикладу, два діючі в області потужні лісогосподарські підпри?мства на основі вза?мопоставок, навмисного заниження вартості експортованої продукції здійснювали схему штучного нарощування експортного ПДВ, яке підлягало поверненню з боку держави. Наслідок вражаючий: у тому ж 2002 р. держава боргувала цим фірмам неповернутого ПДВ на суму 8,2 млн. грн. Натомість комерційні структури сумарно сплатили від "успішної виробничої діяльності" податків до Державного бюджету аж на 450 тис. грн. (!) і задекларували фінансові збитки на суму 17 млн. грн. (!)

Кілька слів про експорт лісу: у 2001-ому р. із області безконтрольно вивезено пиломатеріалів на суму 172 млн. грн., а за перше півріччя 2002 р. у перерахунку на деревину в круглому вигляді 102 тис.м3! Деревину із області вивозили 525 суб??ктів підпри?мницької діяльності. Цікаво, що 479 із них (як правило, фізичні особи, що працюють за спрощеною схемою ?диного податку) взагалі не отримували і не заготовляли лісосічний фонд.

Все це відбувалося попри оптимістичні звіти правоохоронних, податкових та контролюючих органів. З цього випливають два висновки: в цьому напрямку вони або взагалі не працювали (що ? можливим з огляду на деякі негласні "домовленості" керівництва з обох сторін), або працювали вкрай незадовільно. Повну бездіяльність природоохоронні органи показали у питаннях недопущення самовільних (а отже, незаконних) рубок. Лише за офіційними даними Рахункової палати України, у 2001 році від вирубаних 7,1 тис. м3 деревини нанесено шкоди на 2,8 млн. грн. ? це далеко навіть не половина того, що діялося насправді, бо у переважній більшості лісопорушники не встановлювалися, а завдані збитки не піддавалися підрахункам і осмисленню пересічним громадянином.

Звісно, корінь зла не проріс лише в лісах Закарпаття. Його можна було пошукати і, припустимо, в кабінетах Міністерства екології та природних ресурсів України, Держкомітету з лісового господарства ? головних розпорядників бюджетних коштів на охорону і відновлення лісових ресурсів. За відсутності ді?вої системи внутрівідомчого контролю стали можливими серйозні порушення: так, виділені додатково Закарпатському обласному управлінню лісового господарства кошти у зв?язку зі стихійним лихом в сумі 523,1 тис. грн. (95% від отриманих) були спрямовані підпри?мствам, в яких не було зафіксовано пошкодження лісових ресурсів.

Отже, як сказано було вище, позитивний перелом у лісовій галузі стався наприкінці 2002-го року. Тодішня влада терміново вжила комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного використання лісових ресурсів. Перше, що вона зробила ? заборонила вивіз кругляку! ? два роки мораторій не порушувався жодного разу!

Починаючи із січня 2003 р., весь лісосічний фонд розподілено між постійними лісокористувачами, тобто держлісгоспами. Такий крок сприяв значному підвищенню ефективності використання лісових ресурсів та їх бюджетної віддачі. Рівень заготівлі деревини держлісгоспами зріс майже на 27%, обсяги виробленої продукції ? на 37%, сума отриманих прибутків ? на 35%. Однак найголовніше, сума відрахувань до бюджетів і цільових фондів у 2003 році склала понад 20 млн. грн., що на 60% більше, ніж за рік до того.

Крім цього, на території Закарпаття було вперше проведено відкриті торги продукції лісозаготівель та лісопереробки. Згідно офіційних повідомлень, на торги держлісгоспами області було виставлено 3666 м 3 деревини на загальну суму 704,4 тис. грн. Продано 2496 м 3 деревини на загальну суму 513,9 тис. грн. Цифри, можливо і нудно читати, але ж вони певною мірою відображають те, що відбулося у лісовій галузі за останні два роки.

Запровадження в області згаданої організації розподілу лісосічного фонду дало змогу протягом 2003?2004 років сутт?во зменшити кількість лісозаготівельників до кількості по?стійних лісокористувачів. За даними статистичних звітів облдержадміністрації тих років, виробництво і реалізація продукції за цей час збільшилася майже на 200%. А заробітна плата працівників лісового господарства виросла на 176%. До держбюджету та до цільових фондів від реалізації деревини надійшло платежів та податків на 200% більше, аніж передбачалося.

Цікавий момент: за часів губернаторства ?вана Різака (2002-2004 роки) Закарпатській області докоряли, мовляв, вона лідиру? серед регіонів за кількістю правопорушень і зловживань у сфері лісокористування. З одного боку воно так: лише протягом 2003 року, згідно даних екологічного управління облдержадміністрації, виявлено порушення природоохоронного законодавства на суму 3,1 млн. грн., з них розмір майнових стягнень склав більш як 724 тис. грн. За 9 місяців 2004 р. екологічними службами виявлено порушень природоохоронного законодавства у лісах на загальну суму майже 454 тис. грн., в т.ч. майнових стягнень за порушення правил на лісозаготівлях на суму понад 211 тис. грн. З іншого боку: те, що в минулі роки правопорушень було зафіксовано значно менше, аж ніяк не свідчило про їх відсутність. "Мовчання" оцінювалося тоді справжнім золотом.

А внаслідок посилення системи контролю за розробкою лісосік та у частині впровадження природозберігаючих технологій і механізмів у 2003-2004 роках, на лісозаготівельних роботах призупинено 125 лісосік. Обстеженням 115 ділянок, призначених до вирубки лісовідновними та суцільними санітарними рубками на 2004 р., у 45 випадках відмовлено у призначенні насаджень до вирубок, чим збережено майже тридцять тисяч кубометрів лісових насаджень від суцільних вирубок на площі майже 80 га .

Начебто райдужна картина у веденні лісового господарства знову помінялася у 2005 році. Нова-стара влада не відступила від свого переконання, що ліси найбільше користі приносять, коли знаходяться в оренді. Кілька сот дрібних підпри?мств знову господарюють в горах, а лісове господарство, як в недавньому минулому, показу? від??мний результат сво?ї діяльності.

Зайве говорити, наскільки важливою для Закарпаття ? лісова галузь. Навряд чи якась інша тема виклика? бодай половину ті?ї кількості суперечливих думок, різнополярних тверджень та відверто протилежних позицій, як тема ведення лісового господарства, осво?ння та використання лісових ресурсів. Подібний ажіотаж викликають, на жаль, не успіхи галузі (що мало б відбуватися за логікою), а, навпаки, суцільні її проблеми. Вклад лісового господарства в економіку краю ? дуже незначним? Цікаво, якими сумами обмежуватиметься шкода, яку нанесуть лісам за нового керівництва?

Анастасія КОН
Центр журналістських досліджень

Вісник

 

16 жовтня 2005р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

  1. kalambur 2005-10-17 / 11:35:00

    чому, боже, ми хрестимося тільки тоді, коли вже грім продзвенить?!!!