Художник із Великоберезнянщини про те, як починав писати свої картини

У суботу, 11 серпня, у залі СК «Юність» в Ужгороді відкрилася перша персональна виставка Дмитра Міцовди. Митець представив на розсуд глядача майже півсотні робіт, виконаних упродовж останніх двох років – 2017 та 2018-го.

Дмитро Станіславович Міцовда народився 12 серпня 1959 року у селі Завосино, що у Великоберезнянському районі Закарпаття. Навчаючись у школі, відвідував художній гурток під керівництвом Золтана Баконія, хотів вступати до художнього училища, проте доля розпорядилася інакше. В результаті, до своєї мрії юності художник повернувся тільки у 2016-му, причому це бажання прийшло спонтанно, але вчасно було підтримане рідними, друзями, знайомими художниками. У підсумку, за два роки копіткої праці з-під пензля митця вийшло більше сотні полотен, і частина з них зараз представлена в експозиції.

Митець розповідає, що починав з копіювання картин: «Я не маю професійної художньої освіти, тож повинен був із чогось починати, – розповів Дмитро Міцовда про те, як починав малювати. – Думаю, нічого в цьому страшного нема, студенти ж усі так навчаються, копіюючи класиків, головне при цьому підпис не копіювати і формат змінити. Я розглядав роботи улюблених майстрів – Бокшая, Шолтеса, Кашшая, скурпульозно вивчав кожну картину, кожен мазочок, аналізував кожен сантиметр, і пробував сам. З часом почав свої елементи привносити, писати свої роботи, і що з того всього вийшло, зараз планую показати всім. Переживаю страшенно, але вірю, що будуть люди, яким мої роботи сподобаються».

В експозиції, представленій в «Юності», переважають пейзажі, гірські та рівнинні ландшафти, сільські та міські краєвиди, натюрморти. На окремих полотнах – старовинний Мукачівський замок, який завдяки сміливій кольоровій гамі вражає своєю величчю та пишністю. Загалом очевидно, що художник захоплюється закарпатською школою живопису, відповідно, й та багата кольорова палітра, притаманна класикам крайового мистецтва, перейшла на полотна Дмитра Міцовди. Він щиро і щедро додає в роботи теплі відтінки, охристий, брунатний, червоно-жовтий, які загалом додають роботам позитиву. «Може, десь іноді й забагато тих яскравих кольорів, але я ще пробую, вчуся, – каже митець. – Стараюся підбирати барви, добре вимішати фарбу, бо від цього залежить, як мазок ляже на полотно. Малюю тільки олією на полотні, наразі в цій техніці мені найлегше передати свої почуття, емоції».