«Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
Є тут роботи автора і більш раннього періоду, основна частина видання – відомі проекти Михайла: портрети знаних закарпатців, представників культурного етносу краю, високогірних жителів.
Імпреза, куди фотохудожник запросив героїв своїх світлин, знайомих та друзів, відбулася в каплиці Ужгородському замку.
«Це фотографії успішно представлені світові у відомих музеях та галереях Токіо, Будапешта, Афін, Осло, Тайланду та інших, - зазначив на презентації Михайло Дорогович, який за свої фотороботи є лауреатом міжнародних премій в європейських країнах, Японії, Індії, США.- У книзі зібрані фото за останні 4-5- років, але якщо враховувати роботи з моєї юності, то це період охоплює 26 років».

Видання розпочинається портретами закарпатців. Серед них як відомі особистості краю: митці, науковці, підприємці, так і менш знані широкому загалу персоналії. Але всі вони через об’єктив Михайла надзвичайні. «Мене завжди надихали унікальні, колоритні люди. Приваблювали своєю непи повістю, оригінальністю, життєвими досягненнями. «Я бачу їх щодня: як вони прогулюються набережною, як поспішають пішохідним мостом, як вітаються не «зеленому» базарчику. Вони всі дуже різні, але їх всіх об’єднує одне - вони є мешканцями Закарпаття, краю де співіснують різні народи», - каже Михайло.




Тема культурного розмаїття Закарпатті- основа ще одного фото проекту Михайло Дороговича, представленого у виданні - «Роми Келделарі». Минулого року ця серія було обрана до 30-ти найкращих фото історій року за версією Prix de la Photographie у Парижі.


Окремий розділ книги висвячений художнику Ференцу Семану. За словами Михайло, це була перша серія фото, яку він відзняв ще у 2002 році. «Ференц Семан вніс корективи у мій жанр портретної зйомки, - каже фотограф.- Цю серію фотознімків світ побачив через 17 років. Але саме тоді, вдома у Ференца Семана, я вперше яскраво відчув той смак особистого стилю у портретній фотографії, який наповнює мене донині, і формує моє мистецтво».
Фотокнига вийшла накладом 500 примірників, фінансово підтримав видання меценат Алекс Ровт.







Фото Тіберія Шютіва
До теми
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття

До цієї новини немає коментарів