Закарпаття: люди йшли на Майдан не за кавалок ковбаси

На ній йшлося про закриття всіх кримінальних справ відносно Юлії Тимошенко та членів її родини, а також було підведено підсумки річниці Помаранчевої революції – помилки та перемоги, депутат також відповів на численні питання журналістів.
Зокрема, Олександр Михайлович зауважив, що очікування Майдану дотепер залишаються нереалізованими. Звичайно, вони були занадто великими і виконати їх за такий проміжок часу було важко – всім зрозуміло, що економічну ситуацію за кілька місяців виправити неможливо. Але не слід забувати, що люди йшли на Майдан не за кавалок ковбаси чи хліб з маслом. В першу чергу народ хотів бачити корупціонерів покараними. Саме це було головним гаслом Майдану і незрозуміло, чому ті, хто розкрадав країну, уникнули відповідальності. Натомість ми бачимо все нові корупційні скандали навколо представників нової влади, які так і не повернулись обличчям до людей. Це свідчить про те, що для багатьох політиків на першому місці залишаються гроші та посади. Через це в людей зявились апатія та розчарування, багато хто зневірився у можливості змін. Тому Блок Юлії Тимошенко ставить собі за мету довести до кінця те, що наш народ розпочав рік тому, вийшовши на Майдани по всій країні. Сьогодні лише українська громада вирішуватиме, хто буде представлений у районній, обласній чи Верховній раді. Революція народила нову країну , з’явилися нові лідери громадської думки – саме вони повинні втілити в життя очікувані зміни. Народ показав, що гроші, мас-медіа, адмінресурс - все це нічого, коли нація виходить на Майдан і каже: все, кінець – тепер говоримо ми!
Також керівник штабу зачитав для мас-медіа інформацію про те, що з Юлії Тимошенко та членів її родини знято всі обвинувачення
„18 листопада 2005 року стало відомо, що Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та військової судової колегії (всього – 46 суддів) одностайним рішенням скасував усі кримінальні справи та переслідування стосовно Юлії Тимошенко, членів її родини та соратників, інспіровані за часів колишнього президента Кучми. Поставлено крапку в найрезонанснішій кримінальній справі, безпрецедентному за масштабністю та тривалістю в історії незалежної України політичному переслідуванні, організованому минулою владою. Судове рішення означає, що ВСІ кримінальні справи проти Юлії Тимошенко, її рідних та соратників, ініційовані колишнім режимом з метою дискредитації найбільш послідовного опозиційного політика авторитарної епохи президента Кучми, остаточно закрито.
Верховний Суд України змінив ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України в частині закриття кримінальної справи, порушеної проти Тимошенко Ю.В. 30.03.1995 року за ст.17-70 КК України, зазначивши, що справа в цій частині закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину. Далі Верховний Суд України ухвалив: взявши до уваги, що кримінальні справи щодо: Тимошенко Юлії Володимирівни, Тимошенко Олександра Геннадійовича, - Тимошенко Геннадія Опанасовича, Шаго Євгена Петровича, Сокольченко Лідії Василівни, Болюри Антоніни Володимирівни, обґрунтовано, і відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства, компетентними органами і посадовими особами закриті за відсутністю складу злочину на підставі п.2 ст.6 КПК України, а їх права, порушені внаслідок безпідставного порушення кримінальних справ і притягнення до кримінальної відповідальності, у законний спосіб повністю поновлено.
Таким чином, найвищою судовою інстанцією держави на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах (42 судді) та Військової судової колегії (4 судді) остаточно поставлена крапка в кримінальних переслідуваннях Тимошенко Юлії Володимирівни та інших колишніх керівників корпорації “Єдині Енергетичні Системи України”.
Для реабілітації родини Тимошенко знадобилося 10 років судової тяганини. Якщо одному з провідних політиків країни, народному депутату, лідеру партії та Блоку, екс-прем’єр-міністру треба було аж 10 років добиватися скасування заздалегідь абсурдних звинувачень, то можна тільки уявити через які поневіряння мусить пройти проста людина, щоб довести свою правоту чи невинність. Юлія Тимошенко хоче щоб десятилітня “справа Тимошенко” стала не історією реабілітації однієї української родини, а першим кроком до створення справді незалежної судової системи, яка стоїть на сторожі інтересів людини, незважаючи на її соціальний чи політичний статус.
ТІЛЬКИ ФАКТИ
Історія
кримінального переслідування Юлії Тимошенко почалася більш як 10 років тому - 30 березня 1995 року. Перша кримінальна справа містила обвинувачення у замахові на контрабанду. Тільки 11 листопада 2005 року, справу було остаточно закрито за наполяганням самої Юлії Тимошенко у зв’язку з відсутністю складу злочину. Так, протягом десяти років надумані, безпідставні і безглузді обвинувачення використовувалися владою у політичній боротьбі проти опозиційного політика.
Після
першої кримінальної справи були порушені десятки інших. Загалом проти Юлії Тимошенко порушено справи за 28 статтям Кримінального кодексу, які передбачали покарання у вигляді позбавлення волі строком на 167 років.
На справі
Юлії Тимошенко змінилося 6 генеральних прокурорів, і перед кожним з них ставилося завдання – продовжувати і довести провину Юлії Тимошенко будь-якими засобами. Справи порушувалися п’ятьма Генеральними прокурорами.
Протягом 10 років близько 140 осіб (кількісний склад змінювався, але не був меншим ніж 100 осіб) із спеціальних слідчо-оперативних груп Генеральної прокуратури України в цілодобовому режимі займалися розслідуванням кримінальних справ проти Тимошенко. Загальне керівництво здійснював заступник Генпрокурора М.Обиход, а безпосереднє керівництво – В.Жербицький. Останнього за таке “успішне” розслідування президент Л.Кучма відзначив урядовими нагородами та підвищив у званні до генерала. За Юлією Тимошенко впродовж 10 років переслідувань стежило більше 500 автомобілів оперативного спостереження. Такою кількістю авто можна укомплектувати солідний таксопарк. За час переслідувань в українській та іноземній пресі було опубліковано 400 000 матеріалів негативного характеру щодо Юлії Тимошенко. Загальний хронометраж інформаційних телесюжетів щодо справи Юлії Тимошенко складає більше тижня чистого ефірного часу. 12 лютого 2001 року Юлію Тимошенко кинули у слідчий ізолятор №13 у Києві, у камеру, де раніше утримувалися дисиденти радянського режиму.
Рішення про арешт приймав заступник начальника Управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України В.Коралов, а санкціонував взяття під варту – М.Обиход. 27 березня того ж року постановою Печерського районного суду Києва санкцію на арешт визнано незаконною і скасовано. Юлію Тимошенко звільнили з-під варти негайно. У тяжкому стані її доставили у лікарню. Вже через три дні президія Київського міського суду під головуванням Г.Зубця знову приймає рішення про новий арешт. Біля дверей палати, де проходить лікування Юлія Тимошенко, виставлено озброєну варту. Тільки втручання Верховного суду змусило дати задній хід репресивно-каральному волюнтаризму. 2 квітня 2001 року Голова ВСУ В.Бойко зупинив виконання постанови. Ю.Тимошенко того ж дня звільнено з-під варти. 15 травня 2001 року незаконну постанову скасовує Верховний Суд України. Юлія Тимошенко в судовому порядку неодноразово оскаржувала незаконність порушення проти неї кримінальних справ. Шість разів Генеральна прокуратура направляла подання до парламенту щодо згоди на притягнення народного депутата Юлії Тимошенко до кримінальної відповідальності, але ні одне з цих подань Верховна Рада не задовольнила. Чоловік Юлії Тимошенко – Олександр незаконно перебував під вартою з два роки, а потім був змушений переховуватися за межами країни. Звільнений з-під варти за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області. На допити у справі Тимошенко викликали навіть малолітню доньку – Євгенію.
Сьогодні в цій історії поставлено крапку. „

КІА

 

28 листопада 2005р.