Валерій Кісюк з Ужгорода розповів про urban style та життя у Лондоні (ФОТО)

Varosh знайомить нас з ним, а також його думками про життя, моду та одяг.
Я народився та виріс в Ужгороді, мій підлітковий вік припав якраз на переломний період в нашій країні, коли почали з’являтися магазини з одягом, що на фоні “барахолок” було просто якимось лакшері. Із самого дитинства, я дуже був уважним до деталей та любив «припарадитися», як у нас кажуть. У 9 років попросив батьків купити мені метелика на день народження.
Моя освіта ніякого відношення до фешн-індустрії не має, за фахом я економіст. Але це мені не заважає балансувати між цими різними сферами мого життя.





Речі для мене – це дуже простий спосіб самовиразу, дуже крутий антистресс і взагалі щось таке, що приносить задоволення.
Я переїхав з Ужгорода у 2012 році, з того часу багато чого змінилося, змінився я сам, мій спосіб життя, а з тим і мій стиль. Звичайно купівельна спроможність у Європі вища, тому можна собі більше дозволити, можна експериментувати.



Мені важко охарактеризувати свій стиль самому, дуже хотів би, щоб це зробив хтось зі сторони. Напевно зараз це більш стиль чоловіка, що живе у великому місті – urban style.
Тепер, коли я дуже багато кожного дня багато пересуваю містом, то намагаюсь одягатися максимально зручно, але завжди переконуюсь, що є якась деталь, що додає особливості. Але при нагоді не пропущу можливості одягнути на себе щось, що для когось може здатися тим, що виходить за рамки. Взагалі треба дуже добре розуміти куди ти йдеш, з ким будеш бачитись, яка погода на вулиці і відповідно до того формувати свій лук.







Почав вести Інстаграм у 2012 році, тоді зовсім ще не розумів, що з цього буде. І мої перші фото, це відверте “хоть шо”. Потім поступово почав вдосконалювати свій контент, хоча ще є над чим працювати. Підписників у мене мало, але відповісти чому так, мені поки важко. Мені здається, що потрібно, аби тебе помітили і почали цікавитись, так і буде розширюватись коло людей, що стежать за сторінкою. Купувати ж підписників я принципово ніколи не хотів, бо вважаю, що це не зовсім чесно.
Мені дуже хотілося б подати комусь хороший приклад, щоб ті, хто сумніваються, перестали це робити і позбавились безглуздих комплексів. На мою думку в Україні молодь вже набагато розкутіша і з ширшим кругозором, ніж це було років 15 тому і це мене радує.
Росана Тужанська
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Втрачений Ужгород: як на початку століття Великдень святкували
- Графік проведення пасхальних богослужінь та освячення пасок 4-5 квітня в Ужгороді
- Історія одного пам’ятника: Йосип Бокшай і Адальберт Ерделі
- Закарпатська обласна станція переливання крові повідомляє про ГОСТРУ потребу в донорах крові усіх груп
- Ужгород наприкінці ХІХ століття: в мережі показали унікальні фото
- Середньовічна крамниця-кав’ярня «Zelo»: кава на травах і пряне молоко в серці Ужгорода
- Відновлення внутрішнього балансу через глинотерапію: поліцейські Закарпаття провели сеанс реабілітації для ветеранів
- Історія одного пам’ятника: Олександр Духнович
- Ужгород у передчутті сакурового цвітіння: місто вже наповнюється весняними барвами
- Втрачений Ужгород: музеї та цінності, які втратило місто
- Квітковий сезон стартував: що вже цвіте в ботанічному саду УжНУ
- Від стародруків до імператорських указів: раритети із фондів обласного краєзнавчого музею
- В обласному центрі стартував основний етап міського конкурсу «Ужгород очима школярів»
- Втрачений Ужгород: загадка найстарішої замкової фрески (Фото)
- Більше 500 унікальних екземплярів і століття історії: де побачити колекцію фотоапаратів в Ужгороді
- «Традиційні головні убори та зачіски Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.»: книжка за донат
- Олександр Михалко: характер, сильніший за страх
- Рятувальники навчають дітей Ужгорода важливих правил життя
- Втрачений Ужгород: життєві картини, побачені з мосту
- Тут знають всіх учнів по іменах: як живе ужгородська школа №13

Самовыражение...ну конечно...
на вид первый вопрос - а не петушок ли он часом ?