В Ужгороді презентували унікальне видання Михайла Сирохмана «Будівничі закарпатських церков»

Як повідомив під час презентації книги заступник голови Закарпатської ОДА Ярослав Галас, видання побачило світ в рамках дії обласної «Програми підтримки видання творів місцевих авторів».

«Сьогодні ми розпочинаємо серію презентацій книжок, виданих за підтримки Закарпатської ОДА. Загалом це 16 книг, і сьогоднішня, без сумніву, одна з найкращих, - розповів Я. Галас. – Взагалі вважаю, що ця Програма – одна з найкращих, яка фінансується з обласного бюджету. Діє включно до 2020, на її заходи передбачено 900 тис грн, і дуже сподіваюся, що програму схвалять і на наступні роки». Заступник голови ОДА уточнив, що тільки ті книги друкують у рамках програми, які проходять через конкурсну комісію. Всі книги розповсюджуються по бібліотеках та творчих спілках.

Зі слів Я, Галаса, за два тижні відбудеться презентація нових книг – дитячих, відтак широкому загалу представлять «Історію Закарпаття в персоналіях», авторства Сергія Федаки, а також твори Мирослава Дочинця.  

Олександра Гаркуша, директор видавництва, розповіла, що книга справді дуже цінна та цікава. «Для мене був унікальним той факт, що Михайло Сирохман 25 років підряд збирав інформацію, факти до цієї книги. Тому я стверджую, що ми маємо щастя, що дослідник ще будучи молодим звернув увагу на дерев’яні храми й проніс цей матеріал через усе життя – збирав відомості, унікальні факти. Багатьох особистостей він просто витягнув з небуття: тут багато маловідомих фактів, які би так і лишилися невідомими, якщо би не робота дослідника і не підтримка в рамках програми. Я задоволена організацією роботи департаменту від початку подачі документації до завершення і презентації.  «Ця книга унікальна і цікава для всіх людей, які цікавляться культурою Закарпаття», - додала О. Гаркуша.

Михайло Сирохман: «Тема дерев’яних церков Закарпаття справді вузька, тут не розкриєш бозна-які горизонти але регіонально вона справді цікава, - розповів М. Сирохман. - Інтерес склався до теми поступово, десь місцями виринали певні прізвища,  цікаві факти». Дослідник розповів, що живими застав тільки двох майстрів церков, обидва мали понад 90 років. Проте, на щастя, мав можливість спілкуватися з дітьми багатьох зодчих, і вони, так само на щастя, були поінформовані, вміли розповісти про роботу батьків і мали фотографії. «Я все це збирав, і так і виникло бажання досліджувати глибше і видати книгу», - додав Сирохман.

З його слів, остання хвиля будівництва церков в дерев’яній традиції тривала аж до середини минулого століття. Що теж є унікальним явищем, адже в усьому світі давно традиційне будівництво храмів зникло. На МІжгірщині в традиційному стилі, манері, будували взагалі дуже довго.

«Усі території, які оточують Закарпаття, представлені в нашому регіоні в дерев’яних церквах – усі п’ять стилів і низка підстилів. І це дуже цікаво! І якби всі ці храми відшліфувати, повернути в первісний стан – то було би просто фантастично! Уже переїхати за кордон в сусідні села – там все збережено, все автентично, а у нас….», - розповідає М. Сирохман.  

Михайло Сирохман присвятив видання своєму дідові, який був майстром з дерева.

Дослідник подав багато відомостей про будівничих церков. Наприклад, пригадує міжгірську династію Карпів  - батька та трьох синів, усі будували церкви. «У цих хлопців був природній дар – дивовижне відчуття гармонії, я навіть дивувався, звідки це в сільських хлопців?» Василь Улинець будував церкви, але сам усе життя прожив у маленькій хатинці, бо не мав часу побудувати нормальну. Будував храм у селі Росош, є відомості, що отримав за це 5 тисяч чеських крон. Розповів М. Сирохман і про будівничого, якого ще застав за життя: «Один із тих 90-річних будівничих, з яким я ще встиг поспілкуватися, це Іван Шімон із Підполоззя – дуже цікава особистість, воював у першій світовій, був у російському полоні, в 30-х роках мали його розстріляти, він утік…».

Як прозвучало під час презентації, страшна інертність спостерігається по наших селах у сенсі збереження церков. Проблема в тім наразі, що багато храмів, особливо дерев’яних,  навіть не на балансі сільрад. Відповідно, навіть з огляду на те, що щороку з обласного бюджету виділяються значні кошти ля реконструкцію церков, не завжди це вдається зробити. Такий приклад, за словами Я. Галаса, в с. Олександрівка на Хустщині.  Інша проблема – спаплюжені храми, чимало з них оббиті бляхою і громади не дають їх відновити!

Є кілька сучасних прикладів дерев’яних церков – храмів, побудованих у бойківському стилі, чудова гуцульська церква в с. Луги (тут все дерев’яне – іконостас, навіть люстра. Але є невдахи-церкви, особливо ті, що побудовані з кругляка – це виглядає дешево, наче бані.

Uzhgorod.net.ua

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі