190 років від дня народження Юлія Фірцака: в Ужгороді відкрили виставку про видатного єпископа та реформатора Закарпаття

20 серпня 2026 року в музейній експозиції з історії духовної культури Закарпаття у XVII - початку ХХ ст. відкрилася камерна виставка “Юлій Фірцак (1836 – 1912) – визначний церковний, громадський і культурно-освітній діяч».

Відзначаючи 190-річчя від дня народження Юлія Фірцака, наукові співробітники відділу історії та краєзнавства створили цю виставку з метою вшанувати пам'яті великої людини та віднестися до постаті єпископа і як до мислителя у сферах духовності, економіки, політики, освіти, культури.

Директорка музею Ольга Шумовська наголосила, що музей і надалі ініціює та продовжує висвітлення життєдіяльності видатних осіб краю на базі музейної колекції. Головна мета даної виставки, за її словами, познайомити якнайбільше юдей з особистістю Юлія Фірцака як моделлю лідерської поведінки, меценатства та управління.

22 серпня, 190 років тому, у невеликому Худльові на Ужгородщині, у родині місцевого пароха Базіла (Василя) Фірцака побачив світ майбутній єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії. Отримавши теологічну освіту та здобувши докторський ступінь у Відні, релігійну кар'єру розпочав у стінах Ужгородського замку, де тоді діяла духовна семінарія. З 1876 до 1887 р. обіймав посаду ректора цього закладу. 17 грудня 1891 р. Апостольський престол призначив його єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії. Єпископська хіротонія відбулася 10 квітня 1892 року в Пряшеві (Словаччина) єпископом Іоанном Валієм. Це була величезна подія у релігійному житті краю, яку активно поширювали й у місцевій пресі. Наприклад, титульна сторінка духовно-літературного журналу “Листок” за 1.07. 1891 р. була святково оформлена у супроводі фото та спеціальної оди Фірцаку. Подібний розголос мало відзначення і 50-літнього ювілею служіння церкві, про що писав і релігійний журнал “Місяцеслов” за 1911 р., обрання Фірцака почесним громадянином Ужгорода в тому ж році і присвоєння його імені відрізку вулиці від Капітульної, Собору, до будівлі чоловічої королівської гімназії (нині торговельно-економічний коледж), що бачимо і на поштовій листівці.

Велику увагу єпископ приділяв розвитку освіти, церковного співу, самопідготовці духовенства, видавництву книжок, створенню різних спільнот, а також старався піднести рівень життя русинського народу. Саме з ім'ям Юлія Фірцака пов'язана “Верховинська акція” для покращення економічного становища рутенського населення Верховини, яку очолив економіст Едмунд Еґан (1851−1901). Серед рукописного і архівного фонду нашого музею є чимало циркулярів, підписаних єпископом, церковних розпоряджень, виданих ним, документів про відоме Общество св. Василія Великого, відновлене завдяки благословення Юлія Фірцака у 1895 р., щорічні “Церковні устави”, що видавалися за наказом владики. В іншій вітрині демонструються посібники церковного співу, упорядкуванням якого серйозно переймався єпископ. Він доручив диригенту Ужгородського Хрестовоздвиженського храму Іоанну Бокшаю зібрати і записати церковні мелодії з усієї єпархії та скласти пісенник, який потім був би обов'язковим для використання в усіх церквах Мукачівської єпархії. Після завершення роботи І.Бокшай передав зібраний матеріал єпископу, який наказав надрукувати та видати його. Так у 1906 році побачило світ “Церковноє простопеніє”. За вказівкою Юлія Фірцака парох с. Нове Давидково Іоан Сільвай у 1903 р. уклав повний пісенник під назвою «Пісенник или Собраніе песней поемыхъ во дни Праздниковъ и Нарочистыхъ святыхъ, равно Песней покаянныхъ и надгробныхъ».

Згадали автори виставки і про жертовність, благодійність єпископа Юлія Фірцака: коли з нагоди 50-річчя його священства був заснований так званий Фонд ім. Ю. Фірцака для бідних, то він особисто вніс на його рахунок 43 тис. австрійських крон. Юлій Фірцак спорудив і відкрив понад 200 церковних шкіл.

Велике значення має й те, що він добився державної допомоги овдовілим священникам і церковному будівництву, заснував майже 100 кредитних і споживчих кооперативів.

В обговоренні постаті єпископа Фірцака взяв участь о. Олександр Славець, священник Хрестовоздвиженського греко-католицького собору в Ужгороді. Він, зокрема, наголосив на його людинолюбстві, старанні про соціально-економічне життя простого народу й бажанні захистити його від бідності й негараздів. Можливості єпископа контактувати з місцевою і угорською елітою він використав для пом'якшення мадяризації та намагань сприяти просвіті в нашому краї. Також о. Олександр щиро подякував музейникам за активну культурно-просвітницьку діяльність і висловив упевненість, що ці акції сприяють збереженню історико-культурної спадщини нашого регіону.

Валерія Русин,

завідувач відділу історії

та краєзнавства