На Закарпатті скульптор та художниця Михайло та Магдалина Белень живуть 47 років разом
Михайло Белень виріс в багатодітній сім’ї, був дев’ятою дитиною. Його батько був майстром з виготовлення музичних інструментів, а мама – співала в церковному хорі, була вишивальницею і ткалею. Михайло ж став скульптором.
"Я вибрав скульптуру, тому що живопис – це колір, а скульптура – це тривимірність. Я з усіх боків відчуваю форму. Я навчався у найкращих елітарних вчителів Радянського Союзу. Є такі речі, до яких тобі дійти самому важко, а тут тобі професіонали все подають і покажуть, як треба працювати, як треба знати історію світової культури, світового образотворчого мистецтва", — розповів Михайло.
Михайло Белень створив пам’ятник листоноші Федору Фекеті, який встановили в Перечині.
"Це історична постать. Він помер у молодому віці, 1839 році. Він у мене виконаний в русі, спрямований у бік Тур’я-Ремети. У той час, коли він жив було бездоріжжя і він ходив горами, біля річки Уж, але був дуже фізично сильною людиною. Тому що долати близько 30 кілометрів з Тур'я-Ремети до Ужгорода і назад, – це було нелегкою справою".
Магдалина Белень в дитинстві мріяла стати лікаркою, за порадою мами пішла вчитися на художницю.
"Я завжди дуже любила малювати. Коли вступила до училища, і якщо задавали одне завдання – я його збільшувала в три, чотири рази. Я була енергійною, і кудись це треба було дівати", — розповіла Магдалина.
"Немає такої країни в Європі, де б не було її робіт. Одного разу вона представляла Україну на Всесвітній виставці кераміки в Буенос-Айресі, де є найбільший музей сучасної кераміки. Вона була єдиною з України, хто представляв Україну".
Михайло та Магдалина познайомилися в училищі, а згодом одружилися. Разом подружжя – 47 років.
"Сімейні цінності – це максимальна повага одне до одного. У мене є свої обов’язки. Більшої щедрості, поваги, найчесніше служити одне одному, я собі не уявляю якоїсь іншої жінки, окрім неї. Я собі просто не уявляю", — розповів Михайло.
Суспільне Закарпаття
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «На запитання, чи можна пити каву при хворобах серця, я відповідаю: "Можна!"» — кардіолог Тарас Чендей
- «Страшно буває. Але ми знали, куди йдемо»: історія аеророзвідника зі стрілецького батальйону поліції Закарпаття Дмитра Грушака
- Майже 5 тисяч випадків захворювань на ГРВІ за два тижні зафіксували на Закарпатті на 2 тижні
- На річках Закарпаття до кінця жовтня зберігатиметься маловоддя
- На варті неба: як на Закарпатті гвардійці тренують мобільно-вогневі групи
- На Закарпатті до 100-річчя Богдана Гаврилишина проводять зустрічі, кінопокази та виставки у громадах
- "Страх є. Але не страх загинути". Як священники із Закарпаття змінювали військове капеланство в Україні
- Радіодиктант національної єдності — 2026: оголошено автора та читців
- Понад 500 військових та близько 40 капеланів: роми Закарпаття під час великої війни
- Як корифей українського театру Микола Садовський на Закапатті працював: нариси з історії «руського театру» при «Просвіті» в Ужгороді
- На Закарпатті відсьогодні заборонено вилов струмкової форелі: обмеження діятимуть до березня
- Як Закарпаття перебудовує кордон на перспективу
- Як у Великій Доброні на Закарпатті вирощують перець та виготовляють паприку
- Двічі переселенець, колишній айтівець, а нині прикордонник: історія Антона Циганкова з Донеччини
- Камінь, який «скотився» із замку: у магазині біля Ужгородського замку зберігають незвичайну міську легенду
- Прикордонник Равік: нищити ворога з неба і зберегти своїх на землі
- «Не чекати болю»: про міфи навколо раку молочної залози та важливість профілактики розповіла лікарка Христина Футько
- Документуйте пам’ятки України — подавайте фото на конкурс Вікіпедії!
- Йосип Бокшай: від російського полону до засновника закарпатської школи живопису
- Медицина в однострої: покликання Інни Гіголаєвої
До цієї новини немає коментарів