На Закарпатті скульптор та художниця Михайло та Магдалина Белень живуть 47 років разом

Михайло Белень виріс в багатодітній сім’ї, був дев’ятою дитиною. Його батько був майстром з виготовлення музичних інструментів, а мама – співала в церковному хорі, була вишивальницею і ткалею. Михайло ж став скульптором.

"Я вибрав скульптуру, тому що живопис – це колір, а скульптура – це тривимірність. Я з усіх боків відчуваю форму. Я навчався у найкращих елітарних вчителів Радянського Союзу. Є такі речі, до яких тобі дійти самому важко, а тут тобі професіонали все подають і покажуть, як треба працювати, як треба знати історію світової культури, світового образотворчого мистецтва", — розповів Михайло.

Михайло Белень створив пам’ятник листоноші Федору Фекеті, який встановили в Перечині.
"Це історична постать. Він помер у молодому віці, 1839 році. Він у мене виконаний в русі, спрямований у бік Тур’я-Ремети. У той час, коли він жив було бездоріжжя і він ходив горами, біля річки Уж, але був дуже фізично сильною людиною. Тому що долати близько 30 кілометрів з Тур'я-Ремети до Ужгорода і назад, – це було нелегкою справою".

Магдалина Белень в дитинстві мріяла стати лікаркою, за порадою мами пішла вчитися на художницю.
"Я завжди дуже любила малювати. Коли вступила до училища, і якщо задавали одне завдання – я його збільшувала в три, чотири рази. Я була енергійною, і кудись це треба було дівати", — розповіла Магдалина.

"Немає такої країни в Європі, де б не було її робіт. Одного разу вона представляла Україну на Всесвітній виставці кераміки в Буенос-Айресі, де є найбільший музей сучасної кераміки. Вона була єдиною з України, хто представляв Україну".
Михайло та Магдалина познайомилися в училищі, а згодом одружилися. Разом подружжя – 47 років.
"Сімейні цінності – це максимальна повага одне до одного. У мене є свої обов’язки. Більшої щедрості, поваги, найчесніше служити одне одному, я собі не уявляю якоїсь іншої жінки, окрім неї. Я собі просто не уявляю", — розповів Михайло.
Суспільне Закарпаття
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Захищав Україну на Сумському, Харківському та Запорізькому напрямках: історія нацгвардійця Владислава Бурханова
- Закарпатська обласна станція переливання крові повідомляє про ГОСТРУ потребу в донорах крові усіх груп
- «Дядя Вася»: спокій та позитив серед війни. Історія бійця 128-ї бригади
- Від сімейного лікаря до стента: на Закарпатті презентували алгоритм, що рятує життя
- Ужгород наприкінці ХІХ століття: в мережі показали унікальні фото
- Туберкульоз без паузи: чому медики готуються до спалаху
- Середньовічна крамниця-кав’ярня «Zelo»: кава на травах і пряне молоко в серці Ужгорода
- Психологічні наслідки війни: в Ужгороді обговорили масштаби проблеми
- Відновлення внутрішнього балансу через глинотерапію: поліцейські Закарпаття провели сеанс реабілітації для ветеранів
- Історія одного пам’ятника: Олександр Духнович
- Чому не обов’язково їсти суп і як це впливає на організм — пояснює лікар Михайло Гаврилець
- Від стародруків до імператорських указів: раритети із фондів обласного краєзнавчого музею
- Як політолог з Ужгорода став командиром екіпажу БпЛА на передовій
- «Наше завдання — стримувати ворога»: як на фронті тримають оборону поліцейські-мінометники із Закарпаття
- Туберкульоз не відступає: Закарпаття серед регіонів із найвищою захворюваністю – близько 600 нових випадків щороку
- «Не маємо права на помилку, — воно дуже жорстке по відношенню до нас», – начальник вибухотехнічної служби поліції Закарпаття про роботу підрозділу
- Позивний “Імпорт”: як IT-фахівець із Чехії став оператором дронів у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді
- «Традиційні головні убори та зачіски Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.»: книжка за донат
- «Якби не відкрив вогонь — було б гірше»: військовий 128 бригади, водій-механік M113 збив ворожий дрон і врятував екіпаж
- Кількість пожеж у природних екосистемах зростає — рятувальники Закарпаття посилюють профілактичну роботу

До цієї новини немає коментарів