100 людей не можуть доїхати до дому дорогою, зруйнованою повенями на Закарпатті

На цьому місці, де зараз тече вода, була ґрунтова дорога та потічок. У червні 2020-го року через повінь дорогу розмило. З того часу жителі села не можуть доїхати до будинків.
"5 січня 2022 року прийшла ще більша вода й все зруйнувала, зруйнувала всю дорогу зверху, — розповів Василь Полажинець. — Тут раніше швидка їздила, все їздило, був у нас під’їзд, тепер ніякої дороги в нас нема».
Юрій Брошняк живе на підвищенні в урочищі Торунчик. У чоловіка троє дітей, він щодня водить їх до школи та в садочок цією дорогою.
"Веду їх сюди в резинових чоботах, а тут перевзуваємося і вже на автобус йдуть в чоботах, — пояснив він. — Ми йдемо аж зверху, бо ми живемо за два кілометри звідси. От тепер вода піднялася, уже є лід, там пройти взагалі неможливо. Я сьогодні городами йшов. Відколи підтопили то в 2020 році, коли промило цю ділянку, так ніхто нічого не ремонтує".
Юрій Брошняк каже: для того, аби дійти з дому до центру села, самостійно зробив переправу: "Була переправа нижче, але це все вимило й забрало, довелося тут покласти переправу, бо вона там вже не підходила. По цій переправі я також воджу дітей. Коли в школу зранку, то беру по одному перед собою веду, або малу беру на руки й так переношу. А лід тут зимою такий, а коли буде відлига, то буде дуже слизько й можна впасти".
Жителі цього урочища також самостійно укріпили береги дороги, каже Василь Полажинець: "Тут зірвало дорогу до цих пір. Ми сюди затягнули ліс і зробили самі дамбу. Люди зібрали гроші, склали певні суми на двори і зробили тимчасову дорогу".
Жителька села Ганна Рябець каже: розмитою дорогою ходить до рідних.
"Ходимо пішком, — розповіла вона. — А коли неможливо тут пройти, то добре, що люди пускають ходити своїми приватними територіями, але це таке, що хочуть – пустять, а ні – то перекриють землю. У нас нема крил, щоб під небом летіли".
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Для хлопців був батьком і матір'ю»: історія командира з позивним «Бармалей»
- Ендокринолог Андрій Кваченюк: «Такі зоби, як на Закарпатті, я мало де зустрічав»
- 70 днів на позиції та два ордени «За мужність»: історія командира взводу 101-ї закарпатської бригади тероборони
- «Укриття врятувало їм життя»: історія військовослужбовця 128 бригади з позивним «Далекобійник»
- Регіональна програма «Турбота»: БО «Дерево мого життя»
- Дошкілля та «продовженка» без стресу для батьків: Центр «Інтелект» відкриває новий набір в Ужгороді
- На Закарпатті 24–25 серпня зберігатиметься висока та надзвичайна пожежна небезпека
- Перші прапори незалежної України в Ужгороді: як це було
- Синьо-жовтий символ свободи: Україна відзначає День Державного Прапора
- «Вона навчила мене терпінню»: як службова собака Квейсі допомогла прикордоннику повернутися до спокійного життя
- «Бограч-index» – серпень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на 1,1%
- «Я не збираюся жити в іншій країні»: Надія Дьолог — про Ужгород, спорт і шлях до Паралімпіади
- Почути, підтримати, допомогти: як працюють військові психологи
- Через бойові дії із суттєвим запізненням курсує низка потягів до Закарпаття
- Стіл пам’яті: від закарпатської ідеї — до загальноукраїнської акції
- «Хто, кого і як має?» В Ужгороді відбудеться відверта розмова про психологію влади, ігор та тіла
- Традиційні сири та отари овець: як на Синевирі відроджують вівчарство
- На Тячівщині створять «Соляний атлас»: шукають джерела, копальні та давні шляхи
- До Дня Незалежності в Ужгороді говоритимуть про культуру пам’яті
- Закарпатські прикордонники пройшли тренінг з профілактики професійного вигорання та психологічної підтримки
До цієї новини немає коментарів