Мова має значення: як словацькі митники та прикордонники вчать українську, а українські - словацьку

Цього місяця групи учасників з двох країн зібралися на тиждень у Словаччині. Ще одна група відвідала урядові відомчі установи у Братиславі. Це вже другий етап навчання, яке стартувало минулого року і планувалось далі на лютий. Але розпочалася масштабна війна. Організатори доклали неймовірних зусиль, аби продовжити міжнародну співпрацю та спільні навчання, які наближають Україну до повноправного членства в ЄС.

  Курси словацької мови для українських прикордонників та митників  проводив Ярослав Джоганік, викладач словацької, який тривалий працював в УжНУ. Світлана Пахомова, професорка, викладачка Пряшівського університету навчала словацьких учасників української. Таких однотижневих курсів у рамках проекту заплановано загалом чотири. Перший відбувся рік тому, ще два навчання проведуть упродовж цього та наступного років.  «Звичайно, це має бути специфічна програма, йдеться про дуже інтенсивний курс обсягом 40 годин. Ми його склали із Світланою Пахомовою, яка працює із словацькою групою, - розповідає Ярослав Джоганік  і каже, що на цих курсах інакше, ніж в університетському середовищі. Дехто з прикордонників та митників родом із Закарпаття, дещо розуміють словацьку, проте розмовляти нею набагато складніше. «З власного досвіду можу сказати, що жителі Ужгорода, Закарпатської області володіють кухонною словацькою мовою і їм здається, що цього достатньо і вже добре. Ті, які приїхали з інших регіонів України, звичайно не зустрічалися із словацькою,  їм важче. Але вони набагато швидше освоюють літературну мову, адже починають з азів. Прикордонники та митники не повинні, звичайно, вивчати так глибинно словацьку, як студенти вишів, їм необхідно засвоїти розмовний рівень для спілкування на кордоні», - пояснює викладач.

Експерти та лектори мали подвійне навантаження: не тільки збагачувати лексичний склад українською словацьких поліцейських, але й донести до них об’єктивну інформацію про ситуацію в Україні та мінімізувати впливи російської пропаганди. Адже, зважаючи на останні соціологічні дослідження (проведеного Словацьким інститутом соціології SAS спільно з дослідницьким агентством MNFORCE), понад 50% жителів Словаччини бажають перемоги Росії у війні з Україною,

 «Зараз набагато важче працювати, бо у Словаччині різні погляди на нашу страшну війну і як вона має закінчитися. Є багато людей, які допомагають і співчувають, але є і багато тих, які ідентифікують себе з русскім міром, хочуть дешевого газу і тд., - каже Світлана Пахомова, професорка, викладачка Пряшівського університету. - Тому я свою місію бачу не тільки в тому, щоб навчити митників та прикордонників української мови, але і доносити до них такі речі, які вони не можуть почути і відчути, живучи в комфортних умовах і часто слухаючи промови путіна по телебаченню».

Словаки під час занять, за словами професорки, питали про російську мову та російськомовних українців, яких зустрічають на кордоні. Та пояснювали, що українську досі не вивчали, адже знання російських термінів було достатньо. Оскільки українці й так їх розуміють. «Дуже часто словацькі митники та прикордонники знають слова російською, колись вивчали. Тепер їм українська потрібна для роботи, - розповідає Світлана Пахомова. -  Минулого разу я давала базис, граматику, зараз у нас більше лексики. Наприклад, замість «за рульом», «груз», «пограничник», вони вже знають «за кермом», «вантаж», «прикордонник».

Наприкінці курсу викладачі планують зробити тестування, аби визначити рівень засвоєння матеріалу та мотивувати поглиблювати свої знання.  А поки «студенти» діляться враженнями. Мілош Севка, словацький прикордонник, зізнається: українська дещо плутається з російською, яку він вивчав у школі. «На третьому навчальному курсі все стане у порядку і моя українська мова буде на професійному рівні, - впевнений прикордонник і пояснює, чому українську не було потреби вчити. -  Ми спілкуємося з українцям щодня. Багато з них так часто їздять через кордон, що словацьку знають як ми.  Тільки вийде з машини, то зразу зі мною по-словацьки». 

Ерік Балог, служить прикордонником на КПП «Черна над Тисов», на курсах вже вдруге. Каже, що минулий раз більше займалися граматикою. «Цей тиждень вивчали лексику, яка стосується нашої роботи на кордоні.  Мали дискусію, обмінювалися досвідом і поглядами з нашими колегами. Я вчив російську рік у школі і два місяці був в Росії на курсах. В Ужгороді та в Україні не був, тільки на переході у Селменцях», - додає прикордонник.

Багатошаровий проект, який наближає Україну до повноправного членства в ЄС

«Проект негучний, але за ним стоїть складна і важлива робота. Особливість ще й у тому, що Україна перебуває у дуже непростих, форсмажорних умовах, - розповідає Світлана Мітряєва, директорка Центру аналізу регіональних ризиків. -  Першу частину ми починали до війни. Це були і поїздки у кінологічний центр під Братиславою, і мовні курси на Шираві, тренінги на пунктах переходу, навчання із застосування IT-технологій з розпізнавання проблемних для кордону осіб. Тільки почали організовувати другу частину, почалася війна. Але ми продовжуємо роботу, наскільки важко не було б. Ми зробили дуже серйозний крок: паралельно організували дві групи, одна їхала на навчання у Братиславу, інша – ближче до КПП по периметру українсько-словацького кордону».

 На території України планували теж ряд тренінгів, але поки що словацькі партнери не можуть приїхати до нас. Частину коштів, які розраховували саме для цієї мети, спільним рішенням передали на допомогу українським військовим. А частину заробітної плати українських учасників проекту пішла на закупівлю речей для тих, хто захищає український кордон.

 За словами Світлани Мітряєвої, глобальною метою цієї міжнародної співпраці є наближення України до шенгенського законодавства. Бо Україна не є членом ЄС та Шенгену, а Словаччина є членом ЄС та НАТО і між нами спільний кордон. «Україна прагне набути повноправне членство в ЄС, тому  повинна виконати багато зобов’язань. Це стосується і митної та прикордонної служб, - пояснює директора Центру. -  У цьому проекті є країна-сусід, яка має досвід і країна, яка не була членом ЄС, але є членом НАТО – це Норвегія, яка хоч з нами і не межує, має спільний кордон з Росією. Цінуємо той досвід, який передається. Мета проєкту -- підвищення рівня професіоналізму персоналу силових структур та спеціалістів, які залучені для виконання службових обов’язків на українсько-словацькій ділянці державного кордону, та вивчення перспектив інтегрованого управління кордонами. Проект багатошаровий: є практична частина, вчимо того, що мають знати митники і прикордонники у щоденній роботі. А є частина наукова, яку здійснює УжНУ разом з Пряшівським університетом для того, щоб підготувати підручники запровадити в наших вишах курс з питань кордону, Закарпаття має таких чотири. Словацький -  як показовий кордон. Ми близькі і ментально, і культурно. Словаччина для нас важлива як країна-партнер, країна-сусід, підтримку якої в цих важких для України умовах ми бачимо щоденно».

«Попередні зустрічі показали, що обмін досвідом та комунікація є дуже корисними. Водночас учасники отримують контакти, які будуть дуже важливі у майбутній роботі і не тільки на первинній ланці, але на міжрегіональному та міждержавному рівнях. Цього разу одна з груп у Братиславі познайомилися з керівництвом офісу, а також роботою колег в Братиславському аеропорту, -- коментує Мілада Бучекова, представниця Міністерства внутрішніх справ Словаччини. -  Центр аналізу регіональних ризиків (директора Світлана Мітряєва), з яким реалізуємо проект, є чудовим організатором і вміє об’єднати представників митних і прикордонних служб як регіонального, місцевого, так і центрального рівня, зокрема, Закарпатської митниці та Чопського прикордонного загону, які безпосередньо працюють на українсько-словацькому кордоні».  Луція Пешкова з Академії фінансової справи  Словаччини займається організацією у заходах словацьких митників спільно з представниками Служби прикордонної поліції та поліції з питань іноземців. Розповідає, що програма розрахована таким чином, щоб охопити всі питання, з якими щодня мають справу митники та прикордонники двох країн. «У нас були дуже вдалі стажування з питань кінології , використання сучасних технологій на кордонах, протидії фінансової контрабанди тощо. Хоча способи порушення кордону з обох боків бувають різними, але є чимало спільних речей, тому обмін досвідом дуже корисний», - каже Луція Пешкова.

Експерти з українського і словацького боків підготували також навчальний матеріал з актуальних питань на кордоні, який видали у чотирьох методичних посібниках. Створено 10 груп для підготовки монографії, яка буде видана англійською мовою. В кожній з груп працюють словацькі та українські науковці, а також представники Бюро прикордонної поліції та поліції у справах іноземців Президії поліцейського корпусу МВС Словаччини. Для науковців, зазначають організатори, це теж хороший міжнародний досвід, адже законодавчі вимоги у кожної країни різні.