ХТО І НАВІЩО ПІДПАЛЮЄ ТРАВУ
Кілька останніх тижнів наш край оповитий димовою завісою. Так зване весняне випалювання – спалювання минулорічної трави – стало на Закарпатті традицією, впоратися з якою не до снаги не тільки пожежникам (тільки за останній тиждень вони виїжджали на 20 таких підпалів), ні екологам. В Центрі пропаганди ГУ МНС України вже втомилися роз’яснювати, що "очищення полум’ям” шкодить природі. До того ж часто від неправильно спрямованого вогню вигорає не тільки сухотрав’я, а й сусідські дачі.
Дачники пояснюють свою тягу до вогню аграрною необхідністю, запевнюючи, що у „праведному” вогні згорає коріння бур’яну, а зола, яка утворюється, чудово удобрює грунт.
Екологи ж давно довели, що нічого корисного у весняному випалюванні немає, а земля від цього не стає родючішою. Старий бур’ян дійсно вигорає, але разом з ним вигорає і верхній родючий шар грунту, тому землю однаково доведеться додатково удобрювати. До того ж під час пожеж страждають птахи і комахи. Не витримують таких температур і деякі рослини: природне середовище у районі випалювання стає одноманітним.
Однак, дачники - далеко не завжди найбільш злісні підпалювачі лісових масивів і полів. Так, в Росії великі сільськогосподарські підприємства подекуди використовують метод "випаленої землі" з набагато більшим розмахом. Законом це заборонено, але спіймати за руку підпалювачів рідко коли вдається. Втім, як твердять, представники російського відділення Greenpeace, свій внесок роблять і власники приватних наділів. Тоді весняне випалювання тут переростає у справжню війну, бо кожен прагне випалити свою ділянку раніше за інших, аби вогонь не міг за його відсутності випадково перейти з сусіднього поля та пошкодити його господарські прибудови.
Що ж до українського масштабу – то ми теж не найгірші – варто пригадати пожежу липня 2001 року в Одеській області, де з „легкої” руки через необережне поводження з вогнем вигоріло 145 га полів добірної пшениці. Не дарма медіа-простір про цей випадок озвався публікаціями на зразок „Таких пожеж поля не знали”.
Традиційно із дачниками у випалюванні сухостою „змагаються” відпочиваючі. В даному випадку, спрацьовує споконвічна слов’янська безтурботність, на яку накладається „совково-радянський” принцип „не моє – не шкода”, а відтак маємо не до кінця погашені багаття, звідки беруть початок пожежі в лісових масивах та гектари випалених полів.
В особливо посушливі літні місяці до лісових пожеж та пожеж на полях здатні призводити навіть недопалки. Навіть попри те, що багатьом з нас, подібне видається не вельми правдоподібним. Тим не менше твердження неодноразово доведене і підкріплене чималими матеріальними збитками.
Українське законодавство передбачає, що випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю; рослинності або її залишків та опалого листя у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах коштуватиме порушнику щонайменше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак, кількість відповідачів за статтею 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення навряд чи дуже велика, інакше б традиційне „весняне прибирання” перетворилося б на суцільний золоту зливу для бюджету...
ЦП ГУ МНС України в Закарпатській області
До цієї новини немає коментарів