«Упала на коліна й дякувала Богу»: мати звільненого з російського полону Мирона Сегедія — про першу розмову з сином

Наталія каже, що 4,5 роки чекала на повернення Мирона, а коли дізналася, що він в Україні, зізнається — не стримала сліз.
Що розповідає мати про роки очікування та перший дзвінок сина — читайте у матеріалі.
Про майбутній обмін полоненими Наталія Сегедій дізналася у спільнотах у соцмережах напередодні. Зранку 23 жовтня їй та чоловіку надійшло сповіщення.
«Я готувала обід на кухні, коли чоловік приніс мені свій телефон і запитав, чи бачила я СМС. Коли я вдягла очки й прочитала: "Вашого сина звільнено з полону", — то кинула все на сковорідці й побігла по свій телефон. У додаток "Дія" теж прийшло підтвердження. Емоції неможливо передати: я упала на коліна й просила Бога, дякувала Йому за це диво», — пригадує Наталія Сегедій.
Перший дзвінок від сина лунав з автобуса після завершення обміну.
«Коли він подзвонив, я розплакалася. Вже наступного дня зранку він знову зателефонував зі словами: "Мамуля, привіт!". Розповів, що біжить здавати аналізи, а я йому кажу: "Синку, я стільки чекала, що можу зачекати й до вечора"», — розповідає мати захисника.
Про звільнення Мирона дізналися й інші члени родини, які роками чекали на його повернення та підтримували батьків.
«Мені зателефонувала сестра й каже: "Наталочко, можна я теж викладу допис, що мій племінник повернувся?". Кажу: "Звісно, можна!"», — пригадує жінка.
Як Мирон пішов на службу та потрапив у полон
Мирон Сегедій народився 15 серпня 1996 року. За словами Наталії, у 2020 році він вирішив вступити до лав Збройних сил України. Попри застереження матері обрати строкову службу, чоловік наполіг на контрактній і приєднався до 36-ї окремої бригади морської піхоти, яка дислокувалася в Миколаєві.

Мирон Сегедій
На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році під час однієї з останніх телефонних розмов Мирон попрощався з батьком.
«Ми садили перець у теплиці, коли він зателефонував і попросив дати трубку татові. Чоловік йому сказав: "Мирончику, це все?". Син відповів: "Так, папо, це все. Я викидаю номер, телефон, і передай мамі, що я її дуже люблю"», — розповіла Наталія.
Згодом колишній радник керівника офісу президента Олексій Арестович в інтерв'ю Марку Фейгіну 13 квітня 2022 року повідомив, що у Маріуполі частина 36-ї окремої бригади морської піхоти потрапила в полон під час спроби прориву.
Уся родина Сегедіїв родом із Закарпаття. У 1998 році вони виїхали до Запорізької області, оскільки чоловік Наталії 30 років пропрацював на станції поруч із Енергодаром.
Після того, як син опинився в неволі, батьки понад півтора року залишалися в окупованій частині Запорізької області. 13 жовтня 2023 року їм вдалося виїхати через Польщу та повернутися на Закарпаття, де вони оселилися у Сваляві.
Протягом російського полону родина отримувала від Мирона листи, які він адресував батькам та сестрі. Проживаючи в області, Наталія Сегедій постійно брала участь в акціях на підтримку полонених та зниклих безвісти в Ужгороді та Мукачеві.

Наталія Сегедій під час акції на підтримку полонених та зниклих безвісти в Ужгороді
Що відомо про обмін військовополоненими 23 жовтня 2026 року
23 жовтня Україна та Росія провели обмін полоненими. 270 українських військових повернулися до України. Про це повідомив президент Володимир Зеленський.
До України повернулися військові корпусу НГУ Азов, прикордонники, тероборонівці, воїни Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, Десантно-штурмових військ, Державної спеціальної служби транспорту, а також девʼять цивільних.
Президент повідомив, що більшість із них була у полоні з 2022 року. Пʼятеро зі звільнених полонених вважалися загиблими під час російського теракту в Оленівці у липні 2022 року.
«Більшість звільнених — воїни, які захищали Україну в Маріуполі. Також повертаються захисники з Донецького, Луганського, Харківського, Запорізького, Херсонського, Київського, Миколаївського та Чернігівського напрямків. Багатьох незаконно засудили в Росії», — повідомив президент.
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що під час обміну 23 жовтня вдалося повернути найбільшу кількість засуджених у Росії військових — 86.
Наймолодшому звільненому — 24 роки, найстаршому — 63 роки. Лубінець повідомив, що вдалося повернути і тяжкохворих, та тяжкопоранених військових.
Поліна Моруга, Суспільне Ужгород
До теми
- Осінь у Карпатах. Краса, за якою стоїть щоденна служба
- Понад 2 мільйони людей перебували на Закарпатті від початку повномасштабної війни
- Коли на Закарпатті з’явилися перші автомобілі: історія, яка почалася ще до 1912 року (ФОТО)
- Від державної служби до військової - свідомий вибір прикордонниці Ольги Воловар
- Він навчає інших військової справи, а сам мріє знову пройти стежками Криму
- «Бограч-index» – жовтень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на + 3,3%
- Гіпертензії, цукровий діабет та інше: що виявляє скринінг здоров’я у Закарпатському кардіоцентрі
- Прикордонник Чопського загону власноруч зняв своє фото з меморіальної дошки зниклих безвісти та полонених
- Від бойових завдань на Донеччині й Харківщині до контролю на кордоні: історія прикордонника із Закарпаття
- Психологи, мами та сестри: як ГО «Помагатори» реабілітує поранених військових в Ужгороді
- Один із найбільших хижих птахів Європи повернувся у дику природу на Закарпатті
- Закарпатські електромережі підготували до зими
- Військовослужбовець і скульптор Михайло Ходанич: «На фронті естетики багато»
- Від лікування до психологічного відновлення: «Амазонки Закарпаття» допомогають жінкам, які перенесли рак молочної залози
- На Закарпатті майже 40% випадків раку молочної залози виявляють на пізніх стадіях
- «Хочу насолодитися мирною Україною»: історія Андрія «Мольфара»
- Гвардійці 26-го Закарпатського полку підтримали побратимів під час реабілітації
- Храм на Цегольні: історія Свято-Преображенської парафії в Ужгороді
- «На запитання, чи можна пити каву при хворобах серця, я відповідаю: "Можна!"» — кардіолог Тарас Чендей
- «Страшно буває. Але ми знали, куди йдемо»: історія аеророзвідника зі стрілецького батальйону поліції Закарпаття Дмитра Грушака
До цієї новини немає коментарів