До рідного Ужгорода на щиті повернувся солдат Владислав Шитіхін

Владислав Васильович Шитіхін народився 29 червня 1991 року в Ужгороді. Навчався у міській школі №8, згодом у ПТУ №19 та у Рівненському університеті на факультеті психології. Працював в охоронному агентстві «Сакура», у Дьюті Фрі, їздив на заробітки за кордон.  Але серцем завжди залишався тут – у рідному Ужгороді, серед своїх людей.

Владислав був людиною світла. Добрий, щирий, із відкритим серцем і щирою усмішкою. Він умів підтримати, знайти потрібні слова, подати руку допомоги тоді, коли це було найбільш необхідно. По-справжньому любив життя і вмів ділитися цією любов’ю з іншими. 

Особливе місце у його житті займала мама. Владислав безмежно її любив, дбав про неї, дарував квіти, увагу і тепло. А для неї він був усім – сенсом життя, опорою, надією. Сьогодні цей біль втрати неможливо виміряти.

На захист України став 11 квітня 2022 року. У навчальному центрі пройшов курси сержантів, після чого був призначений командиром відділення аеромобільного батальйону 82 ОДШБр. Воював на Харківському напрямку, мужньо виконував свій обов’язок перед державою і народом.

30 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Вовчанська Чугуївського району воїн зник безвісти. Довгий 21 місяць рідні жили надією, чекали, вірили та молилися за його повернення. Та, на жаль, згодом підтвердилося найстрашніше – Владислав загинув у тому бою.

Чин похорону відбувся сьогодні на площі Народній. Віддати останню шану Герою прийшли рідні, близькі, друзі, колеги, побратими й бойові товариші, міський голова Богдан Андріїв, багато містян.

Під час церемонії зачитали пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського – як знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах ЗСУ.

Поховали Владислава Шитіхіна на Пагорбі Слави. У нього залишилися батьки, бабуся.

Вічна пам’ять і шана полеглому Герою.