В Ужгороді жінок навчали, як розпізнавати домашнє насильство

Учасникам пояснили форми насильства, як їх розпізнавати, а також навели приклади ситуацій і розібрали як діяти. Окрім цього, присутні оцінювали приклади поведінки, щоб краще зрозуміти межу між конфліктом і насильством.

Як під час семінару пояснила Євгенія Напуда, координаторка Татоhub, бібліотекарка ЗОУНБ ім. Ф. Потушняка: «Умисна дія або бездіяльність фізичного, психологічного, сексуального чи економічного характеру, що вчиняється між членами сім?ї, родичами, подружжям або особами, які проживали чи проживають однією сім?єю».

За словами Євгенії Напуди, під час повномасштабного вторгнення стало більше випадків домашнього насильства. «2 місяці тому на подібному семінарі була запрошена гостя з Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Тетяна Щерба, яка безпосередньо працює з постраждалими та кривдниками. Вона розповідала, наскільки зросла ця проблема – приблизно на 50-60%, і що з кожним роком показники збільшуються», – розповіла Євгенія Напуда.

Насильство, як правило, починається з психологічного: погроз, образ, обмежень і заборон, зазначила Кетрін Кіш, фотохудожниця, тренерка з психосоціальної підтримки військовослужбовців і ветеранів.

«Я потерпала від насильства, у мене не було знайомих чи друзів, з якими могла б проговорити, попросити про допомогу. У стосунках, насильство було без згоди, як фізичне так і психологічне. Був випадок, коли мене намагалися довести до самогубства. Як я вийшла з цих стосунків? Я почала записувати голосові повідомлення та зберігати скріни погроз. Тому я активно цю тему оголошую, тому що дуже часто ми не маємо, ми не знаємо до кого можемо звернутися. Не усвідомлюємо, що це не ок, думаємо: “а що буде далі..”. Найскладніше – це ситуації зі старшими людьми та сім?ями. Важливо розуміти, що існують служби, які готові допомогти. Організації, де надають житло», – розповіла Кетрін Кіш.

Під час семінару учасники самостійно мали визначали, чи певна поведінка є насильством, та записувати на листках відповіді “ок” чи “не ок”. Зокрема розбирали такі питання: чи може партнер не погоджуватися і спокійно висловлювати свою думку, не боячись осуду та покарання; боїться сказати про образу; може відкрито сказати “мені неприємно” або “мене це зачепило”; постійно думає, що проблема в ній; просить вибачення за свої сльози; постійно контролює свої слова, щоб не викликати негативні емоції у партнера. 

«Заходи, присвячені підтримці проти насилля; батьківства; та підтримці ветеранів та їхніх сімей, є дуже актуальними зараз. Вони сприяють соціальній згуртованості, тому що як місцеві, так і не місцеві мешканці, всі разом знайомляться та спілкуються між собою. Такі заходи дають плідний результат», – додала Євгенія Напуда.

Важливі контакти:

• Поліція (екстрений виклик) – 102.

• Урядова гаряча лінія – 15-47.

• Національна гаряча лінія (стаціонарний телефон) – 0 800 500 3353.

• Національна гаряча лінія (мобільний зв’язок) – 116-123.

• Дитяча гаряча лінія (стаціонарний телефон) – 0 800 500 225.

• Дитяча гаряча лінія (мобільний зв’язок) – 116-111.

• Чат-боти в Telegram: @police_helpbot, @UDPLNPBOT, @Non_Violence_Bot.

• Правова допомога – 0 800 213 103, електронна пошта: [email protected].

 Юлія Савчин, студентка кафедри журналістики УжНУ ОП “Міжнародна журналістика”, Заголовок