Почути, підтримати, допомогти: як працюють військові психологи

Стійкість нацгвардійців формується не лише на полігоні чи передовій. Вона народжується у щоденній готовності долати виклики, переживати біль втрат, підтримувати побратимів і вчасно приймати допомогу. Допомагає в цьому саме психологічна готовність.

Військовий психолог – це фахівець, який працює не лише з наслідками бойового досвіду, а й допомагає військовослужбовцям підготуватися до складних ситуацій, адаптуватися до служби та повернутися до цивільного життя. Начальниця відділення психологічного забезпечення 26 Закарпатського полку Національної гвардії України майор Лариса Ничипорук понад десять працює військовим психологом.

«Я кілька років працювала психологом у сфері освіти, потім прийшла в силову структуру. У 2016 році, коли вже було багато наслідків антитерористичної операції, колишні колеги почали звертатися до мене. Тоді я прийшла на службу в Національну гвардію України», – згадує Лариса Ничипорук.

Сьогодні психологічне забезпечення охоплює всі етапи служби – від перших днів у війську до повернення з району виконання бойових завдань. Адже, окрім фізичної, тактичної медичної і вогневої підготовки, важливу роль відіграє психологічна готовність до виконання завдань. У складних та екстремальних ситуаціях людина найчастіше використовує те, що було відпрацьовано до автоматизму. Саме тому психологи працюють із військовослужбовцями під час підготовки, проводять тренінги, заняття та індивідуальні консультації.

Одне з найважливіших завдань – встановити довіру. Найчастіше військовослужбовці звертаються через наслідки психотравмуючих ситуацій, порушення сну, почуття провини чи переживання втрат.

«Хороший психолог – це той, який вміє слухати. Після певної паузи людина починає говорити. Інколи для встановлення контакту потрібно більше часу», – пояснює Лариса Ничипорук.

Важливим етапом є і повернення військовослужбовця з фронту. Разом із фахівцями по роботі з особовим складом та капеланською службою психологи проводять декомпресію.

«Це процес перезавантаження. Ми намагаємося пропрацювати ті речі, які є важливими для людини, щоб додому вона приходила вже з іншим настроєм», – розповідає Лариса Ничипорук.

Водночас адаптація до цивільного життя – це спільний процес військового та суспільства. Ветерани мають адаптуватися до цивільного життя, й цивільні також мають вчитись жити поруч з тими, хто пройшов пекло передової.

«Ветерани мають знати, що їх чекають. Що їх люблять просто тому, що вони є. Важливо дати їм час на адаптацію і підтримувати в позитивних починаннях», – говорить Лариса Ничипорук.

Вона додає, що психологічна стійкість формується щодня – через підготовку, взаємну підтримку побратимів і своєчасну допомогу фахівців. Адже в критичний момент психологічна готовність може бути не менш важливою, ніж фізична підготовка.