У правді – сила опозиції

А воно, повірте, так мало статися, і неминуче. І поясню чому. Відомо, як барвисті хлопці хотіли посісти в керівні крісла чи не всіх впливових політичних організацій. Ось тому і в часи лояльності ПРП до „Нашої України” всадовили в оте крісельце пана Гаваші. Пам’ятаємо також, що на виборах весною він в області разом з командою набрав „нуль”. Для завидівських пацанів це був перший дзвіночок, і щоб добавити до планованої кількості „обласної опозиції”, вони протягли тих, хто був близький до бар’єру в три відсотки.

Про це знають всі, але роблять міну порядності, правда, все це до часу.

Бавитися в політичні ігрища можна, але розплата буде, і вона обов’язково досягне пройдисвітів. Не будемо зараз гадати, який там хід зробить наш „губернатор”, або куди його спробує прилаштувати Вітьок, якщо вдасться. Ясно одне, що вибір за Гаваші – або вірність партії або... Балозі, третього не дано. Хто забув, можна нагадати, що в свій час ще один закадичний цімбора Вітька Ігорко Кріль також був впроваджений в партійні ряди, а саме – до ВО „Батьківщина”, і яка доля цього партійства – невідомо, але схоже, що команда Юлії Володимирівни зможе вичистити ряди. Сьогодні, між іншим, відбудеться обласна партійна конференція, де по достовірній інформації до керівництва обласної організації прийде не простачок, яким можна буде балаганити по-мукачівськи.

І, якщо чесно, то ота вся замаруднена коаліційна метушня таки дала урок: на поверхню випливла ота гидота, або майже вся, яка дробила і нищила, воістину, демократичні засади в суспільстві, виразниками яких були партійні організації. Зрозумілим було, що якщо в партії не вдавалось завидівським пацанам впровадити свого чоловічка, то тоді все було направлено на нищення організації. Надзвичайно прикро це говорити, але саме так сталося з обласною організацією НРУ, щось подібне з КУНом. І як ми вже зазначали і в цьому матеріалі, і в попередніх публікаціях, барвисті замахнулись і на „Батьківщину”. Саме так, але тут окрім того, розколоти фракцію обласної ради на частини їм більше не вдалося. Одержали по зубах, але злість, кажуть, затаїли, бо з інформації, якою володіємо, відомо, що спроби прикупити організацію вони робили відчайдушні, подеколи й підлі. Думаю, у вівторковому номері про перебіг обласної конференції „Батьківщини” ми розкажемо в деталях.

Але повернімось до ПРП, до заяви про опозиційність. Розумію, що дехто може закинути, що партія, мовляв, не парламентська, і що вона, зрештою, може вчинити зараз? Ні, так думати не треба, а не парламентська вона сьогодні, як і не парламентською стала не без допомоги „друзів” і социків „Народна Партія” Литвина. Але не зупинились, не розгубились, не пішли на поклін чи зговір з новою владою, а також днями публічно заявили про опозиційність. І повірте, що це початок, ні не пробудження, а нормального ходу тих, хто бачить нині в партіях владних далеко не державницькі засади.

Вже не хочеться говорити про оту коаліційну возню, а особливо з боку „НУ”. Не варто, бо, не знаю як кому, а мені ганьба за отих виправдальників і потенційних „колег”- комуністів. Такі речі не піддаються аналізові, це, як кажуть доктори – діагноз. Можливо, до моменту виходу номера (матеріал готовився в середу) вже буде відомо, які розклади в „Нашій Україні”, але я особисто вірю, що такі патріоти, як Микола Катеринчук і йому подібні вистоять, і таких буде десятка зо три, не менше.

Видно, щось зрозумів уже і Віктор Андрійович, запросивши днями на бесіду Юлію Володимирівну. Аякже, бо воно ж є очевидним, що оті „друзі”, які йому шептали про зростання рейтингу Тимошенко і її, мовляв, не можна брати в союзники, явно промахнулись.

Вона отого рейтингу не втрачає і зараз, а навпаки, і якщо цього не розуміти, то треба бути круглим ідіотом, або, як кажуть у Львові, слабим на цілу голову. „Наші” пацани то розуміють, але жадоба бере верх, бо розуміють також, що це, напевно, останній шанс хапнути і сховатись. Страх за можливість втратити поцуплене в народу додає їм трохи відваги, але то також справа тимчасова, бо ви, голуби сизокрилі, вже ніяк не сховаєтесь навіть від тих, перед ким нині плазуєте, так і від тих, хто буде в нормальній цивілізованій опозиції.

Воно є, і, повірте, буде як на тарілочці прозорим, бо отого і поки-що єдиного, що ми таки здобули на майданах, – свободи слова, вже ніхто від нас не забере. Неможливо, як бачите, вже буде приватизовувати партії, часи „прикуплення політики”, схоже, відходять в історію.

Ні, я ні в якому разі не про диктат, я про прозорість в політиці, я про те, що ми таки мусимо думати не тільки про наступні вибори, але й про діла і справи тих, хто буде обирати, про український народ. Аякже, і тільки тоді, коли отой політик може вирости до мужа державного, ми йому дамо право на мандат влади. І, повірте, що так мусить статися, а це я до тих, хто в політику вліз через посади комірників, товарознавців, в скрутні часи становлення незалежності, через посади на фіскальних і наближених до бандитизму структурах. Хто в „бригадах” кришував всіляке зло, а нині, не вдаривши пальцем об палець у справах чи господарських, чи бізнесових, реве на весь пупок про свою обізнаність у вищих сферах людських стосунків. Так не буває, бо час має особливості висвітлювати всіх і все, і вроджений повзати ніколи літати не буде.

Але спроби є, бо днями Тарасик Чорновіл таке прорік, що варто, зрештою, уваги бо каже, що комуністи і нинішні „наші” ніби були разом, коли був клич „Кучму геть!”. Були і, значить, коли „Кучму геть”, то можна всістися, помінявши певні орієнтації, в проект „Новий Кучма”, наступний за рахунком. Що помінялося, чи поміняється зараз при отих „широченних коаліціях”? Де нові обличчя влади і на котрих постах? Не будемо вдаватися в перелік „здобутого”.

Або як вам такий вислів керівника НРУ, що його ніби не організація поставила міністром? Тоді визначатися треба, бо як може в одній особі бути дві іпостасі. А таких прикладів хоч відбавляй.

Закінчуючи, коли ще невідомо як воно буде з формуванням „позиції” і опозиції у ВР, думаю і переконаний у тому, що нормальна і цивілізована опозиція має всі шанси прислужитися народу українському в тій ролі, яка, на жаль, нині їй випала і всі шанси стати владою народною на виборах, які будуть чи то черговими, чи просто історично необхідними. А сидіти, склавши руки, не маємо права, часи нам випали такі, непрості часи.

Ігор Гаврилів
Трибуна

 

18 вересня 2006р.