БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ ПО-УКРАЇНСЬКИ: ХТО У ЧЕРЗІ ПО ДОСВІД?

Згідно з вітчизняними дослідженнями, переважна більшість українців вважають корупцію досить поширеним явищем, з яким, до того ж, практично ніхто не бореться. Згідно з одкровеннями, ще донедавна лунали з високоповажних державницьких вуст (для захисту власної шкури), корупції в Україні немає, а усі чутки про неї поширюють злі журналісти. Для власного задоволення, треба розуміти. А оскільки ми вже звикли до того, що, як та невістка, винні геть в усьому – від брудних наклепів на батьків нації до дорожньо-транспортних пригод, будемо ж гідні покладеної на нас місії…

Уявімо, що черговий виток популярного серіалу із знайомим і все ще незламно-невмирущим комісаром Каттані стартував у невідомій йому Україні. Ні, це не Сицилія. Це, до речі, в Європі є наскрізь корупційна держава, Україною зветься. Щось на зразок Гондурасу. Кажуть, сицилійській мафії до нашої, як до Китаю рачки. Якби кмітливі сценаристи вирішили познімкувати тут нові серії, їм довелося б довго і нудно з’ясовувати, що ж воно таке мафія і корупція в умовах України. Бо однозначної думки з цього приводу, здається, немає. Навіть серед тих, хто покликаний із цим ганебним явищем боротися.



ВСЕ ПРОДАЄТЬСЯ І ВСЕ КУПУЄТЬСЯ!

В Україні антикорупційна кампанія офіційно стартує з указів глави держави про посилення заходів щодо боротьби з корупцією. До того пристрасті законодавчо підігрівають парламентарії, видаючи на гора низки ухвалених антикорупційних актів. Верховна Рада має профільний комітет. При Президентові також створюють координаційні комітети боротьби з корупцією. Подібні структури діють і на регіональному рівні, починаючи від держадміністрацій і закінчуючи місцевими радами. Щоправда, їх члени час від часу епатують публіку, роблячи сенсаційні відкриття стосовно самого поняття "корупція". Тут виникає оригінальна ситуація: якщо є комітети, підрозділи боротьби з явищем, то воно має існувати хоча б у статистиці і звітах. З іншого боку, кому як не самим учасникам процесу знати, чи є в Україні корупція, чи її немає… Адже, інструментом корупції є хабар, предметом купівлі-продажу – влада, а гаслом, мабуть, – "Все продається і все купується!".



РІЕЛІТІ-ШОУ ПРО БОРОТЬБУ З КОРУПЦІЄЮ

Аби громадяни держави, яка ніяк не збудує правового суспільства, знали основний вияв корупції "в обличчя", українська доблесна міліція чітко відпрацювала шляхи і методи „боротьби” з нею. Відкинувши у бік широкі простори України, зупинимося на провінційному Закарпатті. Тут факти корупційних діянь стали буденним явищем, а окремі нардепи взагалі викинули корупцію із власного лексикону, замівши її словом компроміс. Та й цифри річ уперта, але з ними сперечатися не будемо, бо, майже, кожному відомо, яким чином їх формують. Навіть підлітки поінформовані, що проти корупціонера "з важкою грошовою категорією" нічим не попреш, там спрацьовує правило "корупція захищена корупцією". А тим часом "боротьба" вимагає результатів для звітів і, звичайно їх шукають посеред грошово незахищених верств українців.

Ось свіжий приклад двотижневої давнини "боротьби" з корупцією в УжНУ. Тут на філологічному факультеті розгорнулася драма, справді варта сюжету для зйомок. Студент третьокурсник, вдаваний вождь студентського пролетаріату Андрій Любка, вирішив посприяти дівчаткам першокурсницям у складанні іспиту з "україн-ської усної народної творчості". Бачачи в собі місцевого авторитета, хлопчина звернувся з проханням до викладачки О.М.Тиховської. Хоча пані Оксана й відмовила у будь-яких домовленостях, напористий Андрій не відступав. Через якийсь час він зателефонував до викладачки і попередив, що до неї додому прийде студентка Таня Пинзеник. Не беручи до уваги відмову, о 19 годині вечора у двері постукала дівчина. А коли пані Оксана спитала у чому справа, та відповіла, що їй потрібна консультація. Зайшовши в середину студентка попросила підтримати 10 однокурсників, що мають незадовільні оцінки, а за винагороду запропонувала гроші. Оксана Михайлівна відповіла, що такий варіант не можливий і виставила дівчину за двері. Встигла тільки господиня зачинити двері, як хтось постукав знову. Відчинила… і до квартири увірвалися троє чоловіків з відеокамерою. Миттєво тицьнувши посвідчення, виявилося, що це бійці 6-го відділу УМВС по боротьбі з корупцією, пригрозили п.Тетяні та її матері не чинити їм опору, бо вони мають право обшукати квартиру. На запитання, що вони збираються шукати, один із працівників УМВС відповів, що тут була студентка і мала дати хабара. Пані Тетяна сказала, що грошей не брала, а коли дівчина прийшла із наміром дати гроші, то нехай обшукують її. Бійці ж, звичайно, на слова не реагували, а чимдуж перекидали речі, книжки, документи і навіть білизну. Обшук супроводжували відеозйомкою, перевертали все верх дном протягом півтора години, не зважаючи на присутність трирічної дитини і сльози. На прохання матері припинити цей "цирк", наказали їй замовкнути, бо виженуть із квартири, оскільки вона заважає їх "операції". Не знайшовши того, що шукали, нічні візитери склали протокол в одному примірнику, примусили його підписати і зникли. Без сумніву, подібні дії є брудною, цілеспрямованою провокацією, підтриманою працівниками УМВС, що чинили обшук. І за такі дії хтось мусить відповісти. Редакція сподівається на відповідну реакцію керівництва правоохоронних органів, бо, між іншим, пані Тиховська звернулась не тільки до редакції газети "Трибуна", а і до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кому з цього який зиск, здогадатися не важко – дітям дешевий популізм, відповідним структурам факт для звіту.



МАФІЯ БЕЗСМЕРТНА?

Голови антикорупційних комітетів, координаційних рад мають грандіозні плани. Вони влаштовують слухання, круглі столи на тему корупції, розвіюють сумніви, сподіваються на співпрацю із командою прокуратури, міліції і суду, а ще закликають усіх нас повідомляти про факти корупції. Тож стукайте – і вас почують.

Але, на жаль, усі добрі наміри неминуче впираються в непереборне "дають – бо беруть, і беруть – бо дають". Розірвати це закляте коло поки що практично неможливо. Хіба втовкмачувати у мозок громадян процедурні моменти, себто на що вони мають право у державних установах незалежно від ласки чиновника. Зрештою, створити атмосферу неспокою. Аби потенційний хабарник боявся навіть своєї тіні, не те що правоохоронців. Але ж у нас, панове, не 37-ий рік. Міжнародні інституції не зрозуміють…

Всі обізнані з антикорупційною проблематикою визнають: у суспільстві створено ідеальний клімат для хабарників. Народ воліє, аніж шукати правди у судах (де її споконвіку не було) і витрачатися на адвокатів, тицьнути, приміром, даішникові червонець, і жити спокійно далі. Дешевше і зручніше. І всі задоволені. Проти чого, власне, боротися?

Комісар Каттані на зйомки в Україні не погодився б, не вийде. Тут всі звикли "дякувати" одне одному, і не вважають це поганим тоном. Так вже історично склалося. Тут усе так поважно, по-старовинному. І стріляти ні в кого не треба. Можна лише порадити скасувати частину податків, за рахунок яких утримуються найголовніші корупціонери, а тамтешніх представників перевести на хабарі, встановивши певні тарифи. Причому усе легально, офіційно, під контролем держави. Тобто не боротися з явищем, а легалізувати його. І жодної більше корупції, жодних обшукових "операцій" – лише традиція і ментальність.



ДОВІДКА

Деякі корисні поради тим, кому судилося жити у краї тотальної "віддяки"

Уявімо дві ситуації, за яких і відбувається акт "винагороди". Або ви її даєте зі своєї ініціативи, або вам (коли вже ви такі товстошкірі) на це прозоро натякають. Що має робити законослухняний і, головне, юридично грамотний громадянин? Аби у першому випадку не стати співучасником злочину, він має відразу після передавання хабара з’явитися з повиною до органу наділеного правом порушувати кримінальну справу. В іншому, – коли винагороду пропонуєте вже ви, то ви є порушником закону. У Кримінальному кодексі написано, що за хабар винний має сплатити штраф чи відсидіти у в’язниці.

Якщо ви погодилися дати хабара один раз, вимагач користуватиметься цим і далі. Суми при цьому зростатимуть. Якщо ж чиновник, коли ви відмовилися дати йому "на лапу", навмисне зволікає з вашою справою, можна поскаржитися до вищої інстанції.

Трибуна

 

10 лютого 2007р. -->