ЗАПРОСІТЬ ЇХ НА ВАДАСКУ І ВСІХ – "НА ПОРАЗКУ"!

„Де-путати” – таке сакральне визначення нашим народним обранцям дав добре знаний і всіма шанований просвітянин. Хто з цим не погодиться? То справді путаники -мастаки. Будь-яку справу заплутають так, що сам дідько не розбере і до пуття не доведе.

 

А те, що витворяють бараниньскі депутати – ганебною сторінкою буде вписано в історію розвитку села, яке неодмінно стане таким, яким бачить його новообраний голова Павло Чучка у майбутньому.

Бо регіональна братва не в змозі буде притупити й пригасити світло свободи, запалене восени 2004-го року на Майдані, живодайне проміння якого горить у серцях мільйонів тих, хто прагне жити так, як живе цивілізований світ, у якому дії кожного громадянина строго підпорядковані законам країни і відступ від написаних і чітко визначених норм вважається злочином.

Це у нас що не чиновник – то свій закон у кожного. І що не вищий чин – тим більший корупціонер. Законами у нас хоч греблю гати, а користі – абсолютно ніякої. От і породили вони лихо, серед якого простому челяднику просвітку нема. Що простому! Он баранинський сільський голова Павло Чучка нібито й у керівному кріслі, а й йому регіональна нечисть без її благословення ходу не дає. А щоб довести голові, хто в домі господар (себто у країні), регіональний непотріб на сесії не збирається, жодного рішення таким чином виконавчий комітет прийняти не може, а це значить, що його робота цілком та з усіх боків заблокована.

Якби у Павла Чучки не було своїх мізків, совісті і честі, як у тих, хто звив весь клубок негараздів, щоб таким чином скинути ненависного опонента, і супротиву з боку депутатів не мав би, і жив би собі, приспівуючи, бо регіональна братія вважала б його своїм, тобто ручним.

Але Чучка має свій характер, під чиєюсь п’ятою не мислить себе, бо свого глузду вистачає, та й рівень освіченості значно вищий, і почуття власної гідності у нього на висоті. Хіба невігласи можуть змиритися з тим, хто на кілька поверхів вище за них в усьому, про що б не йшла мова? Ніколи і ні за що! А коли такий антипод не здається, ще й заважає їхнім хижацьким намірам, хамло гуртується і намічає стратегію знищення такого опонента. Це закономірно.

В одній із „новинок” вичитала, як головний закарпатський регіонал радив Чучці побороти в собі Павла Павловича, тобто самого себе, даючи цим самим зрозуміти причину свого становища, в якому опинився через те, що не хоче „здатися”...

Отже, звідки вітер віє, знаємо. Знаємо і те, що на Чучку регіонали націлилися давно. Ще тільки-но новообраний голова поділився в засобах масової інформації своїми грандіозними планами щодо впорядкування і перебудови села, на його плани регіонали наклали „табу”.

В одній із гострих дискусій стосовно цих планів у моїй присутності один із тих, хто баранинських путаників підтримує, сказав впевнено і категорично: „Нічого в нього (тобто у Чучки) не вийде! Він не знає проти кого попер! Він попер проти багатіїв. А там грошей стільки, що купить усе Закарпаття – і підкупить кого треба, щоб прибрати Чучку”. Той підбрехач навів факт викупу колишньої оліярні, що між Підгорбом і Барвінком, перерахував магазини і кав’ярні, ще кілька об’єктів нерухомості, прибраних до рук, чим „засвітив” головного регіонала як найбільшого багача і впливового магната, перед яким усі мають падати на коліна, просити ласки і помилування.

Звідси і вся карусель баранинського безладу. За законами регіональної братви – усе продається і все купується... І прикро, коли цим законам підпорядковані і прокуратура і міліція. А це вже корупція. Та вважають, що корупцію побороти неможливо, а чиновника за корупцію притягти до відповідальності – складніше складного. От вам і мораль. Інтриги депутатів та інтереси купки регіоналів вищі за конституційні закони. І судилося усім нам, не тільки Павлу Чучці, ходити по замкненому колу, шукаючи вихід із безглуздя, у яке потрапили, повіривши облудливим запевнянням „уже завтра”, „уже сьогодні”.

Тепер гуртуймося, щоб ненажерлива регіональна братва не затягла нас у ще глибшу прірву. Я вірю, що у Павла Чучки усе вийде. Господарська жилка у нього в крові. А ентузіазму, вміння і бажання досить. Павло – гідний нащадок свого діда, який колись головував у селі і був шанованим у селі та в окрузі. Добро мусить перемогти!

Клара Контратович

 

19 лютого 2007р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів