ВІД ПОДІЙ УКРАЇНСЬКИХ – ДО ПРОБЛЕМ ГЛОБАЛЬНИХ

Зараз майже щодня до телеканалів запрошуються до співбесіди учасники передвиборних змагань – політичні опоненти. Кожен з них намагається доводити свою правоту, всякими способами стверджувати свою „безгрішність” перед виборцями тощо, щоб здобути перевагу над суперником. Тут варто підкреслити, що в такий спосіб кожен показує себе, як кажуть „навиворіт”. І це дуже корисно, потрібно. Бо тут, інколи, вороги українства нервуються і називають своїх однодумців своїми іменами. Так, нещодавно в одній з телепередач чільний віт-ренківець дозволив собі грубі нападки на фракцію комуністів, назвавши їх „борделем..., проститутками под красными знаменами”. Далі народний депутат О. Волков заявив, що „...уряд В. Януковича стабільно бреше”. І т. д. І т. п.

Привернула увагу передача „Майдан” на „5-му каналі” 26 серпня. Кажуть, що церква відділена від держави, що не має права втручатися у політику тощо. Але, як відомо, православна церква МП систематично порушує принцип невтручання у політику держави. У цьому ми вже переконались у передвиборних змаганнях восени 2004-го та весною 2006 рр. Були походи, демонстрації „віруючих”, заклики православних владик до своєї пастви віддавати голоси за своїх і т. д. Щось подібне відбулось на телепередачі 26 серпня 2007 р. Отже, тут до антиукраїнської групи входили один представник від компартії, один від „ЗУБРУ-у” та один бородатий „душпастирь” з Одеси (прізвища не запам’ятав). Самий тільки погляд цього попа наводить страх... Неможливо описати, скільки образ, бруду вилив цей „пастырь” на Україну, її героїчну та трагічну історію, на героїв-борців за волю України. Він задоволено піддакував своїм поплічникам, що сиділи поруч, які теж ситно кормляться на Україні.

Ось така ворожа пропаганда, дезінформація потоками ллється на Україну як ззовні, так і зсередини. В т. ч. з Криму, під „амбрелою” ЧФ Росії. І в такій політичній обстановці Україна наближається до дострокових парламентських виборів 30 вересня 2007 р. І якоїсь протидії цим ворожим наклепам та погрозам з боку влади не відчувається. Просто нема. Ще б пак! Адже влада поділена надвоє. Одним, як кажуть, „біло-голубим” така обстановка до душі, заохочується, фінансується тощо. Ба більше! Зараз боротьба проти незалежності України посилюється, активізується. Лунають заклики до відновлення СРСР. І обов’язково не без України. І у цій боротьбі об’єднались всі сили, по ідеї – споконвічні вороги: комуністи та „духовники” Московського патріархату Росії та України. А підсилив цю проімперську шовіністичну боротьбу не хто інший, як президент РФ В. Путін, коли у своєму виступі в Москві з нагоди 60-річчя закінчення Другої світової війни в Європі 9 травня 2005 р. висловив жаль за розвалом імперії – СРСР. Хоч усьому світу добре відомо, скільки лиха наробив комуністичний тоталітарний режим протягом 73-річного панування як у самій імперії, так і у світі, де була поширена влада комуністів (частина Європи, Азії, Америки). Скільки було зруйновано храмів, замучено, розстріляно служителів релігійних культів, серед яких чи не найбільше – православних Росії. Зараз все це забуто заради спільної боротьби проти незалежності України. І в цьому, гадаю, найбільша біда не тільки українська, але й російська, бо як показує історія, всі колишні російські царі та генсеки були надмірно загребущі. Одні вважали, що сила держави у безмежних територіях за рахунок насильно приєднаних чужих земель. Їхні наступники – у перевазі кількості танків, балістичних ракет, підводних човнів тощо. Варто пригадати хоч трохи історії: і Аляска, що знаходиться на американському континенті, була у свій час російською, і Фінляндія, і Польща, інші території – від Курильських островів до німецького Кенігсберга (Калінінграда). Апетити не вгамовуються й сьогодні, бо безрозмірні.

Чи не на такому тлі відбувались у минулому всякі війни – наступальні та оборонні? Особливо між близькими та далекими сусідами. Перераховувати, гадаю, нема потреби. Бо історію в обсязі середньої школи вивчали всі. Чи не тому, нарешті, була організована якась „міжнародна змова” проти Російської імперії, яка завершилась у 1917 р.? І Росія, нарешті, була розіп’ята. З дуже жорстокими наслідками. Бо ж треба визнати, що Росія все-таки мала завжди великий вплив на світову історію, як Місяць на океанські та морські приливи та відливи. Недаремно Росією цікавились великі державні постаті, серед яких – Наполеон, К. Маркс, Бісмарк та інші, в т. ч. перший президент Чехословаччини Томаш Масарик. Відомо, що К. Маркс вивчив протягом трьох місяців російську мову.

Гадаю, можна припустити, що Росія протягом довгої історії набула чимало ворогів, серед яких найближчим та найбільшим ворогом виявився власний народ. Вірніше, поневолені народи самої імперії. Варто було тільки дочекатись, як казав В. Ульянов-Ленін, „революционной ситуации”. І така ситуація склалася остаточно з початком Першої світової війни 1914 р. Та й виконавці-організатори були заздалегідь підготовлені. До їх числа входили представники найменшої нацменшини Росії – єврейської. Звичайно, не без фінансової та матеріальної підтримки з-за кордону. Перераховувати імена, гадаю, не варто. Вони добре відомі у світі та в Україні. Нагадаю тільки, що після утворення нової імперії – СРСР головні урядові посади у ЦИК, ревкомах, ВКП(б), правоохоронних органах і т. д. 82% очолювали особи єврейської національності. Багато хто припускає, що змова проти Російської імперії була організована міжнародним сіонізмом. Так воно, чи ні – не берусь стверджувати. Однак факт залишається фактом, що за всі ці події дорогою ціною розплатилися самі народи імперії. Вони самі себе вбивали власними руками. І добилися перемоги над собою. Не варто перераховувати голодомори, репресії, війни та інші події 20-30-их років. Лише варто наголосити, що одним з перших дорого розплатився, може, й за гріхи своїх попередників-імператорів, останній російський цар Микола ІІ. Може це кара за Батурин, за Криваву неділю 9 січня 1905 р.? Хто підтвердить? Бо у Книзі книг Біблії записано: „...бо карає Господь провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях” (Книга Вихід, гл. 34, стих 7). Тут дивує й те, що теперішні російські, та й українські, високопосадовці час від часу відвідують храми, хрестяться тощо. А чи мали вони в руках Біблію? Цю пророчу, Велику, таємничу, повну притч та передбачень, ще до кінця ніким не вивчену Книгу книг?

І як би було добре, коли б Росія нарешті стала демократичною країною європейського зразка! На такий поворот чекають народи Європи, світу. А найбільше – народи Росії та України. І ніяк не дочекаються... Навпаки, по колишніх колоніях – країнах СНД активно діють та фінансуються т. зв. 5-ті колони, які провокують міжнаціональні конфлікти та закликають до відновлення нової імперії. В Україні, на превеликий жаль, така 5-та колона діє та жирує, бо фінансується за рахунок держбюджету України.

Було б дуже бажано, щоб високі державні мужі в Росії та в Україні задумались над питанням: чому на таких багатих теренах наших держав народи не можуть нормально жити? Чому мільйони наших людей вимушені працювати в наймах по світу? Чому населення в Росії та в Україні катастрофічно зменшується? Зараз порівняно невеликі за територіями країни світу перевершують за чисельністю населення величезні території Росії! Для прикладу: Японія, Бангладеш та ін. Ось над чим мав би замислитись в першу чергу президент В. Путін замість відновлення всіляких конфронтацій та „холодної війни” з усіма її наслідками. Бо нещодавно було доказано на ділі, що сила держави не в кількості модерної зброї та безмежних територій, в чому у свій час лідирував у світі СРСР, а в чомусь іншому. Результат – переконливий.

Зараз народи Європи, США надіються на краще хіба що після чергових виборів 2008 р. у США та Росії. Може більше не буде ні Бушів, ні Путіних. А в Україні надіємось на результати передчасних парламентських виборів 30 вересня 2007 року, після яких уже керувати Україною будуть люди молодого покоління, замість комуно-януковичів – професіонали та патріоти України.

І дочекаємось, нарешті, відпливу всяких бід з України та приливу світла, розуму, сили, мудрості та волі!

Дай Боже! Слава Україні!

Микола САВЧУК
трибуна

 

17 вересня 2007р.