ВАСИЛЬ ПОНЗЕЛЬ: ”КРИМІНОГЕННА СИТУАЦІЯ В МІСТІ ПІД КОНТРОЛЕМ”

Коли ж відповідальність має формальний характер, починається „рух по колу”. Така одноманітність вимагає виправдання обраного шляху. Романтику злочинного світу сформулював герой відомої кінокомедії „Джентльмени удачі”: „ Випив, вкрав, сів...”. Робота міліції – не романтика боротьби зі злочинцями, а важка буденна праця. Праця, де присутній ризик для життя. Не завжди вдається впіймати злочинця та забезпечити йому можливість „сісти” та відчути на власному досвіді всі „принади” буцегарні. Зазвичай, наша пеніціарна система не виправдовує надію суспільства на перевиховання злочинця у порядного громадянина. Тому проблем в роботі міліції така ж кількість, як і в суспільстві. Справедливим є твердження, що правоохоронна система держави є барометром морального здоров’я суспільства.

В цьому вкотре пересвідчилися представники мас-медіа області на традиційній зустрічі з начальником Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області полковником міліції Василем Йосиповичем Понзелем.

Як зазвичай, від очільника міської міліції журналісти довідалися, що: „ Криміногенна ситуація у місті під контролем”. Кількість зареєстрованих злочинів у місті зменшується. Але грабувати і красти не перестали. Що порадувало, так це недопущення скоєння тяжких тілесних ушкоджень зі смертельними наслідками. Наразі прояви бандитизму ужгородці споглядають лише на екрані телевізора в зарубіжних серіалах. Правда, на вулицях та у іміських оселях ще вбивають, та найгірше, не всіх ловлять. Але, як пообіцяв пан полковник – впіймають. Жіночу половину журналістів мало заспокоїло повідомлення про лише один випадок зґвалтування. Зате крадуть в ужгородців багато, а ловлять мало. На жаль, винні самі жителі міста, не вживають вони мір щодо безпеки свого майна. Цифри статистики невтішні. Із 188 зареєстрованих крадіжок не розкритими залишаються 121, а по 57 квартирним крадіжкам встановлено лише 27 осіб, що їх вчинили. На думку пана Понзеля, такий стан справ спричиняє небажання жителів міста технічно укріпляти свої оселі та наймати міліцейську охорону. Правда, залишається не зрозумілим, як вдалося злочинцям вчинити розбійний напад на „Брокбізнесбанк” в Ужгороді? Банк це не малосвідомі громадяни. В банку грошей на технічне забезпечення достатньо. Та й злочинців міліція не затримала.

Що стосується міських вулиць, вони нагадують лінію фронту, де людське життя втрачає свою цінність. Протягом поточного року скоєно 20 ДТП, з яких 8 зі смертельними наслідками!!!

Але найбільш головного міліціонера області турбує прогресуюча наркоманія серед молоді міста. Надзвичайно цікавим є його твердження, що розплідниками для молодих наркоманів стали гральні заклади міста. Пан Понзель констатував, що міліція наразі не може впоратися з цією проблемою самотужки. Потрібна підтримка громадськості, щоб разом подолати цю проблему. Допоки міська міліція пише листи міській владі, наркоманія „буйно квітне” в обласному центрі. Цікаво, кого більше в місті – міліціонерів чи гральних закладів ?

Взагалі спілкування з приводу підсумків роботи міської міліції за дев’ять місяців цього року з начальником Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області полковником міліції Василем Понзелем справило на журналістів приємне враження. Відчувалося – перед нами ерудований співрозмовник, хороший фахівець, з манерами професійного дипломата. Сказав багато і нічого. Нічого нового, крім старого як світ каламбуру : „Крали, крадуть і будуть красти”. Ну а міліція, ловить, правда, не всіх. Нагадує рух по колу. З іншого, боку якщо всіх переловлять, хто ж красти буде?

Микола КОШУТА
Трибуна

 

07 жовтня 2007р.