"Сокіл" - птах високого польоту

У цьому я сам переконався недавно, взявши участь у їхньому марш-кидку. Незважаючи на складні погодні та рельєфні умови, хлопці у повному обладунку успішно подолали складну багатокілометрову дистанцію, вклавшись у контрольний час. Певен, вони готові виконати спецзавдання будь-якої складності...

Очолює відділ майор міліції Володимир КРЕЧКО, який з дитинства мріяв про службу в міліції. Отож після школи прийшов в ОВС. Спочатку служив у спортроті (він майстер спорту з мотоциклетного спорту), потім -- у "Соколі". Далі кілька років працював в іншому підрозділі, після чого знов повернувся у "Сокіл". Цього разу - командиром. Закінчив Національну академію внутрішніх справ України, тепер заочно вчиться у магістратурі. Сьогодні майор Кречко -- гість "Відомостей міліції".

"СОКІЛ" -- ЕЛІТНИЙ МІЛІЦЕЙСЬКИЙ ПІДРОЗДІЛ

-- 27 березня ви відзначили професійне свято - День служби, тобто чергову річницю створення спецпідрозділу "Сокіл". Які основні завдання виконують ваші бійці?

-- Вони залучаються до виконання складних спецоперацій: знешкодження бандформувань та їхніх ватажків, звільнення заручників, затримання озброєних злочинців та організованих злочинних угруповань. Залучають нас і під час екстрадицій злочинців, конвоювання особливо небезпечних з них. Наші працівники разом з "Альфою" УСБУ та "Беркутом" входять у бойову групу антитерористичного центру.

-- Розкажіть трохи про особовий склад закарпатського "Сокола"?

-- У складі спецпідрозділу -- 16 працівників: 10 офіцерів та 6 прапорщиків. Всі вони вільно володіють різними видами вогнепальної зброї -- автоматами, пістолетами кількох марок, кулеметом, гранатометом, знають альпіністську справу й навики бойових єдиноборств. Для виїздів на місця подій маємо службові джип та "Мерседес".

-- Володимире Васильовичу, а як ваші "соколи" підтримують фізичну і бойову форму?

-- Маємо добре облаштований спортзал з різними тренажерами, чотирма боксерськими грушами, татамі, тенісним столом і т.д. Раз-двічі на день проводимо заняття з фізпідготовки. Раз у два тижні приймаємо заліки з бігу, підтягування і стрільби.

-- А як виглядає служба ваших хлопців? Не кожного ж дня треба виїжджати на затримання чи знешкодження...

-- Вони щодня виходять на роботу. Будь-якої миті готові надягнути бронежилет, взяти зброю, маски і виїхати на завдання. А у вільний час займаються тренуваннями, спецпідготовкою... Кожен день у нас детально розписаний. У вихідні та святкові дні чергують окремі відділення. За 25-30 хвилин наш боєць має бути на "базі" у формі та зі зброєю, аби тут же виїхати на місце НП.

ДОВОДИТЬСЯ І ЗБРОЮ ЗАСТОСОВУВАТИ...

-- Чи доводилося "соколам" застосовувати зброю?

-- Так.

-- А вам особисто?

-- І мені доводилося бути у таких ситуаціях.

-- Наприклад...

-- Якось ми брали озброєного злочинця -- торговця зброєю, який узяв заручника. Оскільки переговори під керівництвом та за безпосередньої участі тодішнього начальника “Сокола” Василя Русина не дали бажаного результату, то було вирішено стріляти. Цілились у ноги. Злочинця знешкодили, заручник не постраждав. "Зброяра" потім засудили до семи років позбавлення волі, але десь через чотири роки він помер у тюрмі. Згадується і захоплення відомого кілера Ігнаткіна...

-- Відомі соколині полювання, адже сокіл високо літає і добре все бачить на землі. А як "полює" міліцейський "Сокіл"? Чи бувають операції без крові та стрілянини?

-- Власне, цього ми й прагнемо. Зброю застосовуємо у крайньому випадку. Буває, вдаємось до хитрощів, театральних прийомів, приміром, до переодягання. Якось, вдягнувши білі халати і використавши машину "швидкої допомоги", вилучили партію зброї -- автомати, пістолети, набої до них.

В іншому випадку з допомогою "костюмування" затримали торговця наркотиками. Довідавшись, що він має намір зупинитися на одній з АЗС під Чопом, двоє з нас переодяглися заправниками, інші -- митниками і прикордонниками. Нічого не підозрюючи, наркоділок прибув на згадану автозаправну станцію. Тут ми його й скрутили, вилучивши велику партію смертоносного "зілля".

-- А про який марш-кидок згадував полковник Пилипчук?

-- Цей захід відбувся 2 листопада минулого року у Перечинському районі, в рамках навчально-тренувальних зборів "Сокола". О 9.15 ранку під керівництвом начальника УБОЗ УМВС полковника Ігоря Пилипчука ми почали марш-кидок на вершину полонини Руна. Незважаючи на надзвичайно складні природні умови (туман, мокрий сніг), гірські перешкоди (урвища, лісозавали тощо), круті схили і т.д весь особовий склад спецпідрозділу дійшов до вершини без пригод і травм, подолавши 28-кілометрову відстань за 3 години 50 хвилин. Це -- хороший показник. До речі, разом з нами біг і полковник Пилипчук.

"СОКОЛАМ" НЕ ЗАВАДИЛО Б І СВОЄ АЛЬПІНІСТСЬКЕ СПОРЯДЖЕННЯ...

-- Володимире Васильовичу, ви згадували альпіністські навики "соколів". Чи відбуваються тренування і на цьому напрямі?

-- Так, з 5 по 9 лютого ц.р. на військовому полігоні "Оріховиця" проводились тренування з тактико-спеціальної та гірської підготовки. Оскільки ми не маємо власного альпіністського спорядження, то нас виручили військовики. Під час цих навчань ми здійснили піший перехід за маршрутом полігон "Оріховиця"- Анталовецька поляна -- поляна Світильник -- Соколині скелі - полігон "Оріховиця". Під час переходу проводилися заняття зі спеціальної підготовки на теми "Тактика пересування по гірських стежках, крутих снігових схилах. Орієнтування в гірській та гірсько-лісистій місцевості", "Забезпечення життєдіяльності та способи виживання в екстремальних зимових умовах", "Основи пересування тактичної групи в різних кліматичних та погодних умовах, у світлий і темний час доби. Організація потайного пересування групи на пересіченій місцевості", "Тактика звільнення заручників та фізичного захоплення правопорушників в умовах гірської місцевості" і т.д. З поставленими завданнями співробітники ВШР "Сокіл" справилися успішно, у визначене місце прибули вчасно.

- А чи заважає щось високому польоту міліцейського "Сокола"?

-- Як я вже казав, відсутність сучасного альпіністського спорядження, нових засобів радіозв’язку, не вистачає й пального...

-- І все ж ви справляєтеся з поставленими завданнями. Кого відзначили б з нагоди Дня служби?

-- Майорів В’ячеслава Халупника та Анатолія Гончарука, прапорщиків Миколу Тарасова й Івана Савчура, старшину Леоніда Вайду (він, до речі, брав участь у миротворчих операціях в колишній Югославії).

-- Чи згадуєте своїх попередників -- колишніх командирів "Сокола"?

-- Звичайно. Мені згадуються передусім В’ячеслав Логвін, Василь Василинець та Василь Русин, які багато зробили і для нашої служби, і для формування в мені тих якостей, які потрібні у "Соколі".

-- Що побажаєте своїм підлеглим з нагоди дня створення відділу швидкого реагування "Сокіл"?

-- У нас є неписане правило: "Серце -- дамі, душу -- Богові, а життя -- Вітчизні". Отож бажаю колегам і далі мати ці слова за кредо, чесно виконувати покладені на нас обов’язки. Щоб якнайрідше доводилося вдаватися до зброї, щоби бандитська куля нас обминала! Міцного всім здоров’я, щастя, сімейного благополуччя, Божої благодаті, різних життєвих гараздів!

сайт УМВС у Закарпатській області

 

29 березня 2008р.