Людям не дають стати власниками житла, де вони прожили по 20 — 30 років

Як ми вже повідомляли, в ужгородських гуртожитках мешкають 12 тисяч людей, які прагнуть кращих житлових умов без можливості придбати так звані повноцінні квартири. Виходом із ситуації
на сьогодні є перевести ці гуртожитки на баланс
міста, змінити їхній статус на статус житлового будинку малосімейного типу, а на їх базі створити об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, які б самі разом з будинковим комітетом вирішували нагальні потреби свого житла, ремонтували його тощо.

Міська влада почала таку роботу, а люди отримали надію на пристойніші житлові умови.

У гуртожитку, що за адресою Лобачевського, 43, проживають сім’ї колишніх і теперішніх працівників ЗАТ "Ужгородський механічний завод". Трудовий стаж багатьох людей на цьому підприємстві становить понад 20—30 років, однак квартир вони так і не дочекалися.

Мешканці гуртожитку неодноразово зверталися до адміністрації ЗАТ "Ужгородський механічний завод" щодо зміни статусу будинку-гуртожитку на житловий будинок малосімейного типу, тим більше, що його мешканці є акціонерами підприємства.

Оскільки питання зміни статусу гуртожитку адміністрацією заводу роками ігнорувалося, люди звернулися до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області (гуртожиток на обліку в державному реєстрі) та Ужгородської міської ради. Як наслідок цих звернень, наказом РВ ФДМУ і рішенням сесії Ужгородської міської ради від 28 грудня.2006 року гуртожиток по вул. Лобачевського, 43 прийнято в комунальну власність міста. На цій же сесії затверджено будинковий комітет "Надія", який взявся представляти інтереси та захищати права мешканців гуртожитку. Вони планували створити об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) і утримувати будинок та прибудинкову територію власними силами й коштами, про що між мешканцями гуртожитку та Ужгородською міською радою було укладено і підписано протокол намірів.

Після того, як гуртожиток був переданий в оперативне управління будинкового комітету "Надія", його мешканці почали вкладати власні кошти в реконструкцію та поточні роботи з ремонту свого житла. Наразі ними вже проведено заміну магістралі водопровідної мережі, ремонт даху, укладено договори з відповідними установами на водо-, енерго- та газопостачання. Регіональне відділення Фонду державного майна в Закарпатській області (РВ ФДМУ) на виконання рішення сесії Ужгородської міської ради, відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності", зобов’язало механічний завод підготувати документи на передачу гуртожитку на баланс міста.

Проте адміністрацією заводу ці документи досі не підготовлені, більше того, робляться спроби повернути гуртожиток назад у власність заводу. На сьогодні в Господарському суді розглядаються спори між ЗАТ "Ужгородський механічний завод" та Регіональним відділенням ФДМУ. Позивачем у цих судових справах є ЗАТ "Ужгородський механічний завод", представником якого виступає директор підприємства С. Якима, який, посилаючись на документи 1994—1997 рр., прагне привласнити, на переконання мешканців гуртожитку, те, що належить їм. Як розповіли члени будинкового комітету "Надія", під час голосування мешканці будинку стовідсотково були за передачу гуртожитку на баланс управління майном міста. Від липня 2007 року цей гуртожиток почав наближатися до того, про що ці люди мріяли: приватизувати свої помешкання, де народилися діти і внуки ( а подекуди живуть по три покоління родини разом).

Адміністрація заводу на власний розсуд заселила "людей з вулиці", натомість тим, хто будував цехи заводу і продовжує працювати далі, погрожує виселенням (про це вже були попереджені холостяки), не продовжує договори проживання, через що люди живуть без реєстрації з 1998 року, хоча досі працюють за договором на заводі. Практично неможливо отримати довідки на субсидії, для оформлення інших соціальних допомог, на зовнішнє тестування діти йшли з паспортами без реєстрації, проблемно працевлаштуватися. Члени будинкового комітету "Надія" розповіли також, як у березні—травні 2007 року роздавалися приміщення на першому поверсі (складські приміщення, туалети, душові, спортзал ). "Прокуратура довго це розслідувала, а потім відповіла, що оскільки тільки 10 чоловік працюють на заводі, то балансоутримувач цього гуртожитку може розпоряджатися ним на свій розсуд", — розповіли мешканці багатостраждального гуртожитку. Але чи мав на це юридичне право тодішній балансоутримувач, не будучи власником будівлі? Не кажучи вже про моральне право — адже тут мешкають 100 сімей.

"У власності ЗАТ "УМЗ" є напівзруйновані порожні цехи, в яких ростуть дерева, багатоповерхівка, в якій розміщувалися адміністративні підрозділи заводу та їдальня, а зараз вона простоює порожня і сумно дивиться на вулицю вибитими шибками, обдертий, горілий і напівпорожній гуртожиток по вул. Верещагіна, 10, свинарник у с. Струмківка, — нагадують мешканці гуртожитку, — п. Якима вирішив продати об’єкти, щоб вижило не очолюване ним підприємство, на якому з 4 тис. працівників залишилося кілька десятків, а невелика кількість акціонерів — працівників адміністрації. Ми все життя прожили в цьому будинку, тут народилися не тільки наші діти, а вже виросли і внуки, яким п. Якима, будучи балансоутримувачем, відмовлявся давати реєстрацію, а нас, які все життя пропрацювали на підприємстві, робили "бомжами", роками не продовжуючи реєстрацію".

До речі, в суді розглядається справа про об’єкт, але майже нікого не цікавить, що цей об’єкт населений людьми, тому вони по 20—30 чоловік приходять на судове засідання. У справі вони фігурують як третя сторона. Для них рішення у справі буде справді доленосним. Якщо ж суд винесе рішення на користь балансоутримувача, то, вважають мешканці, на них очікуватиме подальша розправа аж до втрати житла, в яке вони вже чимало вклали. Доведені до відчаю через бажання директора продати гуртожиток разом з ними, люди готові стояти до кінця, виборювати свій дах над головою, захищати своє конституційне право, організовувати акції протесту, аж до блокування заводу.

РІО

 

24 травня 2008р.