Подібне не повинно повторитися

5 червня, у день Вознесіння, в Ужгороді відкрили пам’ятник жертвам політичних репресій, в’язням катівень і таборів. Сталася подія, на яку чекали сімнадцять років. З цієї нагоди на площі Дружби народів в обласному центрі відбувся мітинг, в якому взяли участь керівники області та районів, представники громадсько-політичних організацій, колишні репресовані, молодь.
Вітаючи присутніх з цією подією, в.о. голови облдержадміністрації Іван Балога висловив слова глибокої шани всім, хто вистояв у страшні роки сталінського тоталітаризму, наголосивши на тому, що події тих років повинні стати уроком для всіх нащадків.
Ще на зорі незалежності, у 1991 році, виникла ініціатива встановити в обласному центрі монумент, який би нагадував сучасникам та нащадкам про земляків, з котрими жорстоко розправилася тоталітарна машина комуністичного режиму. Багатьох ініціаторів вже немає в живих. Чимало закарпатців залишилися навічно спочивати у сибірській чи казахстанській землі. Деяким не судилося повернутися до рідного краю, до родин. І все ж близько 400 наших краян, які колись зазнали репресій і переслідувань, дожили до цього дня.
У своєму виступі голова Закарпатської крайової організації політв’язнів та репресованих Іван Коршинський, один із найактивніших ініціаторів встановлення пам’ятника, відзначив, що це питання було взято на особливий контроль. Почалися роботи. Профінансував спорудження пам’ятника наш земляк глава Секретаріату Президента України Віктор Балога. Утілити ідею, донести до людей страхіття тоталітарного режиму, взялися автори пам’ятника скульптор Іван Белень та архітектор Владислав Гандзел.
На жаль, до святкового настрою учасників мітингу додалась гірка нотка: мер Ужгорода Сергій Ратушняк вирішив по-своєму долучитись до події. Протягом всього цього часу він не цікавився спорудженням пам’ятника, не виділяв жодної копійки. Більше того, практично не реагував на звернення репресованих, що живуть в Ужгороді. Але на свято прийшов. Судячи з усього з єдиною метою: зірвати урочисту подію і використати свято для того, щоб черговий раз озвучити свої неадекватні звинувачення на адресу обласної влади і окремих осіб. Отож можна зрозуміти обурення убілених сивиною ветеранів, котрі спробували припинити політичний балаган пана мера. Не подіяло. Склалось враження, що у Сергія Ратушняка зірвало всі моральні ступори, інакше як пояснити його брутальну поведінку і, скажімо, слова на адресу ветеранів "ідіть помийте руки"! Думку понад півтисячі учасників мітингу, що зібралися зі всієї області, висловив один із колишніх в’язнів ГУЛАГу, мешканець Хустщини пан Юрій: "Нам боляче від того, що сталося, адже ми так довго і важко йшли до цієї події. Всі були надзвичайно зворушені урочистістю моменту, красою пам’ятника, який надзвичайно вдався і припав до серця всім, хто постраждав від політичних репресій. Знаю, з якою радістю всі їхали в Ужгород, щоб урочисто відкрити пам’ятник, адже це місце має стати уособленням, символом нашої пам’яті, пересторогою для нащадків. І тут знайшлась людина, котра все це спаплюжила! Гірко і боляче! Ми всі не знаходимо слів, щоб висловити обурення. Хочу сказати одне: ми ніколи не дозволимо таким ось ратушнякам плювати нам в душу, паплюжити нашу пам’ять!".
Зіпсувати свято пану меру таки не вдалось – пам’ятник був урочисто відкритий, після чого його освятили представники різних конфесій.

Управління інформації та зв’язків
із громадськістю облдержадміністрації

 

06 червня 2008р.