Озеро Синевир відбирають від держави. І від нас?..

Озеро Синевир, що на території однойменного національного природного парку, без перебільшення є одним із святих місць для кожного туриста. Серед високогірних водойм України, знаходячись на висоті 989 метрів над рівнем моря, воно займає найбільшу площу – майже 7 гектарів. Саме з цього озера у травні стартувала чергова акція під назвою "Сім природних чудес України", розгорнута нардепом Миколою Томенком.

Можна говорити про сотні рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин, які оберігаються в національному природному парку з тією ж, що й у озера, назвою. Можна годинами переглядати захоплені відгуки на інтернет-форумах туристів, яким пощастило тут побувати. А таких, до речі, все більше й більше, оскільки біля берегів озера щороку проводиться фестиваль "На Синевир трембіти кличуть", сюди пролягають маршрути пішохідних, вело- і автомандрівників, яких протягом літнього сезону назбирується понад півтора десятка тисяч. Багато чого можна говорити, захоплюючись неймовірної краси карпатською глибинкою, яка не втратила первозданності природи, зберегла непідробну свіжість у традиціях та звичаях людей. Але не час. Тепер час казати, і навіть кричати про тривогу, яку породили рішення XVIII сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 12 березня 2008 року № 514 "Про внесення змін до Переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" та від 23 травня 2008 року № 574 "Про внесення змін до Переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області".

Гарячі, як ніколи, дебати в стінах сесійного залу виникли саме 23 травня, коли приймалося рішення довкола створення комунальних підприємств на базі Музею лісу і сплаву на Чорній Ріці, Синевирського озера в Міжгірському районі та пам’ятки архітектури національного значення – Палац графа Шенборна – в Мукачівському. Перші два об’єкти входять до складу національного природного парку, останній досі перебував на балансі санаторію "Карпати".

Більшість, незважаючи на запевнення багатьох колег про неправомірність самої постановки цього питання, проголосували за передачу усіх їх у комунальну власність області та про створення на їхній базі комунальних підприємств. За це проголосували, зокрема, фракції "Нашої України", Партії регіонів, об’єднання "Батьківщина" (відламок БЮТу), соціалісти та дві угорські партії в облраді, проти – БЮТу та Народної Партії, але їхніх голосів виявилося недостатньо.

Довідково

Біля Музею лісу і сплаву на Чорній Ріці аж до початку 60-их років діяла гребля, що використовувалася для сплавляння карпатського лісу. Це унікальна технічна споруда, зведена понад півтора століття тому за проектом австрійського інженера Краузе. Дерев’яна гребля довжиною 80 м, шириною 5,5 м, висотою від річкового дна 3,5 м перекривала Чорну Ріку й утворювала величезне живописне плесо. Гідроспоруда була майже наполовину зруйнована катастрофічними паводками 1998 та 2001 років, потребує невідкладного порятунку.

Доля НПП вирішувалася … без його відома

Ось так, неждано-негадано, на Міжгірщині з’явилися комунальні підприємства "Музей лісу і сплаву на Чорній Ріці" та "Синевир". Біографія першого з них розпочалася за два місяці до того дня, коли депутати вирішували долю споруд на Чорній Ріці у сесійній залі обласної ради. Ще 20 березня виконком Синевирської сільради надав дозвіл на переведення в комунальну власність об’єктів на Чорній Ріці. Цікаво, що вже того ж дня надійшло звернення в Міжгірське районне бюро технічної інвентаризації, яке мало на меті узаконити права власності на ці об’єкти. І все це робилося без згоди з адміністрацією парку, навіть без її відома!

У переліку об’єктів Музею лісу і сплаву, які мають відійти комунальникам, значаться: приміщення музею, одноповерховий і двоповерховий будинки (готель), колиба, а також форелерозплідник. Останній, хоч віддалений на 2 км, теж вподобало собі комунальне підприємством. Тут, до речі, розводять форель, яку потім випускають у потічки та річку Теребля, що протікає на території парку. Невідомо, хто цим займатиметься, коли рибне місце стане комунальним, але цим, схоже, в облраді не переймаються.

Так і вийшло, що номінально в одних і тих самих об’єктів нині два власники: з одного боку – НПП "Синевир", яке має документально підтверджені права власності на заповідні території і всі споруди, що на ній, з іншого – комунальні підприємства.

Директор парку Іван Дербак каже: "На мої запитання про те, що має відійти від національного парку до цих КП – чи лише об’єкти інфраструктури, чи і землі під ними та довкола них, а у випадку з озером Синевир – саме озеро із прилеглою до нього територією – мені не відповідають". Іван Степанович вважає шлях, яким ідуть депутати, неправовим, і тому не виконуватиме депутатських рішень. Принаймні, поки крапки над "і" не розставить суд і прокуратура.

Греблю відбудовують, але кошти ще не надходили

Ми поцікавилися у заступника начальника управління з питань майна комунальної власності Закарпатської облдержадміністрації Михайла Стегури, чим зумовлене створення двох комунальних підприємств у національному парку. Він відповів: "Щодо комунального підприємства "Синевир" мені нічого не відомо, бо перебуває на стадії створення. А от КП "Музей лісу і сплаву" вже діє. Займатиметься врятуванням музею та об’єктів поряд із ним. Вони поступово руйнуються, оскільки держава не виділяє кошти. А от комунальне підприємство, яке акумулюватиме кошти із різних джерел, зможе відбудувати греблю, відновити музей". Ці роботи, за словами Михайла Михайловича, повинні були розпочатися вже з 1 липня, бо того дня набув чинності дозвіл, наданий Держархбуднаглядом.

За словами Михайла Стегури, досі жодних коштів для діяльності комунального підприємства ще не виділялося, як і на відновлювальні роботи біля музею. У майбутньому їх "і область виділятиме, і благодійники готові допомагати". Чиновник ОДА додав, що створення комунального підприємства узгоджене з адміністрацією НПП "Синевир", і що є "відповідний договір".

Ці слова протирічать висловлюванням директора НПП "Синевир" Івана Дербака. Він заперечує наявність будь-якого договору адміні-страції парку з КП "Музей лісу і сплаву. Крім того, заявив: "У червні біля Музею лісу і сплаву повним ходом велися будівельно-відновлювальні роботи на греблі. Майже все старе приміщення, крім невеликої його частини, розібрали. Роботи в останній час призупинилися, мабуть, через відсутність фінансування". За словами Івана Степановича, комунальне підприємство веде реконструкцію без проектно-кошторисної документації, виготовленої на замовлення НПП "Синевир" за державні кошти в минулому році. (За неї держава перерахувала 150 тис. грн.) Іван Дербак додав, що вітав би дії обласних високопосадовців, якби допомогу надавали на благодійницькій основі. Те, що ми бачимо і що є намагання змінити форму власності, свідчить про відсутність добрих намірів.

Оборонці парку: "комуналізація" – сходинка приватизації

Неодноразово комунальна форма власності у Закарпатті обиралася для того, щоб потім тихесенько, через доведення до банкрутства чи інші схеми, оформити право приватної власності . Так було, зокрема, з двома оздоровницями – "Перлина Карпат" і "Гірська Тиса". Рішенням обласної ради їх спочатку так само передавали у майно області, а з часом стали власністю приватних господарів. (Втім, таку операцію не вдалося здійснити щодо туркомплексів і оздоровниць "Укрпрофтуру" та "Укрпрофоздоровниці": вони оскаржили рішення облради в суді і виграли справу.)

Навколо об’єктів Музею лісу і сплаву, як, до речі, і навколо Палацу графа Шенборна, розпочалася війна документів і нервів. Активний спротив рішення обласної ради викликало у депутатів Міжгірської районної ради. Лідер фракції "Пора" Ярослав Мендель 20 червня зареєстрував в Ужгородському міськрайонному суді позовну заяву. В ній просить скасувати рішення Закарпатської обласної ради від 12 березня та 23 травня. Крім того, цей депутат звернувся з проханням до райпрокурора Міжгірщини з проханням внести протест на незаконно прийняте рішення районної ради від 5 червня № 178. Це рішення, на думку п. Менделя, приймалося з порушеннями регламенту сесії.

Незгоду з рішенням облради та контраргументи висловив у листі на її адресу міністр охорони нав-колишнього природного середовища Георгій Філіпчук.

Директор Іван Дербак сподівається, що держава до минулорічних 150 тис. грн., що призначалися для проекту, у цьому році додасть 2 млн. грн. для початку відновлювальних робіт на Музеї. За попередніми підрахунками, лише прямих видатків на його відновлення необхідно 7,5 млн. грн., а разом із накладними витратами – 12 млн. грн. Враховуючи надзвичайно високе естетичне, історико-культурне значення музею для розвитку туристично-рекреаційної справи в Карпатах, ці кошти окупляться.

Ми поцікавилися думкою про "комуналізацію" Синевира лідерки впливової природоохоронної організації "Екосфера" Оксани Станкевич. "Поки парк і його об’єкти є державними, – відповіла пані Оксана, – доти вони державою і фінансуватимуться, а також забезпечуватиметься безперешкодний доступ до них туристів, рекреантів. Якщо ж об’єкти та землі природно-заповідного фонду перейдуть у власність комунальників, то, не виключено, що будуть передані в оренду на десятки років іншим структурам. Відтак і до можливої приватизації недалеко. Якщо є меценати та спонсори, котрі хочуть допомогти НПП "Синевир", то це можна робити і зараз. Озеро Синевир і місцевість навколо нього – загальнонаціональне надбання, яке не може належати одній людині чи групі осіб".

Василь БЕДЗІР

 

06 липня 2008р.