Закарпаття: після потопу хоч... потоп

Те, що сталось в Західній Україні минулого тижня, – це найбільша природна катастрофа в регіоні за останні сто років. Так кажуть чиновники з різних міністерств та вище державне керівництво.

Ситуація власне в Закарпатті така: в області зруйновані та пошкоджені 32 мости, 1312 метрів берегоукріплень, підтоплені 1258 дворогосподарств, 226 житлових будинків та 1213 гектарів сільськогосподарських угідь. Евакуйовані понад 300 людей. Через вихід води на дорожнє полотно призупинено рух автотранспорту на автотрасі "Мукачево-Рогатин-Львів".

Закарпатській області подібні катастрофи, на жаль, не дивина. Регіон пережив дві катастрофічні повені у 1998 та 2001 роках. Для повноти картини зазначимо: листопадовий паводок 1998 року підтопив 40 тис. 793 житлових будинків (з них 2 тис. 695 були зруйновані). Були також зруйновані 12 мостів, 48,6 км автодоріг. Паводок вивів з ладу 18 водозаборів, 28 каналізаційних насосних станцій, 20 очисних споруд та 45 котелень. Пошкоджено 3,1 км залізничних доріг, 2,4 км зруйновано.

Березневий паводок 2001 року зруйнував 1 тис. 924 будинків, довелося відселити 4 тис. 948 мешканців. Зруйновані 6 та пошкоджені 17 мостів. Пошкоджено 52,7 км. автодоріг. Зруйновано 1,4 км. та пошкоджено 9,15 км. залізничних доріг.

Тоді ж сталося найстрашніше: у результаті паводка загинули 9 осіб (у Виноградівському районі – 5, в Хустському - ).

Дощовий паводок 1998 р. завдав збитків області на суму 810 млн. грн. Тало-дощовий паводок 2001 р. "коштував" 317 млн. гривень. На час десятирічної давнини це були просто скажені кошти.

Між тим, за результатами другої повені спеціалісти сформулювали такий висновок: "Причини, які сформували паводок 2001 року, аналогічні причинам, що сформували паводок 1998 року, тільки у більш загрозливих масштабах". Так, опадів випало на 40 відсотків більше практично за такий ж період часу. Далися взнаки велика кількість снігу та зниження регулюючої здатності лісу у зимовий період.

А крім того, фахівці вказали на "відсутність достатнього фінансування та часу на ліквідацію наслідків паводку 1998 року і недоліки у веденні господарства".

На останнє речення, вочевидь, варто звернути особливу увагу насамперед тим чиновникам, хто буде "розрулювати" ситуацію з черговим "потопом".

Чим далі було від катастрофічних паводків 1998 та 2001 років, тим більше забувалася біда – і урядами, і державою загалом, і закарпатцями зокрема. Уже другий рік поспіль уряди недофінансовують програму протипаводкового захисту "Тиса", розраховану на період з 2002 по 2015 роки.

"Нинішній паводок ще раз засвідчив, наскільки важливим для Закарпатської області є протипаводковий захист. На щастя, цього разу на Закарпатті обійшлося без людських жертв, – прокоментував ситуацію голова Закарпатської облдержадміністрації Олег Гаваші. – Враховуючи масштаби повені, і матеріальні збитки були б набагато більшими, якби за ці роки в області не було зроблено стільки у плані протипаводкового захисту. Але якщо у 2006 році область у повному обсязі фінансувалась у рамках державної протипаводкової програми "Тиса", то вже минулого і цього року – постійне значне недофінансування: із запланованих 204,3 млн. гривень цьогоріч уряд виділив лише 80,9 млн. грн., тобто всього 40 відсотків передбаченої суми. Минулого року з державного бюджету область теж отримала на 25,9 млн. гривень менше коштів".

Не змінювали досі результату й неодноразові звернення керівництва облдержадміністрації, депутатів облради до Кабміну, Верховної Ради.

В результаті в Закарпатті не вдається вирішити основне завдання програми "Тиса" – комплексного підходу до проблем протипаводкового захисту. За словами директора державного підприємства "Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів у Закарпатській області" Ростислава Федіва, ідеться про те, що крім дамб і берегоукріплень, які за 10 років таки звели, треба будувати й акумулюючі ємності, польдери (спеціальні ємності, до яких під час паводків запускають воду).

"У двох районах Закарпаття ми вже споруджуємо перші черги таких протипаводкових польдерів – у Варах Берегівського району та Яблунівці на Хустщині. Але це дуже об’ємні роботи, і якщо не вистачає коштів, їх навіть не можна розпочинати. Як показав досвід попередніх років, розтягувати роботи не можна, бо недобудовані об’єкти захисту не дають, а собівартість їх зростає. З нинішньою інфляцією ми вже втомилися коригувати проектно-кошторисну документацію. Наприклад, провели у 2007-му тендер на будівництво протягом двох років, паливо заклали за ціною 3,30 грн., а зараз уже маємо 6,60…", – пояснює Федів.

Ще один бік медалі – позиція окремих громад. У Закарпатті зафіксовано кілька випадків, коли будувати дамби не дозволяють... самі місцеві жителі. Оскільки вони мають городи поруч з річками.

І це при тім, що в проектно-кошторисній документації при будівництві гідротехнічних споруд зазвичай передбачена і компенсація, та й загалом – є поняття охоронних зон річок, є, зрештою, питання державної ваги, коли йдеться про захист життя та майна людей та держави.

Нарешті, якщо щось і будується, то це не обов’язково саме те, що треба. Такий факт виявили торік працівники КРУ в Закарпатській області, коли проводили ревізію використання коштів субвенції, спрямованої на ліквідацію наслідків стихійного лиха у гірському краї.

Ось витяг з прес-релізу, розповсюдженого контрольно-ревізійним управлінням: "Пилипецька сільська рада на берегоукріплення та водорегуляцію потоку Розтока в селі Розтока отримала 28 тисяч гривень із згаданої вже субвенції. Працівники КРУ встановили, що майже половину цих грошей, а саме 12,4 тис. грн., спрямували на оплату вартості ремонту дорожнього полотна автомобільної дороги в селі Розтока. За роботи з берегоукріплення та водорегуляції потоку Розтока навіть ніхто не брався".

Ростислав Федів у цьому контексті наводить ще один вагомий аргумент: "Однозначно, вигідніше захищати (землі від паводків – Авт.), адже витрачаємо кошти один раз, а не після кожного паводку. Із запланованих на цей рік коштів вже виконано робіт на 30 млн. гривень. Мінімізація потенційних збитків очевидна: наприклад, за 15 млн. грн., які вкладені, скажімо, у Вари на Берегівщині, ми захистили 4 села, 12 тисяч населення. Крім того, захищаємо не лише населені пункти, але і сільгоспугіддя. Буває, вартість земельних ділянок та будівель після створення дамб та гідротехнічних споруд зростає в десять разів".

Нинішня ж ситуація в Закарпатті ще далека від стабілізації. Учора головне управління МНС в Закарпатській області оголосило чергове штормове попередження з приводу небезпечного підвищення рівнів води на річках області.

За повідомленням Закарпатського центру з гідрометеорології, надвечір 27 липня на найповноводнішій річці Тисі неподалік міста Тячева почав формуватися максимальний рівень води. Можливе підтоплення низки населених пунктів, перелив ділянок автодоріг, підтоплення територій житлових будинків та сільськогосподарських угідь.

Відтак говорити про те, чим закінчиться паводок для Закарпаття, зарано. Втішає в даній ситуації бодай те, що чимало районів області таки вдалося захистити, в тому числі найболісніший об’єкт – головні "залізничні" ворота України місто Чоп. Торік там завершили будівництво грандіозної дамби.

Але дамб, хай і не таких грандіозних, край потребує ще чимало.

Андрея НЕМЕШ, Ужгород

Форпост

 

28 липня 2008р. -->