На шляху до власного тепла гідравлічного розрахунку не оминути. Принаймні цього вимагають газовики

Переважна частина отримувачів дозволів, обравши як альтернативу централізованому опаленню індивідуальне газове та зібравши інші необхідні документи, звертається до “Закарпатгазу” за технічними умовами. І отримують їх далеко не всі. Так, наприклад, торік було задоволено лише 180 заяв на котли з відводом продуктів згорання через зовнішню стіну будинку (турбокотли) і 300 — на заміну протічних водонагрівачів (більш відомих як колонки) двоконтурними котлами, нинішнього — близько 150-ти.
— І це не тому, що ми такі погані й не хочемо видавати техумови чи знаходити спільну мову з Ужгородською міськрадою щодо максимального переведення міста на автономне та індивідуальне опалення, — каже Василь Грабар, заступник головного інженера ВАТ “Закарпатгаз”. — При видачі техумов ми насамперед виходимо з вимог наказу Мінбуду № 4 від 22 листопада 2005 року, який чітко регламентує порядок відключення від централізованого теплопостачання, та Постанови Кабміну від 31 жовтня 2007 року № 1268. Згідно з цими документами, відокремитися від ЦО та встановити індивідуальне опалення в багатоквартирному будинку можна лише тоді, коли це водночас роблять усі власники квартир. Якщо навіть один мешканець не хоче індивідуального опалення, а всі решта — хочуть, його не можна встановлювати. (Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 630 від 21 липня 2005 року “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” та на підставі вищевказаного наказу № 4, кожен (одиничний) споживач мав право відмовитися від послуг централізованого теплопостачання, і заборонити йому цього ніхто не міг. Змінами, внесеними Постановою від 31.10.2007 р., цю норму відмінено, й відтоді відключатися від централізованого опалення можна лише одночасно цілими будинками. Мінбудівці пояснюють такий крок тим, що хаотичне поквартирне відключення від ЦО з подальшим встановленням індивідуального опалення завдає “непоправної шкоди всій опалювальній системі” (див. додаток “До теми”). Щоправда, на тих, хто встановив опалення до виходу згаданої постанови, її дія не поширюється. — авт.).
Тож якщо раніше “Закарпатгаз” видавав технічні умови на окремі квартири в будинку, то, спираючись на згадані документи, нині робить це лише “за умови відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, виконання гідравлічного розрахунку існуючих дворових вводів та будинкових систем газопостачання й, у разі необхідності, їх заміни”. Мотивація газовиків така: внутрішньобудинкові газові мережі не спроможні пропустити ту кількість газу, яка б після установки котлів забезпечувала нормальну та безпечну роботу газових приладів.
В Ужгороді найбільшу проблему в цьому плані Василь Михайлович вбачає в 9-поверхівках, де газові мережі, димо-вентиляційні канали, гідравлічні схеми розраховані лише для встановлення газових плит. Влітку проблем не виникне, бо опалювальні прилади працюють суто на нагрівання води. Взимку ж, коли активно запрацюють ще й котли в усіх квартирах, внутрібудинкові газові мережі можуть не витримати таке навантаження. “Рахуйте, — каже заступник головного інженера. — За нормативом, одна газова плита при ввімкнених 4 конфорках бере десь 1,2 кубометра газу. Тож по стояку на 9 поверхів труба пропускає 10,8 куба. А якщо додадуться сюди ще 9 котлів на 2,0—2,8 кубометра кожен, хтось (насамперед віддалені від точки вводу квартири) точно залишиться без газу”. До всього діаметр газових труб (15—20 мм) також розрахований лише на роботу плит, і вони не зможуть забезпечити нормальний тиск для приладів індивідуального опалення, для яких передбачено робочий тиск 200 мм рт. ст. і вище; наші газопроводи розраховані на 130. Більше того, нестача газу може призвести до нещасних випадків. Бо якщо тиск упаде настільки, що блакитне паливо перестане надходити, автоматика вимкне котел, але газова плита, у разі, якщо господар не помітить відсутності газу, залишиться увімкненою, і можна собі уявити наслідки, коли газ з’явиться знов… Менше проблем із 5-поверховими будинками, квартири в яких обладнані колонками. В них, як свідчить досвід, система витримує, каже В. Грабар. Проте й тут не все гладко — нерідко виникає проблема з димоходами та вентканалами в будинках, трапляється, вони забиті. (Але ж однією з умов надання техумов є довідка зі ЖРЕРу щодо їхньої прохідності… — авт.). Крім того, колонки розраховані на періодичну роботу. І лише так звані “словацькі” будинки не викликають особливого занепокоєння — вони обладнані трубами діаметром 32 мм при “наших” 15-ти.
Виходячи з цього, аби забезпечити нормальну експлуатацію газових приладів та безаварійне газопостачання в зимовий період, наразі необхідно зробити гідравлічний розрахунок усіх газових будинкових мереж і в разі потреби заміну труб на більші за діаметром, які б забезпечили необхідний тиск, каже Василь Михайлович. “До речі, у згаданому наказі чітко прописана вимога: при видачі дозволів щодо відключення від мереж ЦО і ГВП місцевий орган влади має враховувати технічні можливості існуючих мереж газопостачання”. (А якщо людина вирішила просто відключитися від центрального опалення і не обігрівати квартиру взагалі чи встановити електричне обладнання? Як бути в цьому разі? — авт.).
— Я переконаний у необхідності заміни ділянок газопроводів у будинках, — зазначає заступник головного інженера. — Проте “Закарпатгаз” не є їхнім власником, а саме за рахунок власника (в нашому випадку ЖРЕРів) або самих жильців слід проводити ці роботи. Тому в своєму листі до міського голови Ужгорода Сергія Ратушняка “Закарпатгаз” просив визначити замовника та джерело фінансування для згаданих робіт. Про це йшлося й на недавній нараді в заступника міського голови Миколи Адамовського. Й оскільки сума потрібна чимала, є сенс зробити розрахунки хоча б для типових будинків та найбільш проблемних і віддалених у системі газопостачання.
Уже є поодинокі випадки, коли люди готові самі профінансувати гідравлічні розрахунки, веде далі Василь Михайлович. Але виникають проблеми із заміною стояків, коли власники квартир не дозволяють проводити ці роботи у своїх по-європейськи відремонтованих помешканнях… “А загалом, гадаю, якби нині відсотків на 90% було вирішене питання з гідравлічними розрахунками будинків, проблем стало б менше. Ми за те, аби на першому місці була техніка безпеки, тому й вимагаємо розрахунки та заміну газопроводів. І лише в такому разі можна задовольнити масові звернення громадян щодо видачі технічних умов для влаштування індивідуального опалення”.
Наразі ж у “Закарпатгазі” видають тех- умови на заміну протічного водонагрівача (колонки) на двоконтурний котел з відводом продуктів згоряння у димохід для влаштування індивідуального опалення квартири, зазначає Василь Михайлович. Для цього потрібно звернутися із заявою у виробничо-технічний відділ ВАТ “Закарпатгаз” (по вівторках і четвергах з 8.30 до 12.00), додавши до неї дозвіл від міськвиконкому на відключення від теплопостачання, копію техпаспорта на квартиру, розгортку димовентиляційних каналів кухні, довідку про відсутність заборгованості за теплову енергію. Таких заяв надходить щотижня 30—50. “Видача технічних умов здійснюється, як і передбачено нормативними документами, протягом 2 тижнів. Можна і швидше, проте є відповідна оплата за терміновість, — каже В. Грабар. — А розмови про черги і неможливість швидко отримати техумови, напевно, через те, що ми не видаємо їх без гідравлічного розрахунку. Всі заяви, які потрапляють до нас, розглядаються протягом установленого терміну”.
Як же бути тим, хто не має гідравлічного розрахунку? Найбільше, що наразі можна зробити, — дозволити встановлення лічильника.
За словами газовиків, щотижня до них по техумови на встановлення лічильника, яке має право здійснювати лише “Закарпатгаз”, звертається 80—100 городян, а черга на його встановлення — на тиждень наперед.
“А загалом якщо без проведення гідравлічних розрахунків ми узаконимо всім опалення, то взимку, коли посиплються скарги на нестачу тиску, претензії будуть саме до нас, — підсумовує Василь Михайлович”.
• • •
Входження автономного опалення в життя українців набуло масового характеру, починаючи приблизно з 2002 року. У багатьох містах України велика кількість городян встановила у своїх помешканнях індивідуальні газові котли. До прикладу, на сьогодні половина осель Ужгорода має власне тепло. У Жмеринці практично весь житловий фонд перейшов на “автономку”. В Коломиї більшість мешканців теж установили індивідуальне опалення. А ще в Івано-Франківську, Львові, Хмельницькому, Тернополі… — цей перелік чималий. Про переваги ж говорити навіть не доводиться. Гадається, процес “авто-номізації” не зупинити жодними заборонами й обмеженнями, які обґрунтовуються небезпекою та шкідливістю. Робота ж бо кожної служби, яка погоджує встановлення індивідуального опалення (газовиків, пожежників, екологів, архітекторів, ЖРЕРів тощо), якраз і націлена на попередження небезпеки. До всього — і це, напевно, найсуттєвіше — людина, котра сама регулює температуру у своєму помешканні й чітко знає, скільки за це має сплачувати, буде вчасно розраховуватися за спожиті енергоносії.

Олена МАКАРА, “Ужгород”

 

04 серпня 2008р.